ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/14782/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"
до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 816,40 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 816,40 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14782/15 та призначено її до розгляду на 07.07.2015 року.
01.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 12.06.2015 та від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 07.07.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.07.2015 року.
У судове засідання 22.07.2015 позивач уповноваженого представника не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач для участі у судових засіданнях 07.07.2015 та 22.07.2015 уповноваженого представника не направляв, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином. Відзиву на позов відповідач також не надавав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
18.07.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «Український страховий стандарт» (страховик) та Завалипенською Вірою Вікторівною (страхувальник) укладено договір №0114-1502-0168 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Geely", державний номер ВН4704ЕМ. Вигодонабувачем за даним Договором виступає ПАТ «Укрексімбанк».
Відповідно до довідки №9368590 про дорожньо-транспортну пригоду, 31.03.2014 по вул..Куйбишева у м.Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Geely", державний номер ВН4704ЕМ, під керуванням Завалипенського Є.Я. та транспортним засобом марки "Volkswagen", державний номер 18003ОК, під керуванням Воронцова С.П.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Воронцовим С.П. Правил дорожнього руху України, якого постановою Приморського районного суду м.Одеси від 30.04.2014 у справі №522/6134/14п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2014 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання випадку, який має ознаки страхового та 02.07.2014 із заявою на виплату страхового відшкодування за договором №0114-1502-0168 від 18.07.2013, у якій просив виплату страхового відшкодування здійснити на рахунок СТО.
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "Geely", державний номер ВН4704ЕМ визначена позивачем на підставі Звіту №2809/2436 від 12.05.2014 у розмірі 1816,40 грн.
Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі вказаного Звіту із ремонтною калькуляцією Audatex та рахунку-фактури №Р8200004519 від 25.05.2014, виставленого ІП «АІС АВТО-ЮГ», та зазначений у страховому акті №2925 від 12.08.2014 у розмірі 1914,50 грн.
05.06.2014 вигодонабувач за Договором - ПАТ «Кредобанк» направив позивачу лист №49-6402/14 із погодженням щодо перерахування страхового відшкодування на рахунок СТО.
Позивач, на виконання умов договору №0114-1502-0168 від 18.07.2013 та відповідно до заяви страхувальника, виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 1914,50 грн. на рахунок СТО ІП «АІС АВТО-ЮГ», що підтверджується платіжним дорученням №18012 від 03.09.2014 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія Воронцова С.П., який керував транспортним засобом марки "Volkswagen", державний номер 18003ОК, на момент скоєння ДТП застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач у справі) за полісом №АС/5394432, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся 06.11.2014 до відповідача із претензією вих.№2667 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, проте коштів позивач так і не отримав, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Приморського районного суду м.Одеси від 30.04.2014 у справі №522/6134/14п встановлено вину Воронцова С.П. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Volkswagen", державний номер 18003ОК.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Воронцова С.П., який керував транспортним засобом марки "Volkswagen", державний номер 18003ОК, застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (відповідач у справі) за полісом №АС/5394432, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Nissan", державний номер ВМ4330АХ.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Український страховий стандарт» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №0114-1502-0168 від 18.07.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Воронцова С.П., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №0114-1502-0168 від 18.07.2013 та заяви страхувальника, виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 1914,50 грн. на рахунок СТО ІП «АІС АВТО-ЮГ», що підтверджується платіжним дорученням №18012 від 03.09.2014 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1816,40 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, позивач посилається на встановлений Звітом №2809/2436 від 12.05.2014 розмір вартості спричиненого власнику пошкодженого ТЗ матеріального збитку у сумі 1816,40 грн.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АС/5394432, виданим Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн., відповідно до інформації МТСБУ.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Український страховий стандарт» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 21 970,04 грн.- задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, місто Київ, провулок Балтійський, 20; ідентифікаційний код 22229921) 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 40 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 23.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова