ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/15567/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»
до про Державного агентства лісових ресурсів України стягнення заборгованості в розмірі 139 434 грн. 55 коп.
Представники:
від Позивача: Змієвець О.П. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Дудка В.П. (представник за Довіреністю) ;
Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 139 434 грн. 55 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 04.12.2014 року між Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (Постачальник) та Державним агентством лісових ресурсів України (Покупець) було укладено Договір №143/ЦП-14, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався виготовити і поставити Покупцю бланки лісорубних квитків, найменування, кількість, ціна за одиницю та вартість якої визначено в Специфікації (додаток №1 до цього договору), а Покупець зобов»язався прийняти поставлену Продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених цим Договором. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови цього Договору, що підтверджується накладною на суму 88 870 грн. 20 коп., проте Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату за прийняту продукцію у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» становить 88 870 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України 3% річних у розмірі 1 044 грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 32 997 грн. 27 коп. та пеню у розмірі 16 522 грн. 55 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15567/15, судове засідання призначено на 01.07.2015 р.
01.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 19.06.2015 року.
01.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 19.06.2015 року не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 88 870,20 грн. за Договором №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 16.07.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
16.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 16.07.2015 року представники Відповідача заявили усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні. Представник Позивача не заперечив.
В судовому засіданні 16.07.2015 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.07.2015 р.
22.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені до 01 грн. 00 коп. на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 22 липня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача в судовому засіданні погодився з наявністю заборгованості перед Позивачем та підтримав клопотання про зменшення розміру пені до 01 грн. 00 коп. на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 22 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2014 року між Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (Постачальник) та Державним агентством лісових ресурсів України (Покупець) було укладено Договір №143/ЦП-14, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався виготовити і поставити Покупцю бланки лісорубних квитків, найменування, кількість, ціна за одиницю та вартість якої визначено в Специфікації (додаток №1 до цього договору), а Покупець зобов»язався прийняти поставлену Продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.3.1 Договору загальна вартість Продукції за цим Договором визначається відповідно до Специфікації та становить 88 870 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 14 811 грн. 70 коп.
Згідно з п.4.2 Договору оплата Продукції здійснюється Покупцем впродовж 5 календарних днів від дати поставки Продукції згідно з видатковою накладною (накладною на відпуск товарно - матеріальних цінностей).
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань по оплаті Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в момент нарахування, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов»язання та весь час невиконання зобов»язання.
У п.11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь - якому разі до повного виконання зобов»язань, взятих Покупцем в частині розрахунків.
Специфікацією до Договору №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року Сторони узгодили найменування продукції, одиницю виміру, загальну кількість, ціну та загальну вартість продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року Позивач виготовив та поставив продукцію, а Відповідач у свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується накладеною №751/14 на відпуск товарно - матеріальних цінностей від 23.12.2014 року на суму 88 870 грн. 20 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату за прийняту продукцію у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» становить 88 870 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України 3% річних у розмірі 1 044 грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 32 997 грн. 27 коп. та пеню у розмірі 16 522 грн. 55 коп.
15.01.2015 року Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію №02/32 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 88 870 грн. 20 коп., яка залишена без відповіді і виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року Позивач виготовив та поставив продукцію, а Відповідач у свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується накладеною №751/14 на відпуск товарно - матеріальних цінностей від 23.12.2014 року на суму 88 870 грн. 20 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію в повному обсязі.
Згідно з п.4.2 Договору оплата Продукції здійснюється Покупцем впродовж 5 календарних днів від дати поставки Продукції згідно з видатковою накладною (накладною на відпуск товарно - матеріальних цінностей).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному підприємству «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» в розмірі 88 870 грн. 20 коп.
Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманої продукції в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 88 870 грн. 20 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 29.12.2014 р. по 20.05.2015 р. у розмірі 1 044 грн. 53 коп. та інфляційні в розмірі 32 997 грн. 27 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №143/ЦП-14 від 04.12.2014 року за загальний період прострочки з 29.12.2014 р. по 20.05.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 044 грн. 53 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 29.12.2014 р. по 20.05.2015 р.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 32 997 грн. 27 коп. за період з 29.12.2014 р. по 20.05.2015 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений виходити за межі позовних вимог.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 29.12.2014 р. по 20.05.2015 р. у розмірі 16 522 грн. 55 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язань по оплаті Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в момент нарахування, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов»язання та весь час невиконання зобов»язання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період 29.12.2014 року по 20.05.2015 року в розмірі 16 522 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог Позивача є обґрунтованою.
Що стосується Клопотання Відповідача про зменшення розміру пені до 01 грн. 00 коп. на підставі п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року)
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, відсутності заперечень Позивача в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення пені, причин невиконання Відповідачем своїх зобов»язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов'язання, прийшов до висновку про існування виняткових обставин для можливості застування п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та задоволення Клопотання Державного агентства лісових ресурсів України про зменшення розміру пені до 01 грн. 00 коп.
Таким чином, з Державного агентства лісових ресурсів України на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 88 870 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 1 044 грн. 53 коп., інфляційні у розмірі 32 997 грн. 27 коп. та пеня у розмірі 01 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України (01023, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 9-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37507901) на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 38-44, Ідентифікаційний код юридичної особи 16286441) заборгованість у розмірі 88 870 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 20 (двадцять) коп., 3% річних у розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 53 (п'ятдесят три) коп., інфляційні у розмірі 32 997 (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 27 (двадцять сім) коп., пеню у розмірі 01 (одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 70 (сімдесят) коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин