ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.07.2015Справа №910/13898/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 294,07 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 294,07 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/13898/15 та призначено її до розгляду на 30.06.2015 року.
22.06.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 05.06.2015 року.
16.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, у якій відповідач просив також розглянути справу за відсутністю представника.
У судове засідання 16.07.2015 позивач уповноваженого представника не направив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач уповноваженого представника до судового засідання також не направив, проте у заяві від 16.07.2015 просив розгляд справи здійснити без участі представника.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
30.10.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" Арсенал Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР - 777" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2622/14-Т/ЗП114 (далі - Договір), за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, переліченими у Додатку №3 до Договору, зокрема й ТЗ марки "MAN", державний номер АІ2276ЕЕ.
Додатком 1 до Договору від 19.01.2015 сторони погодили розмір страхової суми, розмір та графік сплати страхових платежів, розмір франшизи тощо.
Відповідно до довідки №57064513 про дорожньо-транспортну пригоду, 28.01.2015 по вул.Леніна (Електроопора) у с.Ведмедівка Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортними засобами марки "ВАЗ 21104", державний номер АА6639ВЕ, під керуванням Резанова В.М. та транспортним засобом марки "MAN", державний номер АІ2276ЕЕ, під керуванням Гиренко О.В.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Резановим В.М. Правил дорожнього руху України, якого постановою Дарницького районного суду м.Києва від 25.02.2015 у справі №753/2944/15-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "MAN", державний номер АІ2276ЕЕ, визначена на підставі Висновку №046-1/15 від 18.02.2015, складеного судовим експертом-автотоварознавцем Коваль І.М. у розмірі 53501,36 грн.
Розмір страхового відшкодування визначено позивачем на підставі вказаного Висновку й рахунку-фактури №ВЗ-0278 від 09.02.2015, та зазначений у страховому акті №2622/14-Т/ЗП114-2-1 від 20.02.2015 у розмірі 8 804,07 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2015 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, у якій просив суму страхового відшкодування перерахувати на рахунок у ПАТ «Укрексімбанк».
Відповідно до умов Договору та заяви страхувальника, позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 8 804,07грн. на рахунок ТОВ "АВТОКАР-777", що підтверджується платіжним дорученням №7642 від 23.02.2015 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія Резанова В.М., який керував транспортним засобом марки "ВАЗ 21104", державний номер АА6639ВЕ, на момент скоєння ДТП застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач у справі), за полісом №АІ/1465985, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що спричинило звернення із даним позовом до суду.
Разом з тим, відповідач у наданій 16.07.2015 заяві фактично не заперечує проти заявлених позовних вимог, зауважуючи на розмірі франшизи, встановленої полісом № АІ/1465985 у сумі 510,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Дарницького районного суду м.Києва від 25.02.2015 у справі №753/2944/15-п встановлено вину Резанова В.М. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "ВАЗ 21104", державний номер АА6639ВЕ.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Резанова В.М., який керував транспортним засобом марки "ВАЗ 21104", державний номер АА6639ВЕ, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія " ОРАНТА " (відповідач у справі), за полісом №АІ/1465985, відповідно до наявної у матеріалах справи копії даного полісу.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "MAN", державний номер АІ2276ЕЕ.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Арсенал Страхування " - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 2622/14-Т/ЗП114 від 30.10.2014 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Резанова В.М., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору № 2622/14-Т/ЗП114 від 30.10.2014, перерахував визначену суму у розмірі 8 804,07 грн. на рахунок ТОВ "АВТОКАР-777", що підтверджується платіжним дорученням №7642 від 23.02.2015 року.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено у полісі №АІ/1465985, розмір франшизи становить 510,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленої у межах даного позову суми страхового відшкодування у порядку регресу.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 294,07 грн. - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) 8 294 (вісім тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 07 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 21.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова