ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/14324/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до про Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зобов'язання вчинити дії
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: Ященко Р.Ю. (представник за Довіреністю);
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.06.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Покупець) було укладено Договір поставки природного газу №06/09-413-Р, відповідно до умов якого Постачальник передає Покупцеві в 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу IV кварталу 2006 року для виробничо - технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Відповідач поставив, а Позивач в свою чергу прийняв природний газ на загальну суму 100 073 277 грн. 89 коп., що підтверджується відповідними актами прийому - передачі газу, проте Позивачем не було виконано зобов»язання з оплати вартості природного газу в повному обсязі. 12.05.2011 року прийнято Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», на виконання якого прийнято Постанову про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, а тому вважає, що Відповідач повинен списати заборгованість Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з оплати 18 036 525 грн. 78 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/14324/15, судове засідання призначено на 18.06.2015 р.
18.06.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року не виконали.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати сторін надати інформацію щодо того, чи є рішення суду про стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних за Договором №06/09-413-Р поставки природного газу від 12.06.2009 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року відкладено розгляд справи на 02.07.2015 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
02.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року та ухвали від 18.06.2015 року.
02.07.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2015 року не виконав.
В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
1) надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням усних пояснень представника Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій", наданих в судовому засіданні;
2) надати письмові пояснення щодо здійснення дій на виконання Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію №894 від 08.08.2011 року (утворення комісії з питань списання заборгованості, затвердження протоколу комісії, направлення протоколу кредитору та інших) та укладання акту звіряння забргованості у зв'язку з відсутністю судового рішення, яке набрало законної сили, на день набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію";
3) надати письмові пояснення щодо виникнення прострочки по оплаті за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 22.07.2015 р., у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
22.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2015 року, а також просив Суд відкласти розгляд справи.
22.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 22 липня 2015 року представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 02.07.2015 р. на 22.07.2015 р.
Що стосується Клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подане Позивачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Позивача було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 22 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.06.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Покупець) було укладено Договір поставки природного газу №06/09-413-Р, відповідно до умов якого Постачальник передає Покупцеві в 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу IV кварталу 2006 року для виробничо - технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник передає у власність природний газ власного видобутку з ресурсу IV кварталу 2006 року в обсязі 335 596 918 куб. м.
Згідно з п.3.4 Договору факт передачі газу підтверджується актами приймання - передачі, які підписують уповноважені представники Сторін виключно в обсязі, який зазначений у письмовому замовленні Покупця протягом 3 робочих днів з дня надання Покупцем такого замовлення. Акти приймання - передачі газу складаються у 2 оригінальних примірниках.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 535,30 грн., крім того, ПДВ - 20% - 107, грн., ціна газу разом з ПДВ - 642,36 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за газ здійснюються Покупцем грошовими коштами у гривнях шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості обсягу газу, що передається, протягом 20 банківських днів з дати постачання зазначеного у п.3.4 акту приймання - передачі газу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки природного газу №06/09-413-Р від 12.06.2009 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв природний газ на загальну суму в розмірі 100 073 277 грн. 89 коп., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №12/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 9 897 815 грн. 63 коп., №12/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 28 402 097 грн. 06 коп., №11/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 9 910 200 грн. 96 коп., №11/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 23 781 006 грн. 77 коп., №10/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 7 872 297 грн. 17 коп., №10/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 20 209 860 грн. 30 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Позивачем не було виконано зобов»язання з оплати вартості природного газу в повному обсязі. 12.05.2011 року прийнято Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», на виконання якого прийнято Постанову про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, а тому вважає, що Відповідач повинен списати заборгованість Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з оплати 18 036 525 грн. 78 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки природного газу №06/09-413-Р від 12.06.2009 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки природного газу №06/09-413-Р від 12.06.2009 року Відповідач передав, а Позивач в свою чергу прийняв природний газ на загальну суму в розмірі 100 073 277 грн. 89 коп., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №12/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 9 897 815 грн. 63 коп., №12/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 28 402 097 грн. 06 коп., №11/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 9 910 200 грн. 96 коп., №11/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 23 781 006 грн. 77 коп., №10/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р. на суму 7 872 297 грн. 17 коп., №10/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. на суму 20 209 860 грн. 30 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Позивачем не було виконано зобов»язання з оплати вартості природного газу в повному обсязі. 12.05.2011 року прийнято Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», на виконання якого прийнято Постанову про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, а тому вважає, що Відповідач повинен списати заборгованість Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з оплати 18 036 525 грн. 78 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія названого нормативно-правового акту поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Згідно з п. 2.1.1 п. 2.1 та п. 2.2. ст. 2 Закону на умовах цього Закону піддягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Дія даного Закону було обмежена у часі до 30.06.2012 р. (ст. 3 Закону).
У п. 2.5 ст. 2 Закону було закріплено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
08.08.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" № 894.
Згідно з Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим даною постановою учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 р., в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.
Обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію (п. 4 Порядку).
Учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у п. 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками (п. 5 Порядку).
Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (п. 6 Порядку).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно з п.8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
Компанія "Газ України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією "Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у п. 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії "Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (п. 10 Порядку).
Як встановлено Судом, заборгованість Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з оплати 18 036 525 грн. 78 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних була нарахована у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу у 2009 році.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 року по справі №910/6860/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 100 073 277 грн. 89 коп. заборгованості, 17 565 177 грн. 60 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних.
Таким чином, Суд зазначає, що на момент набрання чинності Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» між сторонами не існувало процедури судового врегулювання спору про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних, яке набрало законної сили, а тому процедура заборгованості зі списання інфляційних та 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за Договором поставки природного газу №06/09-413-Р від 12.06.2009 року має відбуватися без укладення відповідного договору про списання, а шляхом утворення комісії з питань списання заборгованості, складення нею відповідного протоколу, а також дотримання строків - 10 днів після затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, але не пізніше 31.12.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2011 року Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» винесено наказ про організацію роботи з виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яким затверджено склад комісії з питань списання заборгованості ДК «Газ України», затверджено Положення про порядок роботи зі списання заборгованості ДК «Газ України», керівникам філій ДК «Газ України» зобов»язано утворити робочі комісії з питань списання заборгованості та до 16.09.2011 р. надати копії наказів до ДК «Газ України».
Проте Суд зазначає, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, затверджених її головою, звернення до кредитора протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р., в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості відповідно до вимог Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.
Крім того, Суд звертає увагу, що на час звернення до суду з вказаною позовною заявою Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» втратив свою чинність, дію якого було обмежено у часі до 30.06.2012 року.
Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду наявності підстав для списання спірної заборгованості за процедурою, встановленою Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і постановою Кабінетом Міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" від 08.08.2011 № 894, а тому позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання списати заборгованість з оплати 18 036 525 грн. 78 коп. інфляційних та 10 223 396 грн. 37 коп. 3% річних не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин