ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/18237/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1) Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілта"
Про відшкодування шкоди у сумі 8 514,62 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Капля А.С. (дов.№б/н від 17.10.2014)
від відповідача: Синельніков М.О. (дов.№ГО-14/253 від 15.12.2014)
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" про відшкодування шкоди в сумі 8514,62грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.
13.05.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 справа №910/18237/14 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 11.06.2015 року.
10.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2015 суд виніс ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілта" та відкладення, у зв'язку із цим, розгляду справи на 30.06.2015 року.
25.06.2015 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 30.06.2015 суд відклав розгляд справи на 16.07.2015 року.
За наслідками розгляду справи 16.07.2015 судом розглянуто та задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 22.07.2015 року.
У судовому засіданні 22.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, з урахуванням заявлених збільшень.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві та письмових поясненнях.
Третя особа 1 явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечила, проте про дату, час та місце проведення повідомлена належним чином.
Третя особа 2 явку не направила уповноваженого представника для участі у судовому засіданні, проте у наданому 30.06.2015 клопотанні висловила прохання розгляд справи здійснювати без участі представника.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представники третіх осіб не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
23.09.2010 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (страховик) та Товариством обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник) укладено Генеральний договір №401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, зокрема ТЗ марки «Peugeot Partner», державний номер АА2219КО, та видано страховий сертифікат №3137 від 18.01.2013 року.
Внаслідок настання страхового випадку, передбаченого Договором, а саме дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.05.2013 по вул. Клепарівська, у м.Львові за участю ТЗ марки «Renault», державний номер ВС4094СХ, під керуванням Ващишин А.І. та ТЗ марки «Peugeot Partner», державний номер АА2219КО, під керуванням Залускій С.А., забезпечений ТДВ «СК «НАСТА» ТЗ отримав механічні пошкодження.
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки «Peugeot Partner», державний номер АА2219КО визначена на підставі Висновку №01/06 від 12.06.2013 у розмірі 8514,62 грн., а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу - у розмірі 10641,60 грн.
На підставі вказаного Висновку та рахунку-фактури №6062 від 10.06.2013, виставленого ТОВ «Ілта Львів», страховиком ТДВ «СК «НАСТА» складено страховий акт №2013-05-27/012 від 15.08.2013, за яким визначено розмір страхового відшкодування у сумі 9980,17 грн.
Виплата вказаної суми страхового відшкодування відбулась шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог між ТДВ «СК «НАСТА» та ТОВ «Ілта», про що складено акт №38 від 15.08.2013 із додатком №2, в якому зокрема зазначено, номер справи №2013-05-27/012, дату випадку - 27.05.2013, державний номер ТЗ АА2219КО та суму відшкодування 9980,17 грн., що зараховується.
Винною у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди особою визнано постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2013 у справі № 459/2905/13-п Ващишина А.І., який керував ТЗ марки «Renault», державний номер ВС4094СХ.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія Ващишина А.І., який керував транспортним засобом марки «Renault», державний номер ВС4094СХ, на момент скоєння ДТП застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (відповідач у справі), за полісом №АЕ/846043, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 27.09.2013 ТДВ «СК «НАСТА» звернулось до відповідача із заявою №1622 про страхове відшкодування у розмірі 9980,17 грн., у відповіді на яку відповідач у листі №11831 від 01.11.2013 зазначив, що сума страхового відшкодування у розмірі 8198,68 грн. буде перерахована ТДВ «СК «НАСТА».
Із матеріалів справи вбачається, що 25.03.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (первісний кредитор) та Товариством з додатковою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладено договір №2503 про відступлення права вимоги.
За умовами даного Договору, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитору за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у розмірі 278670, 58 грн., відповідно до п.4.1.Договору, у порядку та строки встановлені цим договором.
На виконання умов Договору, позивач виплатив ТДВ «СК «НАСТА» за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 278670, 58 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №408 від 27.03.2014 року.
Відповідно до п.3.1.1.Договору, права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.
За п.3.1.3.Договору, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору та після зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали Договір страхування із первісним кредитором (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).
Пунктом 3.1.4.Договору сторонами погоджено, що у випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримав віл боржників/їх страховиків по Договору ОСЦПВ (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, права вимоги за якими набув первісний кредитор, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту її отримання. Разом з цим первісний кредитор відправляє новому кредитору електронною поштою на вказану адресу, реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу отриманого первісним кредитором та відносно якого новий кредитор має право вимоги, а саме: сума платежу, дата отримання платежу, номер Договору страхування та/або письмова вимога первісного кредитора до боржника.
Також, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома із вимог первісного кредитора є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.
Згідно із п.3.1.6.Договору, новий кредитор зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржникам письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги за встановленою Додатком 3 до Договору формою.
У зв'язку із цим, позивач, як новий кредитор, направив 16.04.2014 відповідачу лист (повідомлення), у якому зазначив про укладений між ТДВ «СК «НАСТА» та ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" договір відступлення прав вимоги та зміну, внаслідок цього, кредитора у зобов'язанні по виплаті страхового відшкодування за претензією ТДВ «СК «НАСТА» від 27.09.2013 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що отримав право вимоги до відповідача за Договором про відступлення права вимоги №2503 від 25.03.2014 на суму 9980,17 грн., яка має бути сплачена відповідачем саме на користь позивача - ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", враховуючи належне повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає на відсутності у нього обов'язку по сплаті заявлених у межах даного позову грошових коштів, оскільки відповідачем із ТДВ «СК «НАСТА» проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6270,00 грн. за відповідною заявою від 08.10.2014, іншу частину грошових коштів у розмірі 1928,68 грн. відповідачем сплачено на рахунок ТДВ «СК «НАСТА», що підтверджується платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014, а частина страхового відшкодування у розмірі 1782,49 грн. виплаті не підлягає, оскільки є зносом на вартість запчастин, який не відшкодовується.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.
13.05.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
У даній постанові Вищим господарським судом України наголошено, що при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати на яку суму проведено залік зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 08.10.2014, обсяг зобов'язань сторін за заявами про зарахування зустрічних однорідних від 15.09.2014 та 08.10.2014, а також надати належну правову оцінку акту №38 від 15.08.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ «СК «НАСТА» та ТОВ «Ілта».
Так, із матеріалів справи вбачається, що 18.09.2014 відповідач направив ТДВ «СК «НАСТА» (первісному кредитору) заяву від 15.09.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою АТ «СГ «ТАС» має зобов'язання перед ТДВ «СК «НАСТА» по сплаті грошових коштів підставою за заявою ТДВ «СК «НАСТА» у порядку регресу №1622 від 27.09.2013 на суму 9980,17 грн. та №1889 від 19.11.2013 на суму 5354,07 грн., а ТДВ «СК «НАСТА» у свою чергу, має зобов'язання перед АТ «СГ «ТАС» за заявою №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 на суму 6270,00 грн. та №Г.05.0.0/396 від 10.09.2014 на суму 5610,00 грн.
Вказані вище зобов'язання, як відзначає відповідач, вважаються зарахованими на суму 11880,00 грн., а зобов'язання АТ «СГ «ТАС» перед ТДВ «СК «НАСТА» на суму 1672,75 грн. таким, що не виконане та підлягає оплаті.
22.10.2014 відповідач направив ТДВ «СК «НАСТА» заяву від 08.10.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій зазначено, що за регресною вимогою ТДВ «СК «НАСТА» №1622 від 27.09.2013 розмір страхового відшкодування становить 8198,68 грн., за регресною вимогою АТ «СГ «ТАС» №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 становить 6270,00 грн., та, таким чином, вказані зобов'язання вважаються зарахованими, окрім 1928,68 грн., які підлягають сплаті відповідачем на користь ТДВ «СК «НАСТА».
Наявність зустрічних однорідних вимог підтверджується наявними у матеріалах справи документами щодо настання 21.10.2011 дорожньо-транспортної пригоди з вини Германа А.Б. під час керування ТЗ марки «Folkswagen», державний номер 713-08ТВ, цивільно-правова відповідність якого забезпечена ТДВ «СК «НАСТА» за полісом №АА/5122644.
Внаслідок даної ДТП, забезпечений АТ «СГ «ТАС» за Договором страхування №109-Ф-11/А0222999 від 04.07.2011 ТЗ марки «ЗАЗ110387», державний номер ВС0838АО, отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту даного ТЗ за Висновком авто товарознавчого дослідження становить 7842,26 грн., на підставі якого АТ «СГ «ТАС» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 6270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про наступне.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
За приписами ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьою особою виникли взаємні вимоги по стягненню сум страхового відшкодування у порядку регресу, про що направлялись один одному відповідні вимоги.
У подальшому між позивачем та третьою особою укладено Договір відступлення права вимоги, за яким позивач отримав право вимоги у розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором, зокрема до відповідача на суму 9980,17 грн.
Заперечуючи проти наявності обов'язку по сплаті даних грошових коштів, відповідач зауважує на проведенні 08.10.2014 між ним та первісним кредитором взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, на підставі відповідної заяви.
За приписами ч.1, ч.2 ст.603 ЦК України, у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, положення даної статті надають боржникові право виступити з ініціативою зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника.
Можливість такого зарахування залежить від моменту виникнення підстави для зустрічної вимоги боржника до старого кредитора. Зазначений момент залежить від того, чи був боржник письмово повідомлений про заміну кредитора.
Якщо був, зарахування є можливим щодо вимоги, підстава виникнення якої вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення і строк якої настав до його отримання.
Із матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ «СК «НАСТА» та АТ «СГ «ТАС» є пред'явлені один до одного претензії по сплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а саме претензія №1622 від 27.09.2013 зі сторони ТДВ «СК «НАСТА» на суму 9980,17 грн. та претензія №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 на суму 6270,00 грн. зі сторони АТ «СГ «ТАС».
Строк виконання даних вимог є таким, що настав незважаючи на наявність чи відсутність звернення до іншої сторони із вимогою у порядку регресу, оскільки законодавством не закріплено обов'язку звертатись до винної особи/її страховика з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування, а передбачено перехід до такого права вимоги, яке може бути реалізоване шляхом подачі позову до суду.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №3-38гс12 від 28.08.2012, яка у силу приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для усіх судів загальної юрисдикції.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У ст. 602 ЦК України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
З огляду на викладене, оскільки станом на момент отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, між відповідачем та третьою особою вже існували вимоги для зустрічного зарахування та строк їх виконання настав, то суд дійшов висновку про проведення такого зарахування між зазначеними особами.
Окрім того, заяви відповідача від 15.09.2014 та 08.10.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог у встановленому законом порядку недійсним судом не визнавалась, та вмотивованої відмови щодо такого зарахування третьою особою не надано.
Разом з тим, укладаючи Договір про відступлення права вимоги сторони заздалегідь передбачили можливий механізм по врегулюванню відносин у разі проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з одним із боржників страховика.
Так, за умовами п.3.1.4.Договору, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома із вимог первісного кредитора є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.
Поняття «Боржник» визначено сторонами у Договорі, як осіб винних/відповідальних за завдані збитки, тобто у даному випадку відповідач, як страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність винного у спричиненні ДТП особи, є відповідальним за завдані нею збитки майну третіх осіб.
Із наведеного слідує, що внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ «СК «НАСТА», як первісним кредитором, та АТ «СГ «ТАС», як боржником, зараховані грошові кошти у розмірі 6270,00 грн. мають бути сплачені позивачу первісним кредитором ТДВ «СК «НАСТА».
Як вбачається із матеріалів справи, іншу частину страхового відшкодування у розмірі 1928,68 грн. сплачені відповідачем на користь ТДВ «СК «НАСТА» 22.10.2014 після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 27032 від 22.10.2014 року.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі можливе за умови, якщо спір на момент розгляду спору існував між сторонами у справі та у подальшому існування припинив.
Відповідачем грошові кошти у розмірі 1928,68 грн. сплачені, як вбачається із платіжного доручення № 27032 від 22.10.2014 на рахунок первісного кредитора, який не є стороною у даній справі, а виступає лише третьою особою.
Так, за п.3.1.4. Договору про відступлення права, у разі якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримав від боржників/їх страховиків по Договору ОСЦПВ суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту її отримання.
З огляду на викладене, суд наголошує, що у відповідності до погодженого сторонами у Договорі про відступлення права вимоги порядку, позивач має право на стягнення зазначеної суми розміром 1928,68 грн. з ТДВ «СК «НАСТА», яку останній зобов'язаний був перерахувати позивачу за п.3.1.4.Договору, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині до відповідача ПрАТ «СГ «ТАС».
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1782,49 грн., що є зносом на вартість автозапчастин, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Заперечуючи проти задоволення стягнення 1782,49 грн. відповідач зауважує, що дана сума є зносом на автозапчастини, а тому не підлягає відшкодуванню.
Проте суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки сума фактично понесених ТДВ «СК «НАСТА» витрат по відновлюванню пошкодженого ТЗ марки «Peugeot Partner», державний номер АА2219КО становить 9979,35 грн., а тому позивач, отримавши право вимоги у частині несплаченої відповідачем суми, має право на відшкодування фактично понесених ТДВ «СК «НАСТА» витрат по виплаті страхового відшкодування, які є документально підтвердженими та обґрунтованими.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, а саме що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору, страховик набув права зворотної вимоги до страховика винної у спричиненні ДТП особи у межах фактичних витрат, з огляду на що заявлена позивачем до стягнення сума розміром 1782,49 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати - судовий збір - покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілта" про відшкодування шкоди у сумі 8 514,62 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" (03062, м.Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (01133, м.Київ, вулиця Кутузова, 13; ідентифікаційний код 38750239) 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) гривні 49 копійок суми страхового відшкодування та 326 (триста двадцять шість) гривень 33 копійки витрат зі сплати судового збору.
У іншій частині позову відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 23.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова