ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.07.2015Справа №910/15401/15
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення відшкодування у розмірі 49 214,18 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Кучабський М.І. (дов. №009/01/03 від 19.01.2015)
від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення відшкодування у розмірі 49 214,18 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі №910/15401/15 та призначено її до розгляду на 15.07.2015 року.
03.07.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 19.06.2015 року.
15.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Оскільки, відзиву на позов від відповідача не надійшло, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
22.05.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (страховик) та Мінєєвим Русланом Олександровичем (страхувальник та вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-329.05/14 (далі - Договір), за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Nissan Qashqai", державний номер ВС4732СК.
Відповідно до довідки №9435548 про дорожньо-транспортну пригоду, 10.09.2014 у м.Львів по вул.Лучаківська-Голинського, 225 сталась ДТП (зіткнення) між транспортними засобами марки "Nissan Qashqai", державний номер ВС4732СК, під керуванням Мінєєва Р.О. та транспортним засобом марки "Citroen C4SX", державний номер ВС4846ВС, під керуванням Микитина Я.З.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Микитиним Я.З. Правил дорожнього руху України, якого постановою Личаківського районного суду м.Львова від 06.10.2014 у справі №463/4954/14-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2014 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором №03-329.05/14 від 22.05.2014, та у подальшому, 11.12.2014 із заявою на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику "Nissan Qashqai", державний номер ВС4732СК, визначена на підставі Висновку №4807 від 14.10.2014 у розмірі 49 214,18 грн., який складено судовим експертом Союзу експертів України у Львівському регіоні Холодцовим Д.В.
Розмір страхового відшкодування визначено позивачем на підставі вказаного Висновку, заказ-наряду №АР00023896 від 01.12.2014, виставленого ТОВ «Арія Моторс», та рахунку №000002444 від 11.12.2014, наданого ТОВ «Галавтосвіт», та зазначений у страховому акті №395-НТ/14 від 12.12.2014 із розрахунком до нього у розмірі 53 386,37 грн.
Позивач, на виконання умов договору №03-329.05/14 від 22.05.2014 та заяви страхувальника, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у загальному розмірі 53 386,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1369 від 19.12.2014 на суму 6714,50 грн. та №1370 від 19.12.2014 на суму 46671,87 грн.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія Микитина Я.З., який керував транспортним засобом марки "Citroen C4SX", державний номер ВС4846ВС, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" (відповідач у справі), за полісом №АС/6672989, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що спричинило звернення із даним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Личаківського районного суду м.Львова від 06.10.2014 у справі №463/4954/14-п встановлено вину Микитина Я.З. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Citroen C4SX", державний номер ВС4846ВС.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Микитина Я.З., який керував транспортним засобом марки "Citroen C4SX", державний номер ВС4846ВС, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхове компанія "Еталон" (відповідач у справі), за полісом № АС/6672989, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхове компанія "Еталон" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Nissan Qashqai", державний номер ВС4732СК.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №03-329.05/14 від 22.05.2014 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Микитина Я.З., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №03-329.05/14 від 22.05.2014 та заяви страхувальника, перерахував визначену суму страхового відшкодування у загальному розмірі 53 386,37 грн. на рахунок СТО, що підтверджується платіжними дорученнями №1369 від 19.12.2014 та №1370 від 19.12.2014 року.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем заявлено до стягнення з відповідача визначену на підставі Висновку №4807 від 14.10.2014 суму страхового відшкодування у розмірі 49214,18 грн., тобто у сумі меншій, ніж фактично понесені позивачем витрати.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АС/6672989 передбачено 0,00 грн. франшизи, у зв'язку із чим, розмір страхового відшкодування після зменшення на відповідний розмір франшизи, залишається незмінним.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхове компанія "Еталон" не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з додатковою відповідальністю " Страхова компанія " Гарант і Я " до Приватного акціонерного товариства "Страхове компанія "Еталон" про стягнення відшкодування у розмірі 49 214,18 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове компанія "Еталон" (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант і Я" (79022, м.Львів, вул.Городоцька, 174; ідентифікаційний код 37317151) 49 214 (сорок дев'ять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 18 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 20.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова