ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.07.2015Справа № 910/24362/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Президент-Сервіс»
до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
про стягнення 200 448, 00 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Марченко І.А. за довіреністю № 14 від 20.03.2015 р.;
Філіпенко О.В. за довіреністю № 4 від 19.01.2015 р.;
від відповідача: Барандич І.М. за довіреністю № 26-12/4 від 26.12.2014 р.;
Ващук В.П. за довіреністю № 18-05/1 від 18.05.2015 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Президент-Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення 200 448, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що він, будучи орендарем переданого йому відповідачем в користування приміщення, здійснив за час оренди поліпшення, які, на його думку, мають бути відшкодовані відповідачем. Оскільки відповідач відмовляється повністю відшкодувати понесених позивачем витрат, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом до суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. у справі № 910/24362/14 позов було задоволено; вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Президент-Сервіс» 200 448, 00 грн. основного боргу та 4 008, 96 грн. судового збору.
Висновок суду про задоволення позову про стягнення заборгованості було обґрунтовано доведеністю обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості витрат на ремонт і реконструкцію орендованого приміщення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. у справі № 910/24362/14 скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з того, що позивачем не доведено обставин здійснення ним поліпшення орендованого майна на спірну суму.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. скасовані, справу № 910/24362/14 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції відзначив, що:
- суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати понесені позивачем спірні витрати, керувався положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України, помилково визначивши правову природу укладеного між сторонами Договору від 20.10.2003 р. № 30, як договору підряду;
- дійшовши висновку про задоволення позову про відшкодування спірної вартості понесених витрат на поліпшення орендованого майна, суд першої інстанції в порушення ст. 84 ГПК України у прийнятому рішенні не навів доказів, якими такі обставини підтверджуються;
- апеляційний суд, відмовляючи в позові про відшкодування вартості поліпшення орендованого майна, правильно зазначивши, що Договір від 20.10.2003 р. № 30 є договором найму (оренди), не застосував норм матеріального права, які регулюють правовідносини найму, а саме положення ч.ч. 1-3 ст. 778 Цивільного кодексу України, за якими наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю;
- виходячи з умов договору оренди щодо обов'язку орендодавця відшкодувати витрати орендаря на реконструкцію та ремонт приміщення судам слід було з'ясувати чи спірні витрати наймача є витратами на ремонт речі переданої у найм, а чи необхідними витратами на поліпшення такої речі, оскільки відносини ремонту речі переданої у найм регулюються ст. 776 Цивільного кодексу України;
- суд апеляційної інстанції залучивши до матеріалів справи докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, зокрема, договір від 11.09.2006 року № 30/1 та акт приймання-передачі виконаних робіт на баланс ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 14.09.2006 р. щодо розрахунку покупця і продавця за виконані ремонтні роботи в приміщеннях цокольного поверху в адмінбудинку по вул. Шота Руставелі, 39-41 на суму 575 289, 00 грн., не зазначив у прийнятій постанові про прийняття чи відхилення цих доказів, як і не навів їм належної оцінки;
- суди обох інстанцій не навели правової оцінки Договору від 31.07.2009 р. № 30/2 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2009 р. до цього договору;
- суди двох інстанцій дійшовши протилежних висновків про задоволення позову та про відмову в позові, належним чином відповідно до вимог ст. 43 ГПК України не з'ясували, якими фактичними даними обґрунтовується розмір заявлених позивачем вимог на суму 200 448, 00 грн., не встановили дійсної спірної вартості необхідних витрат, здійснених наймачем для поліпшення орендованого майна на підставі поданих сторонами доказів;
- апеляційний господарський суд відхиливши акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт, як неналежні докази на підтвердження обставин здійснення поліпшення орендованого майна, у зв'язку з їх не підписанням орендодавцем, в порушення вимог ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, дійшов суперечливого висновку, застосувавши таку норму до спірних правовідносин, оскільки встановив, що ці правовідносини регулюються договором оренди, а не підряду;
- судам слід було мати на увазі, що за змістом ст. 41 ГПК України у разі необхідності встановлення таких фактів (обставин), що входять до предмету доказування, дані про які потребують спеціальних досліджень, призначається судова експертиза.
Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/438 від 05.05.2015 р. справу № 910/24362/14 призначено на повторний автоматичний розподіл. В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/24362/14 передано на розгляд судді Ломаці В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/24362/14 до свого провадження, її розгляд призначено на 26.05.2015 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано сторін надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 р. у справі № 910/24362/14.
22.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідно до акту приймання-передачі кошторисної документації по ремонту приміщення кафе в адмінбудинку від 21.03.2007 р., комісією з представників сторін було здійснено передачу кошторисної документації, яка складена підрядною організацією ПП «Ларбілд» у складі шести локальних кошторисів та договірної ціни на суму 1 530 565, 00 грн. Разом з тим, як зазначає відповідач, твердження позивача про те, що передавши за актом-приймання кошторисну документацію на суму 1 530 565, 00 грн. у нього виникло право вимоги на відшкодування вартості ремонтних робіт саме на вказану суму, - помилкове. Зокрема, відповідач вказує на те, що ним було проведено перевірку представлених до погодження договірних цін з локальними кошторисами та накладними на матеріали й за наслідками такої перевірки між сторонами виникли різниця у підтвердженні витрат на спірну суму. Відповідно до пояснень відповідача, після проведення ремонтних робіт в липні 2009 року були складені фактичні договірні ціни з локальними кошторисами 2-1-1 та розрахунками одиничної вартості (форма № 4), які в подальшому лягли в основу розрахунків за проведені поліпшення між сторонами. При цьому, відповідач зауважує, що ним зафіксовано факт виконання та прийнято за актом приймання-передачі згідно 4-х локальних кошторисів роботи на загальну суму 1 330 117, 00 грн. Саме на вказану суму, як стверджує відповідач, позивачем було підтверджено обсяг виконаних робіт.
25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він відзначає, що між сторонами виникли відносини оренди нежитлового приміщення й за змістом ст. 778 ЦК України та п. 4.18. укладеного між сторонами Договору він має право на відшкодування понесених ним витрат на поліпшення об'єкту оренди. При цьому, позивач зауважує, що відповідач погодив проведення ремонту та перепланування орендованих приміщень на суму 2 105 854, 00 грн. Усі роботи були виконані у 2005 році, в тому числі перепланування приміщень, включаючи накриття та застелення відкритих площ, що підтверджується новим планом Бюро технічної інвентаризації від 27.05.2005 р. На виконання умов Договору підряду генпідрядник надав позивачу 3 кошториси на суму 575 289, 00 грн. та 6 кошторисів на суму 1 503 565, 00 грн. (а.с. 255-350, т. 3), які були складені відповідно до Державних будівельних норм у цінах, діючих на період виконання робіт, а саме: серпень 2004 року - січень 2005 року. Вказані розрахунки відповідали затвердженому та погодженому відповідачем зведеному загальному кошторисному розрахунку вартості капітального ремонту та перепланування приміщень на суму 2 105 854, 00 грн. (а.с. 127-254, т. 3). Відповідно до пояснень позивача, він повністю оплатив вартість робіт, виконаних генпідрядником, при цьому оплати проводились за рахунок залучення кредитних коштів за Кредитним договором (а.с. 19-22, т. 1). Сторони, відповідно до пояснень позивача, домовились, що відповідач прийматиме на баланс та відшкодовуватиме відповідні роботи частинами протягом дії Договору оренди. У вересні 2006 року відповідачу було передано на баланс роботи на суму 575 289, 00 грн. і її відповідач оплатив протягом періоду з січня 2007 року по жовтень 2013 року, що оформлено Договором № 30/1 від 11.09.2006 р. (а.с. 121, т. 3). У серпні 2009 року відповідачу було передано на баланс наступну частину робіт на суму 1 330 117, 00 грн., яку останній оплатив у період з серпня 2009 року по липень 2012 року, що оформлено сторонами Договором № 30/2 від 31.07.2009 р. (а.с. 123, т. 3). Позивач наголошує, що передача вказаних робіт засвідчує передачу їх на баланс, що прямо відображено у актах приймання-передачі (а.с. 122, 1224, т. 3). Враховуючи зазначене, позивач відзначає, що сума виконаних та узгоджених відповідачем робіт, яка залишилась невідшкодованою, склала 200 448, 00 грн. При цьому, він звертає увагу на безпідставність доводів відповідача про те, що роботи на спірну суму не були виконані, оскільки позивач передав відповідачу всі матеріали, накладні, акти виконаних робіт до наданих кошторисів на всі виконані роботи. Крім того, позивач відзначає, що відповідачем помилково стверджується про виконання робіт в 2009 році, оскільки всі первинні документи датовані 2004 - 2005 роками. Як зазначає позивач, після передачі відповідачу кошторисної документації з підтвердженням понесених витрат, від нього жодного разу не надходили заперечення щодо розцінок, використання матеріалів, не виконання робіт тощо.
В судовому засіданні 26.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 р. проти позову заперечив.
В судовому засіданні 26.05.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.06.2015 р.
15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення у справі, в яких він зазначає, що твердження відповідача про передачу за актом від 23.03.2007 р. кошторисної документації на суму 1 530 565, 00 грн. для погодження не відповідає дійсності, оскільки така документація була погоджена відповідачем, про що свідчить його штамп на кожній сторінці. При цьому, така документація була складена на вже виконані роботи, проведені ПП «Ларбілд» у 2004 - 2005 роках, а не в липні 2009 року, як стверджує відповідач. Також, позивач наголошує, що відповідач не має повноважень переглядати затверджені державними органами норми та розцінки, застосовані у кошторисній документації генеральним підрядником, тим більш, що відповідач раніше вже їх погодив, а наведені відповідачем розрахунки у відзиві здійснені без посилання на будь-які норми, нормативні документи тощо. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відносно робіт, які відповідач зазначає, як невиконані, в матеріалах справи знаходиться достатньо матеріалів, які спростовують твердження відповідача: копія паспорту оздоблення фасаду адмінбудинку, копія договору № 07/11 від 26.11.2004 р. з ТОВ «Виробниче підприємство «Сілтекс» щодо остеклення пандусу; копія договору № ПС-13/10-04 від 13.10.2004 р. з ТОВ «Алютехнікс» щодо накриття та остеклення приямків; копії накладної № 3 від 15.03.2005 р., акту від 15.03.2005 р., акту від 30.04.2005 р. з ТОВ «Виробниче підприємство «Сілтекс», фотографії встановлених вхідних дверей, остеклення приямків, застеклення пандусу, встановлення багетів.
15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він відзначає, що надана проектно-кошторисна документація не є первинним документом та не може засвідчувати факт здійснення ремонтних робіт та не є підставою для перерахування коштів. Крім того, відповідач зауважує, що надані позивачем додаткові документи про виконання робіт іншими, окрім ПП «Ларбілд» організаціями, не мають відношення до даного спору, оскільки в протилежному випадку мали виконуватись по розрахункам з генпідрядником, а не з позивачем.
В судовому засіданні 16.06.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2015 р. проти позову заперечив.
При цьому, представниками сторін в судовому засіданні 16.06.2015 р. подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/24362/14 на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву на 08.07.2015 р.
26.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано додаткові письмові пояснення, в яких він відзначає, що спірні роботи були проведені позивачем не з огляду на аварійний стан приміщення, а для привабливого виду столової. При цьому, відповідач вказує на те, що він не вбачає можливості для проведення судової експертизи, оскільки всі погоджені та прийняті роботи на суму 1 330 117, 00 грн. були оплачені відповідачем. Таким чином, на думку відповідача, досліджено може бути лише два документи: акт приймання-передачі від 21.03.2007 р. кошторисної документації з ремонту приміщень кафе у складі 6-ти локальних кошторисів та договірних цін на суму 1 530 565, 00 грн. та акт приймання-передачі від 06.08.2009 р. виконаних робіт на суму 1 330 117, 00 грн. з 4-ма локальними кошторисами до договору від 31.07.2009 р. № 30/2.
У судовому засіданні 08.07.2015 р. суд поставив перед сторонами питання щодо доцільності призначення судової експертизи у справі.
У відповідь представники сторін заперечили проти проведення експертизи та вказали на те, що не гарантують її оплату у випадку призначення за ініціативою суду.
В судовому засіданні 08.07.2015 р. суд оголосив перерву до 15.07.2015 р.
14.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
14.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та пояснення про те, що в раніше поданих реєстрах оплат було допущено помилки, а тому просить залучити до справи виправлені реєстри.
У судовому засіданні 15.07.2015 р. суд оголошував за клопотанням представника відповідача перерву для надання йому можливості ознайомитись з документами, поданими позивачем до суду 14.07.2015 р., після чого ним були подані письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що документи за окремими платежами, здійсненими позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зроблені не на користь генпідрядника, а напряму постачальникам товарів, робіт, послуг; при цьому, зазначає, що окремі платежі не мають відношення саме до капітального ремонту.
У судовому засіданні 15.07.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.10.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Президент-Сервіс» (орендар) та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке було перейменоване в Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (орендодавець), укладено Договір оренди № 30, відповідно до умов якого орендодавець передавав, а орендар прийняв в строкове платне користування (в оренду) приміщення загальною площею 389 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 і розміщене на цокольному поверсі, для використання відповідно до статутної діяльності.
Пунктом 4.18 Договору було визначено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів орендаря проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Невідокремлювані поліпшення орендованого майна, здійснені без письмової згоди орендодавця є власністю орендодавця і відшкодуванню не підлягають.
Згідно з п. 5.4 Договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язується відшкодувати, попередньо письмово узгоджену з орендарем, вартість витрат на реконструкцію або капітальний ремонт орендованого приміщення, або зарахувати їх в рахунок орендної плати.
У відповідності до п. 7.1 Договору строк його дії встановлюється на 10 років. Початок дії договору має визначатися додатковою угодою після прийняття рішення Радою ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Пунктом 7.12. Договору його сторони погодили, що у разі дострокового розірвання договору за будь-яких обставин орендодавець в термін 3 (трьох) місяців від дати повідомлення про дострокове розірвання договору відшкодовує витрати орендаря на реконструкцію та ремонт орендованого приміщення, попередньо письмово погоджені з ним, враховуючи зменшення орендної плати в період, визначений п. 3.1.
01.09.2004 р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, умовами якої визначили, що початок дії договору встановлюється з 01.09.2004 р.
Таким чином, строк дії Договору становить з 01.09.2004 р. по 01.09.2014 р.
Листом від 06.09.2004 р. № 01-12/1610 відповідач погодив позивачу виконання робіт з ремонту і перепланування приміщень кафе площею 389 кв.м та поліпшення фасаду цокольного поверху адмінбудинку по вул. Шота Руставелі, 39-41.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, шляхом залучення підрядних організацій позивач здійснив вказані роботи на об'єкті оренди.
Усі роботи відповідно до пояснень позивача були виконані у 2005 році, в тому числі перепланування приміщень, включаючи накриття та застелення відкритих площ, що підтверджується новим планом Бюро технічної інвентаризації від 27.05.2005 р.
На виконання умов Договору підряду генпідрядник надав позивачу 3 кошториси на суму 575 289, 00 грн. та 6 кошторисів на суму 1 503 565, 00 грн.
Відповідно до пояснень позивача, які підтверджуються наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, він повністю оплатив вартість робіт, виконаних генпідрядником.
При цьому, як зазначає позивач, вони з відповідачем домовились, що останній прийматиме на баланс та відшкодовуватиме вартість відповідних робіт частинами протягом дії Договору оренди.
Так, 11.09.2006 р. ТОВ «Президент-Сервіс» (продавець) та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (покупець) було укладено Договір № 30/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати (передати прав власності), а покупець прийняти і оплатити ремонті роботи, проведені за власні кошти ТОВ «Президент-Сервіс» в приміщеннях цокольного поверху в адмінбудинку по вул. Шота Руставелі, 39-41 площею 389 кв.м, що належать ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», а також ремонтні роботи в приміщеннях цокольного поверху без зовнішнього освітлення з повною заміною технологічного устаткування на сучасне обладнання, вартість яких узгоджена сторонами на підставі затвердженої Додаткової угоди від 28.04.2005 року № 3 до Договору оренди від 20.10.2003 р. № 30, згідно кошторису, який є невід'ємною частиною цього договору.
14.09.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт роботи загальною вартістю 575 289, 00 грн.
21.03.2007 р. сторонами було складено акт приймання-передачі кошторисної документації з ремонту приміщень кафе, відповідно до якого ТОВ «Президент-Сервіс» передало ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» кошторисну документацію у складі шести локальних кошторисів та договірної ціни на суму 1 530 565, 00 грн. з ремонту та перепланування орендованих приміщень кафе площею 389,0 кв.м, накладні на матеріали та акти виконаних робіт, які відображені у кошторисі, проект ремонту кафе; виконавчу документацію з актами огляду прихованих робіт; погодження проекту державними інспекціями.
31.07.2009 р. ТОВ «Президент-Сервіс» (продавець) та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (покупець) було укладено договір № 30/2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати (передати прав власності), а покупець прийняти і оплатити ремонті роботи, проведені за власні кошти ТОВ «Президент-Сервіс» в приміщеннях цокольного поверху в адмінбудинку по вул. Шота Руставелі, 39-41 площею 389 кв.м, які надані в орендне користування ТОВ «Президент-Сервіс» на підставі договору оренди від 20.10.2003 р. № 30, згідно кошторисів, які є невід'ємною частиною цього договору.
06.08.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт роботи загальною вартістю 1 330 117, 00 грн.
23.06.2014 р. на адресу ТОВ «Президент-Сервіс» надійшов лист від ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» щодо розірвання Договору № 30 від 20.10.2003 р. та вимогою сплатити заборгованість з орендної плати.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача, як орендаря, до відповідача, як орендодавця, про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення, які залишилися не відшкодовані, у розмірі 200 448, 00 грн.
Під час провадження у даній справі, відповідач проти вказаних вимог заперечив, посилаючись на те, що на спірну суму коштів роботи на об'єкті оренди не виконувались, а в складі витрат, на підтвердження яких позивач надав відповідні розрахункові документи, є в тому числі ті, які були зроблені не на користь генпідрядника, а напряму постачальникам товарів, робіт, послуг. Крім того, відповідач зазначає, що частина витрат позивача не стосується на пряму проведеного ремонту.
У свою чергу, позивач відзначив безпідставність доводів відповідача, оскільки в матеріалах справи знаходиться достатньо матеріалів, які спростовують твердження відповідача щодо невиконання частини робіт: копія паспорту оздоблення фасаду адмінбудинку, копія договору № 07/11 від 26.11.2004 р. з ТОВ «Виробниче підприємство «Сілтекс» щодо остеклення пандусу; копія договору № ПС-13/10-04 від 13.10.2004 р. з ТОВ «Алютехнікс» щодо накриття та остеклення приямків; копії накладної № 3 від 15.03.2005 р., акту від 15.03.2005 р., акту від 30.04.2005 р. з ТОВ «Виробниче підприємство «Сілтекс», фотографії встановлених вхідних дверей, остеклення приямків, застеклення пандусу, встановлення багетів. При цьому, позивач зауважив, що після передачі відповідачу кошторисної документації з підтвердженням понесених витрат, від нього жодного разу не надходили заперечення щодо розцінок, використання матеріалів, не виконання робіт тощо.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Згідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, відповідно ст. 776 ЦК України визначено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, відповідно до ст. 778 ЦК України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Таким чином, чинне законодавство розрізняє категорії поточного та капітального ремонту, а також поліпшень орендованого майна.
Вирішуючи питання, чи є спірні витрати позивача витратами на ремонт речі переданої у найм, а чи витратами на поліпшення такої речі, суд враховує наступне.
Міністерством регіонального розвитку та будівництва України у листі від 15.07.2009 р. № 9/9-1056 було роз'яснено, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання.
У свою чергу, що стосується поліпшень орендованого майна, то чинне законодавство не дає чіткого визначення цього поняття.
Водночас, в діловій практиці під поліпшеннями орендованої речі розуміється проведення певних її змін, завдяки яким істотно покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві (наприклад, проведення ремонту найнятого приміщення, встановлення на автомобілі додаткових приладів тощо). Здійснення поліпшень треба відрізняти від проведення наймачем ремонту, в результаті якого відновлюються якісні характеристики майна, втрачені ним під час найму.
Як зазначалось вище, відповідно до пояснень відповідача, проти яких позивач не заперечує, спірні роботи були проведені позивачем не з огляду на аварійний стан приміщення, а для привабливого його виду для споживача, оскільки ним планувалось використовувати його в своїй господарській діяльності для розміщення закладу харчування.
При цьому, такі роботи передбачали не лише поліпшення експлуатаційних показників, але й перепланування спірного приміщення, що свідчить про те, що вони не відносяться ні до капітального, ні до поточного ремонту, та є саме поліпшеннями у розумінні ст. 778 ЦК України.
Норми ст. 778 ЦК України визначають загальне правило, за яким у разі проведення ремонту орендованого майна наймачем за власні кошти, останній має право вимагати відшкодування вартості ремонту орендодавцем.
Також, як зазначалось вище, пунктом 4.18 укладеного між сторонами Договору було визначено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця за рахунок власних коштів орендаря проводити реконструкцію, технічне переоснащення та поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Невідокремлювані поліпшення орендованого майна, здійснені без письмової згоди орендодавця є власністю орендодавця і відшкодуванню не підлягають.
Згідно з п. 5.4 Договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язується відшкодувати, попередньо письмово узгоджену з орендарем, вартість витрат на реконструкцію або капітальний ремонт орендованого приміщення, або зарахувати їх в рахунок орендної плати.
При цьому, пунктом 7.12. Договору його сторони погодили, що у разі дострокового розірвання договору за будь-яких обставин орендодавець в термін 3 (трьох) місяців від дати повідомлення про дострокове розірвання договору відшкодовує витрати орендаря на реконструкцію та ремонт орендованого приміщення, попередньо письмово погоджені з ним, враховуючи зменшення орендної плати в період, визначений п. 3.1.
Відповідач не заперечує загалом проти відсутності в нього обов'язку з відшкодування позивачу понесених витрат на поліпшення спірного майна, проте відзначає, що на суму підтверджених витрат він вже здійснив відповідні оплати, проте як в іншій частині в силу відсутності їх документального підтвердження, такого обов'язку на нього покладено бути не може.
Перевіряючи доводи відповідача, суд відзначає, що вони спростовуються матеріалами справи, а саме: наданими позивачем первинним документами, які підтверджують придбання відповідних матеріалів, а також виконання робіт на об'єкті оренди.
Посилання відповідача на те, що певні роботи, які відображені в первинній документації та локальних кошторисах, в дійсності не виконувались, до уваги судом не приймаються, оскільки ним не представлено жодних доказів відсутності на об'єкті оренди спірних поліпшень (фотознімки, відеозаписи обстеження, складені за участю сторін акти огляду тощо), а викладені у відзиві на позовну заяву твердження, ґрунтуються фактично лише на припущеннях та нічим не підтверджені.
Суд також ставив перед відповідачем питання щодо призначення у справі судової експертизи, проте він проти вказаного клопотання, як і позивач, заперечив і відзначив про недоцільність такого дослідження, та крім того вказав на те, що у разі призначення експертизи за ініціативою суду, гарантувати її оплату він не може.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Твердження відповідача про те, що всі дійсно виконані роботи за спірними локальними кошторисами були відображені в Договорі від 31.07.2009 р. № 30/2 та акті приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2009 р. до цього договору, суд вважає помилковими оскільки вказаний договір є лише документальним оформленням передачі результатів поліпшень відповідачу у певній частині.
Слід звернути увагу на те, що чинним законодавством не вимагається укладення між орендодавцем та орендарем договорів вказаного характеру для відшкодування здійснених орендарем поліпшень, а тому й за відсутності такого договору щодо витрат, які є предметом спору у даній справі, відповідач не звільняється від обов'язку їх відшкодувати.
Доводи відповідача відносно того, що частина коштів, з яких складаються витрати позивача, були ним сплачені не генпідряднику, а напряму постачальникам товарів, робіт, послуг, - на переконання суду, є такими, що не можуть звільняти відповідача від обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати, оскільки необхідною умовою для такого відшкодування є погодження орендодавцем не підрядних організацій та постачальників матеріалів, а погодження самої можливості орендаря здійснити певні поліпшення.
Таким чином, оскільки відповідач погодив здійснення позивачем робіт з поліпшення орендованого майна, в тому числі в частині спірної суми коштів, а позивач підтвердив понесення ним таких витрат, то наразі у відповідача існує зобов'язання відшкодувати їх у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що в складі витрат є також такі, що свідчать про придбання товарів, які не відносяться до поліпшення орендованого приміщення, до уваги суд не приймає, оскільки як вбачається з пояснень позивача, він надав докази понесення ним витрат за шести кошторисами 85 ДЦ, 86 ДЦ, 87 ДЦ, 88 ДЦ, 89 ДЦ, 90 ДЦ на загальну суму 1 688 691, 14 грн., з яких заявив до відшкодування лише витрати в сумі 1 530 565, 00 грн., які безпосередньо стосуються поліпшення спірного приміщення. Тому, твердження відповідача про те, що до витрат також включено оплати за меблі тощо, не спростовують обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат на поліпшення орендованого майна у повному обсязі, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
При цьому, суд також враховує, що згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41; код ЄДРПОУ 02583780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Президент-Сервіс» (03190, місто Київ, вулиця Цюрупинська, будинок 2; код ЄДРПОУ 31171141) 200 448 (двісті тисяч чотириста сорок вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 4 008 (чотири тисячі вісім) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 2 004 (дві тисячі чотири) грн. 48 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.07.2015 р.
Суддя В.С. Ломака