ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.07.2015Справа №910/14898/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/14898/15
за позовом публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ, в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ», м. Львів,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво», м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція у Львівській області, м. Львів, і Державна фінансова інспекція у м. Києві, м. Київ,
про стягнення 30 879,50 грн.,
за участю представників:
позивача - Кізима Т.М (довіреність від 26.12.2014 № 786);
відповідача - Лобанов Д.Є. (довіреність від 22.06.2015 № 2);
третьої особи-1 - не з'явилися;
третьої особи-2 - Іпатов К.К. (довіреність від 08.07.2015 № 26-09-17-17/6784);
Марініч А.А. (довіреність від 26.06.2015 № 26-16-17-17/6375).
Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» (далі - ПАТ «УКРТРАНСГАЗ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про: зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Магістральне будівництво» (далі - Товариство) провести коригування вартості робіт на суму 30 879,50 грн.; стягнення 30 879,50 грн. збитків, завданих внаслідок завищення вартості виконаних проектних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт, що виконувалися відповідачем за договором підряду від 21.06.2012 № 1206000787 (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 23.06.2015.
23.06.2015 позивач подав суду: клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі; клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну фінансову інспекцію у Львівській області та Державну фінансову інспекцію у м. Києві.
23.06.2015 відповідач продав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти доводів позивача та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 розгляд справи було відкладено на 09.07.2015; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну фінансову інспекцію у Львівській області та Державну фінансову інспекцію у м. Києві.
02.07.2015 відповідач подав суду документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 розгляд справи було відкладено на 23.07.2015.
23.07.2015 позивач подав суду: документи на виконання вимог ухвал суду; заяву про те, що до позовних матеріалів було помилково подано акт за жовтень 2012 року № 4 про приймання виконаних будівельних робіт за договором від 12.06.2012 № 1206000391; письмові пояснення, в яких вказано, що ціна Договору та вартість робіт попередньо узгоджувалась головним державним аудитором Контрольно-ревізійного управління у Львівській області, що підтверджується відповідною довідкою.
У судовому засіданні 23.07.2015 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 23.07.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представники третьої особи-1 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали.
Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано третій особі-1 на адресу, зазначену у заяві про залучення третіх осіб та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.07.2015 без участі представників третьої особи за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
У судовому засіданні 23.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва,
21.06.2012 дочірньою компанією «Укртрансгаз» публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (замовник), правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз», і Товариством (підрядник) укладено Договір, за умовами якого:
- підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі на свій ризик власними та залученими силами і засобами за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити таку роботу: ремонт підводного переходу газопроводу-відгалуження до ГРС «Турка» Ду 300 Ру 55 через р. Дністер (25,7км.) (пункт 2.1 Договору);
- підставою для укладення Договору є перемога в конкурсних торгах із закупівлі робіт: будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд. (Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів на закупівлю робіт «Будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд (Ремонт підводного переходу газопроводу - відгалуження до ГРС «Турка» Ду 300, Ру 55, через р. Дністер)» Лист від 31.05.2012 № 2072/28-03 (пункт 2.3 Договору);
- вартість доручених підряднику за Договором робіт визначається договірною ціною (додаток № 3) та складає: 1 256 094 грн., в тому числі ПДВ-20% 209 349 грн. (пункту 4.1 Договору);
- договірна ціна є твердою (пункт 4.2 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 18.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача головним інженером Савулою Степаном Федоровичем, який діяв на підставі довіреності від 29.12.2011 № 1205, та від відповідача головним інженером Казидубою Віталієм Павловичем, який діяв на підставі довіреності від 06.02.2012 № 1, та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 30 879,50 грн. та зобов'язання відповідача провести коригування вартості робіт, посилаючись на результати планової ревізії, проведеної з 18.06.2014 по 02.09.2014 Державною фінансовою інспекцією у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області).
Відповідно до довідки ревізії ДФІ у Львівській області від 02.09.2014 та вимоги про усунення порушень від 22.10.2014 № 05-14/1498, ревізією встановлено завищення вартості виконаних проектних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт підрядними організаціями на порушення вимог «Правил визначення вартості будівництва» ДБН д.1.1-1-2000, затвердженої Наказом Держбуду від 27.08.2000 №174, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди (збитків).
Проведеною зустрічною звіркою встановлено порушення в акті від 31.10.2012 форми КБ2в № 4 за жовтень 2012 року на суму 30 879,50 грн.
17.12.2014 позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу від 17.12.2014 № 4500/6-06, в якій просив провести коригування вартості робіт та зняти заяві суми витрат згідно довідки ревізії.
25.12.2014 Товариство надіслало ПАТ «Укртрансгаз» заперечення на претензію-вимогу, в якій вказало про те, що немає будь-яких підстав для проведення коригування (зменшення) вартості виконаних робіт; договори підряду та акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2В) підписані сторонами та повністю підтверджують факт прийняття робіт згідно з умовами договорів підряду.
Суд дійшов висновку про відмову у позові, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач виконав роботи, які без зауважень були прийняті позивачем.
Ціна Договору та вартість робіт була узгоджена, як самим позивачем, так і головним державним аудитором Парубієм Т.М. Контрольно-ревізійного управління у Львівській області, якого було направлено 06.01.2011 провести державний фінансовий аудит окремих господарських операцій (операційного аудиту).
Судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за Договором робіт, а отже, за наявності правової підстави.
ПАТ «Укртрансзгаз» не заявляло жодних зауважень чи претензій щодо об'єму чи якості виконаних робіт.
Єдиною підставою для звернення з даним позовом є проведення ревізії третьою особою-1.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 10 Закону органи державного фінансового контролю мають право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Обставини встановлені ревізією не є преюдицією в розумінні статті 35 ГПК України.
Крім того, як ревізія, так і зустрічна перевірки були проведені третіми особами на підставі документів, які надавалися позивачем, без прийняття до уваги документів, які подавалися відповідачем.
Отже, довідка ревізії, на яку посилається позивач, заявляючи даний позов, не є належним доказом зі справи у розумінні статті 32 ГПК України, як такий, що підтверджує завдання відповідачем збитків у сумі 30 879,50 грн. та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої та третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Судом встановлено, що: Договір укладено в результаті перемоги на конкурсних торгах, з узгодженням всіх істотних умов; Договір виконано повністю як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача,тобто роботи виконані, прийняті та оплачені; жодних претензій та зауважень зі сторони замовника підряднику заявлено не було.
Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірок третіх осіб, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13.
З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню.
Що ж до вимог про зобов'язання провести коригування вартості робіт в сторону її зменшення, то слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позовна вимога про зобов'язання провести корегування вартості робіт, які вже виконані, прийняті та оплачені, як спосіб захисту цивільного права чинним законодавством України не передбачено.
Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Позивач не подав доказів в підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, та підстави для задоволення позовних вимог документально не підтвердив.
З огляду на наведене у позові слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 28.07.2015.
Суддя І.Д. Курдельчук