ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2015Справа №910/15295/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета»
про стягнення 22 160,81 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Свириденко О.С. - довіреність №602 від 02.06.2015 року;
від відповідача: не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про стягнення 22 160,81 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті переплати та повернення товарів позивачем за Договором поставки №237/К/10 від 03.10.2011 року у відповідача перед позивачем виникла дебіторська заборгованість в розмірі 22 160,00 грн.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 22 160,81 грн. - дебіторської заборгованості.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 21.07.2015 року.
В судове засідання 21.07.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 21.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 21.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
03.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (далі по тексту - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» (далі по тексту - продавець, відповідач) укладено Договір поставки №237/К/10 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується в порядку та на умовах, »«значених цим Договором, поставляти та передавати у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (в подальшому - Товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є його невід'ємною частиною.
Під час дії договору відповідачем поставлявся, а позивачем був прийнятий, оплачений та в частині (12 160,81 грн.) повернутий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та видатковими накладними
19.03.2015 року позивачем оплачено (перераховано) 10 000.00 грн. відповідачу (платіжне доручення №6971 від 19.03.2015 року на суму 10 000,00 грн.).
Лисом №1389/01-19/15 від 27.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення дебіторської заборгованості у сумі 22 160,81 коп., що утворилася в результаті:
- попередньої оплати 19.03.2015 року на суму 10 000,00 грн., згідно платіжного доручення №6971 від 19.03.2015 року;
- повернення раніше поставленого товару на суму 12 160,00 грн.
Однак, вищевказаний лист, який відповідачем отримано 07.05.2015 року, залишено без відповіді, а заборгованість не повернута.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що станом на 14.04.2015 року у результаті переплати та повернення товарів відповідачу, у відповідача перед позивачем утворилась дебіторська заборгованість в розмірі 22 160,81 грн., що підтверджується актом №2436 звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 14.04.2015 року (копія акту міститься в матеріалах справи).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наданих позивачем доказів вбачається, що в результаті переплати та повернення товарів позивачем відповідачу за Договором поставки №237/К/10 від 03.10.2011 року у відповідача перед позивачем виникла дебіторська заборгованість в розмірі 22 160,00 грн., яку відповідач не повернув позивачу, як це передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України після отримання листа №1389/01-19/15 від 27.04.2015 року.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 160,81 грн. - дебіторської заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» (03148, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАРТВЕЛІШВІЛІ, будинок 7/2, код ЄДРПОУ 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-ГРУПП» (01034, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 36-38, код ЄДРПОУ 35677565) 22 160 (двадцять дві тисячі сто шістдесят) грн. 81 коп. - дебіторської заборгованості, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.07.2015 року.