ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.07.2015Справа №910/13984/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"
до Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"
про стягнення 15866,78 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Шерстяк І.Є. (дов. №Д/ЮС-13 від 23.02.2015)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство " Українське Дунайське пароплавство " звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" про стягнення 15866,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав прийнятих за Генеральним Договором №260-В від 30.09.2008 зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 8 815,42 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу по стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 681,81 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6 369,55 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/13984/15 та призначено її до розгляду на 02.07.2015 року.
01.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма із проханням відкласти розгляд справи.
02.07.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.07.2015 року.
16.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 16.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, проте надав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.
У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що відповідачем не надано до клопотання про відкладення жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних. У зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на його необґрунтованість.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення згідно ст.75 ГПК України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
30.09.2008 між Державним підприємством "Укрводшлях" (замовник) та Гаспрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" ВАТ "УДП" (виконавець) укладено Генеральний Договір №260-В (надалі - "Договір").
У відповідності п.1.1. Договір регулює загальні відносини, які виникають між замовником та виконавцем з приводу будівництва останнім 2 (двох) несамохідних шаланд вантажомісткістю 350 куб.метрів.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що виконавець зобов'язується здійснювати будівництво визначеним пунктом 1.1. Договору шаланд згідно календарним планом фінансування, передбаченим Розділом 4 цього Договору (п.2.1.1. Договору) та у 10-ти денний термін після підписання даного договору пред'явити замовнику Графік будівництва шаланд (2.1.3. Договору).
Замовник зобов'язується здійснювати оплату виконаних виконавцем робіт в порядку, передбаченому Розділі 4 даного Договору (п.2.2.1. Договору).
Загальна попередня вартість Договору складає 8.590.740,93 гривень (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч сімсот сорок гривень 93 копійки) у тому разі ПДВ 1.431.790,16 гривень (один мільйон чотириста тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто гривень 16 копійок) (п.3.1. Договору).
За умовами п.3.1.1. Договору, попередня вартість будівництва шаланди №1 (головна) складає 4.364.923,58 грн. (чотири мільйони триста шістдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 58 копійок) у тому разі ПДВ 727.487,26 гривень (сімсот двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 26 копійок) (
Попередня вартість будівництва шаланди №2 (серійна) складає 4.225.817,35грн. (чотири мільйони двісті двадцять п'ять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 35 копійок) у разі ПДВ 704.302,89 гривень (сімсот чотири тисячі триста дві гривні 89 копійок) (п.3.1.2. Договору).
Відповідно до встановленого Міністерством фінансів України помісячного розпису видатків державного бюджету на 2008 рік оплата робіт здійснюватиметься в межі наступного Календарного плану фінансування робіт:
жовтень 2008 року - 4.000.000,00 гривень (бюджетні кошти);
листопад 2008 року - 2.000.000,00 гривень (бюджетні кошти);
грудень 2008 року - 2.000.000,00 гривень (бюджетні кошти);
І квартал 2009 року - 590.740,93 гривні (власні кошти замовника);
Відповідно до п.4.1. Договору, зміни Календарного плану фінансування робіт, що виникають внаслідок прийняття уповноваженими державними органами, вважаються узгодженими сторонами у безспірному порядку.
Пунктом п.4.2. Договору передбачено, що протягом 5-ти банківських днів замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 30% вартості річного обсягу робіт, що складає 2.400.000 (два мільйони чотириста тисяч) гривень 00 копійок. Виконавець зобов'язується використати одержаний аванс придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Підстава для оплати: рахунок виконавця та підписаний Договір.
Подальші розрахунки здійснюються упродовж 5-ти банківських днів на підставі належним чином оформлених Актів виконаних робіт, складених пропорційно до узгодженого сторонами ступеню будівельної готовності шаланд. Підстава оплати: рахунок виконавця та підписаний Акт виконаних робіт (п.4.3. Договору).
Остаточний розрахунок (не менше 5% вартості виконаних робіт) здійснюється протягом, але не більш, 15 діб після підписання «Акту приймання побудованої шаланди». Підстава для оплати: рахунок виконавця та «Акт приймання побудованої шаланди» (п.4.4. Договору).
Згідно п.5.1. Договору термін будівництва шаланд встановлено до 31.03.2009 до виконання замовником своїх зобов'язань по будівництву шаланд.
Датою підписання терміну будівництва кожної окремої шаланди є дата підписання уповноваженими представниками обох сторін «Протоколу про початок будівництва» (п.11.3. Договору), а датою закінчення будівництва кожної окремої шаланди є дата підписання «Акту приймання побудованої шаланди» (п.11.4. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору, виконав роботи по будівництву несамохідної грунтовізної шаланди (головна) на загальну суму 4 343 913,62грн., що підтверджується актами виконаних робіт за жовтень 2008 на суму 1 534485,47грн., за листопад 2008 на суму 1 006 922,58грн., за листопад 2008 на суму 184 968,98грн., за листопад 2008 на суму 502 833,52грн., за грудень 2008 на суму 914127,65грн., за липень 2010 на суму 191760,00грн. та за жовтень 2012 на суму 8 815,42грн.
Також, представниками обох сторін складений та підписаний Акт приймання побудованої несамохідної шаланди №1 (головна) на загальну суму 4 343 913,62грн.
На виконання умов Договору, відповідач частково сплатив грошові кошти у розмірі 4 335 098,20грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач надіслав на адресу відповідача претензію за №047/1086 від 14.11.2013 із проханням сплатити суму заборгованості, проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.
Крім того, позивачем заявлено вимогу по стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 681,81грн. та інфляційних витрат у розмірі 6 369,55грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.
За своєю правовою природою, укладений між сторонами у справі Генеральний Договір №260-В від 30.09.2008 є договором підряду на будівництво двох несамохідних шаланд, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав прийняті за Договором зобов'язання та надав відповідачу відповідні послуги, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за виконані роботи за жовтень 2008, листопад 2008, грудень 2008, липень 2010, жовтень 2012, а відповідач дані послуги прийняв та частково сплатив грошові кошти у розмірі 4 335 098,20грн., згідно платіжних доручень №U1324601 від 10.10.2008, №U1341802 від 14.10.2008, №U1487486 від 10.11.2008, №U1550684 від 25.11.2008, №U1550688 від 25.11.2008, №U1563188 від 26.11.2008, №U1654333 від 12.12.2008, №005 від 14.05.2010, №1731 від 29.07.2010, №1826 від 13.08.2010, №8 від 04.11.2010 року.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4. Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем виконаних робіт повинно було бути виконане протягом не більш 15 діб після підписання Акту приймання побудованої шаланди.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у встановлений Договором строк грошових зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи становить 8 815,42 грн. Жодних заперечень з боку відповідача щодо даної заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 6369,55 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 681,81 грн. такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" про стягнення 15866,78 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12; ідентифікаційний код 03150102) на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28; ідентифікаційний код 01125821) 8 815 (вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) гривень 42 копійки, 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 81 копійку 3% річних, 6 369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 55 копійок інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 21.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова