ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/13587/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ"
до Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
третя особ-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участю Прокуратури міста Києва
про стягнення 52 733 281,86 грн.
Суддя Якименко М.М.
представники сторін:
від прокуратури: Дергунов Д.С. довіреність №004715 від 20.09.2012 року;
від позивача: Севост'янов С.С. - довіреність б/н від 01.05.2015 року;
від відповідача: Стилик О.Ю. - довіреність №01/444-741Д від 25.12.2014 року, Сніжко В.Ю. довіреність №01/44-737Д від 25.12.2014 року;
від третьої особи-1: не з'явилися;
від третьої особи-2 Роздобудько С.Г. - довіреність №9.1-22/656 від 02.06.2015 року;
від третьої особи-3 Пясецький Д.В. - довіреність №01/17-2573 від 24.12.2014;
від третьої особи-4: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК" про стягнення 52 733 281,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманої електроенергії згідно умов Договору №7074/04 від 09.06.2011 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 52 733 281,86 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011 року.
До вищевказаного позову позивачем додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2015 року порушено провадження по справі, призначено розгляд справи на 01.07.2015 року, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ".
30.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів, клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Службу безпеки України, Кабінет Міністрів України.
Представник позивача заперечував проти залучення до участі у справі Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, залишив вирішення питання про залучення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на розсуд суду.
Представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", залишив вирішення поданих клопотань позивача та відповідача на розсуд суду.
Судом відкладено вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову на більше пізню стадію розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2015 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та відкладено на розгляд справи на 08.07.2015 року.
01.07.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав уточнення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
03.07.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав додаткові пояснення щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 08.07.2015 року розгляд справи відкладено на 15.07.2015 року.
У судовому засіданні 15.07.2015 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яку судом не прийнято в зв'язку з тим що суд перейшов до розгляду справи по суті, а вказана заява є нічим іншим як зміною предмету позову, а тому суперечить нормам ГПК України. Також, при подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір за дві немайнові вимоги (зобов'язання підписати акти купівлі-продажу електричної енергії за травень-червень 2015 року). Відповідач подав суду витребувані документи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи за для залучення нових доказів.
Ухвалою суду від 15.07.2015 року розгляд справи відкладено на 22.07.2015 року.
В судове засідання 22.07.2015 року представник третьої особи-1 та третьої особи-4 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представники відповідача, прокуратури, третьої особи-2 та третьої особи-3 позовні вимоги не визнали.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокуратури, третьої особи-2 та третьої особи-3, господарський суд міста Києва, -
09.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ" (далі по тексту - ВАД, позивач, ТОВ «Вітряний парк Новоазовський», компанія) та Державним підприємством "ЕНЕРГОРИНОК" (далі по тексту - ДПЕ, відповідач, ДП «Енергоринок») укладено Договір №7074/04 (далі по тексту - Договір, Договір №7074/04), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток № 3 до цього Договору). Точки обліку електричної енергії наведені в додатку №1 "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". В разі змін в схемі обліку, Сторони вносять відповідні зміни до додатків №1 та 2 до цього Договору.
Тариф на електроенергію, яку ВАД продає ДПЕ, затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) (п. 2.3. Договору).
Згідно з п. 2.4. Договору, вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ВАД в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до п.2.3 та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ВАД.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД, (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість), та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.
Згідно з п. 4.2. Договору, платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ.
На виконання умов Договору в період з березня 2015 року по квітень 2015 року позивачем продано, а відповідачем прийнято електричну енергію на суму 52 733 281,86 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії за березень 2015 року та квітень 2015 року (копії актів містяться в матеріалах справи).
Протягом лютого - квітня 2015 року, Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП), були прийняті ряд Постанов якими внесено зміни до алгоритму розподілу коштів Оптового ринку електроенергії, зокрема:
- Постанова НКРЕКП №203 від 18.02.2015 року «Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року N 1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року N 2, від 26 липня 2013 року N 1036»;
- Постанова НКРЕКП №870 від 24.03.2015 року «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року N 2»;
- Постанова НКРЕКП №1173 від 01.04.2015 року «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року N 2» (далі разом по тексту - постанови НКРЕКП)
Положеннями вказаних постанов НКРЕКП, були внесені зміни до Алгоритмів розподілу коштів Оптового ринку електроенергії, зокрема щодо нездійснення перерахувань виробникам електричної енергії платежів, які нараховані по установках (устаткуванню та/або енергетичному обладнанню), що знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, відповідно до переліку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.
Прийняття НКРЕКП постанов №203, №870, №1173 зумовило призупинення проведення розрахунків з Позивачем на Оптовому ринку електричної енергії за договором №7074/04.
На виконання постанов НКРЕКП №203, №870, №1173, протягом строку їх дії, ДП «Енергоринок» здійснювало нарахування коштів на користь ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» за куплену електроенергію, але не перераховувало їх на рахунок компанії.
Для забезпечення реалізації постанов НКРЕКП №203, №870, №1173, наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 88 від 12.02.2015 р. (станом на 11.02.2015р.) та №100 від 18.02.2015р. (станом на 18.02.2015 р.) визначено перелік виробників електричної енергії» установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Згідно додатків до вищевказаних наказів № 88 та №100 «НОВОАЗОВСЬКУ ВЕС» (п.18 додатків), включено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Вказані накази №88 та №100 ідентифікували окремих виробників електричної енергій установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження), з якими розпорядник коштів з рахунків із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» призупиняє розрахунки за вироблену та продану в Оптовий ринок електричної енергії України товарну продукцію (електроенергію).
На підставі Наказу №273 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.05.2015 року «Про затвердження переліку виробників електричної енергії», ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" внесено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (п. 18 Додатку).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що зупинення грошових розрахунків за вироблену та продану ДП «Енергоринок» електроенергію на підставі постанов НКРЕКП №203, №870, №1173., та наказів №88 від 12.02.2015 р., № 100 від 18.02.2015р. та №273 від 08.06.2015р., призвело до нанесення значних збитків позивачу, що негативно вплинуло на його господарську діяльність, внаслідок чого, ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» не в змозі своєчасно здійснювати оплату за обслуговування ВЕС, виплату заробітної плати та зобов'язань до бюджетів усіх рівнів України, а також здійснення розрахунків з контрагентами та погашення кредитних зобов'язань, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача 52 733 281,86 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002 справа №1-7/2002 (справа про електроенергетику) зазначив, що електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку. Право Позивача на оплату виробленої електроенергії та її продаж є матеріальним правом.
Згідно з ст.. 15 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.
Згідно з п. 2.4. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 8 лютого 1996 року №3 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії», вся електрична енергія, яка вироблена на електростанціях ліцензіата, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, повинна продаватися на Оптовому ринку електричної енергії України.
У разі продажу електричної енергії оптовому постачальнику ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.
Кошти за продану електричну енергію ліцензіат отримує з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.
Згідно з ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику», держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17 3 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 15 цього Закону, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.
Згідно з п.п. 1.7.2. Постанови НКРЕ від 21 грудня 2011 року № 2 «Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії», ДП "Енергоринок" щоденно із суми коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, до 15 числа (включно) розрахункового місяця зобов'язано здійснити остаточний розрахунок з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії, забезпечивши їм 100 % оплату фактичної товарної продукції попереднього розрахункового періоду з урахуванням авансових платежів.
Залишення коштів на рахунку ДП "Енергоринок" не підпадає під визначення алгоритму викладеному у ст. ст, 15, 17-1 Закону України «Про електроенергетику», а отже є прямим порушенням приписів встановлених законом.
В обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи подано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2015 року по справі №826/3905/15, згідно якої позовні вимоги ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» задоволені у повному обсязі. Накази №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р., що прийняті Міністерством енергетики та вугільної промисловості України скасовані в частині включення «НОВОАЗОВСЬКОЇ ВЕС» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (рішення суду набрало законної сили 18.05.2015 року).
Таким чином, Окружний адміністративного суду м. Києва у постанові від 23.04.2015 року по справі №826/3905/15 констатував, що ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» є виробником електричної енергії та здійснює її продаж в ОРЕ. ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» виробляє електричну енергію для потреб ОРЕ з метою забезпечення потреб у її споживанні громадянами Україні та українськими суб'єктами господарювання. Всі банківські рахунки ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» відкриті на території, підконтрольній органам державної влади України, місцезнаходженням ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» є територія України (м. Київ) і податки та збори ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» сплачує виключно до бюджетів України.
Також Окружним адміністративним судом м. Києва у постанові від 23.04.2015 року по справі №826/3905/15 встановлено, що енергетичне устаткування та обладнання ТОВ «ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ» знаходиться на території підконтрольній Україні, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, і правові підстави для його включення до наказів №88 від 12.02.2015 р. та № 100 від 18.02.2015 р., що прийняті Міністерством енергетики та вугільної промисловості України - відсутні.
Крім того, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (про вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів) від 26.06.2015 року по справі №826/9295/15, зупинено дію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08 травня 2015 року № 273 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" у частині віднесення товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" та виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" (пункти 18 та 19 додатку до наказу) до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно з ст.. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, відповідно до п. 2 Наказу №273 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.05.2015 року «Про затвердження переліку виробників електричної енергії», накази Міненерговугілля від 12.02.2015 №88 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" та від 18.02.2015 №100 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" вважати такими, що втратили чинність.
Суд зазначає, що скасування і втрата чинності наказів №88 від 12.02.2015р. та №100 від 18.02.2015р., а також зупинення дії наказу №273 від 08.05.2015 року у частині віднесення ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, означає, що дії ДП «Енергоринок» спрямовані на неперерахування коштів на користь позивача, не мають під собою правової підстави. А тому, ДП «Енергоринок» зобов'язане перерахувати кошти ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» які були накопичені на поточному рахунку із спеціальним режимом використання протягом строку дії постанов НКРЕКП №203 від 18.02.2015 р., №870 від 24.03.2015 р., №1173 від 01.04.2015 р.
Крім того, суд констатує, що всупереч Розпорядження Кабінету міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та Постанови Кабінету міністрів України від 7 травня 2015р. №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» позивача неправомірно та безпідставно включено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, продав відповідачу електроенергію за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманої електроенергії, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 52 733 281,86 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 52 733 281,86 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011 року, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 10 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з приписами ст. 67 ГПК України позов забезпечується шляхом: забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи мотиви, викладені позивачем в заяві, пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення заяви.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, код ЄДРПОУ 21515381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ" (01021, м. Київ, ВУЛИЦЯ КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7, код ЄДРПОУ 36717412) 52 733 281 (п'ятдесят два мільйони сімсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 86 коп. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011 року, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Вжити заходи до забезпечення позову та заборонити Державному підприємству "ЕНЕРГОРИНОК" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, код ЄДРПОУ 21515381), Публічному акціонерному товариству "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) та/або будь-яким іншим особам (у тому числі, але не виключно, Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 19, код ЄДРПОУ 39369133)) на вчинення дій щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281 (п'ятдесят два мільйони сімсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТРЯНИЙ ПАРК НОВОАЗОВСЬКИЙ" (01021, м. Київ, ВУЛИЦЯ КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 7, код ЄДРПОУ 36717412) та накопичені на поточному рахунку Державного підприємству "ЕНЕРГОРИНОК" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, код ЄДРПОУ 21515381) із спеціальним режимом використання №26032301861, відкритому в АТ "Ощадбанк" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129), протягом дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг: №203 від 18.02.2015 року "Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року №1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2, від 26 липня 2013 року №1036", №870 від 24.03.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", №1173 від 01.04.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", до набрання законної сили рішення суду у справі 910/13587/15.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.07.2015 року.