ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.07.2015Справа №910/13961/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті - Україна"
до Фізичної особи - підприємця Сизоненко Наталія Олександрівна
про стягнення 74 425,30 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Верходанов О.А. (дов. №б/н від 01.07.2015)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті - Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця Сизоненко Наталії Олександрівни про стягнення 74 425,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих за Договором №106/13 від 25.06.2014 зобов'язань по оплаті товару, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 50 615,00 грн. Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 909,46 грн. та інфляційні витрати у розмірі 22 900,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/13961/15 та призначено її до розгляду на 02.07.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи відкладено на 14.07.2015 року.
08.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Ураховуючи, що відповідач не надав відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
25.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті - Україна" (сторона - 1) та Фізичною особою - підприємцем Сизоненко Наталія Олександрівна (сторона - 2) укладено Договір № 106/13 (далі - Договір).
У відповідності до умов Договору, а саме п. 2.1., сторона- 1 надає стороні- 2 право використання в підприємницькій діяльності об'єктів права інтелектуальної власності (торгівельної марки, промислових зразків, винаходів, комерційної таємниці), комерційного досвіду, ділової репутації, а сторона-2 зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав без сплати за це винагороди.
Згідно п.2.2. Договору сторона-1 зобов'язується передати товар стороні-2, а сторона-2 зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору та здійснити подальшу реалізацію товару кінцевому споживачеві під торговою маркою "Форнетті" ("FORNETTI") з дотриманням вимог, встановлених цим Договором та додатковими угодами, додатками до нього.
За п.2.3.Договору, сторона-1, з метою належного виконання стороною-2 умов даного Договору передає у тимчасове користування, а сторона-2 приймає обладнання для випікання готової продукції, а також технологічну інструкцію по випіканню готової продукції із заморожених напівфабрикатів, інструкцію щодо порядку роботи, обслуговування печі та технології випікання. Сторона-2 зобов'язана використовувати для випікання виключно обладнання, що надається стороною-1.
Передача обладнання у тимчасове користування або його повернення з користування оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору. (п.2.5.Договору).
За умовами п.3.1., п.3.2.Договору, сторона-2 у рахунок виконання зобов'язань по поверненню обладнання, перераховує на розрахунковий рахунок сторони-1, як заставу, грошові кошти в безготівковій формі в розмірі 1000,00 євро за один комплект обладнання в еквіваленті по курсу Національного банку України на день здійснення перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що сторона-1 передає товар стороні- 2 на умовах СРТ - адреса сторони- 2 (ІНКОТЕРМС 2000), вказана у заявці (Доставка товару на адресу торгової точки сторони- 2 здійснюється за рахунок сторони- 1). Доставка здійснюється з дотриманням правил дорожнього руху та інших вимог нормативної документації, яка встановлює певні обмеження або заборони щодо руху транспортних засобів. Сторона- 2 зобов'язана власними силами та за власний рахунок забезпечити безперешкодний під'їзд автомобілю до місця доставки.
Право власності на товар та усі наступні ризики втрати та пошкодження переходять до сторони- 2 з моменту передачі товару, супровідних документів та підписання сторонами видаткової накладної (п.4.5. Договору).
Товар, після фактичної передачі стороні- 2 та підписання стороною- 2 (його представником/продавцем)видаткової накладної, поверненню не підлягає. Претензії щодо кількості товару, після підписання накладної, не приймається. За наявності претензії до якості товару, сторона- 2 має право відмовитись від приймання товару, а сторона- 1 зобов'язується поставити товар при слідуючій поставці в тому обсязі, в якому сторона- 2 відмовилась від приймання (п.4.8. Договору).
Ціна на отриманий стороною- 2 товар зазначається у специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.6.1. Договору).
За п.6.2.Договору, у вартість товару включена вартість упаковки і маркування. Загальна вартість товару вказується у видаткових накладних.
Пунктом 6.6.Договору сторони погодили умови оплати - 100% передоплати стороною- 2 вартості товару. Відвантаження товару здійснюється лише після зарахування грошових коштів на банківський рахунок сторони -1.
Виконанням стороною - 2 умов оплати за товар вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок сторони -1 (п.6.7. Договору).
Згідно п.8.3.22. Договору сторона- 2 зобов'язується дотримуватись умов оплати та розрахунків, передбачених п.п.6.6.-6.7. цього Договору.
У випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену даним Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (п.9.1. Договору).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 50 615,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №ФА-00009669 від 07.08.2014, №ФА-00009839 від 11.08.2014, №ФА-0001065 від 21.08.2014, №ФА-00011134 від 03.09.2014, №ФА-00011304 від 05.09.2014, №ФА-00011511 від 09.09.2014, №ФА-00011541 від 09.09.2014, №ФА-00011799 від 13.09.2014, №ФА-00012085 від 17.09.2014 р, №ФА-00012321 від 22.09.2014, №ФА-00012534 від 25.09.2014, №ФА-00012759 від 29.09.2014, №ФА-00012790 від 29.09.2014, №ФА-00013034 від 03.10.2014, №ФА-00013247 від 07.10.2014, №ФА-00014180 від 23.10.2014 р, №ФА-00014360 від 27.10.2014, №ФА-00014717 від 01.11.2014, №ФА-00002328 від 08.11.2014, №ФА-00015263 від 12.11.2014, №ФА-00015445 від 15.11.2014, №ФА-00015757 від 21.11.2014, №ФА-00015928 від 25.11.2014, №ФА-00015951 від 25.11.2014, №ФА-00016171 від 29.11.2014, №ФА-00016405 від 03.12.2014, №ФА-00016773 від 10.12.2014, №ФА-00017182 від 17.12.2014, №ФР-00017554 від 19.12.2014, №ФА-00017428 від 22.12.2014 року.
На підтвердження вказаної заборгованості позивачем додано до матеріалів справи також бухгалтерську довідку №242 від 07.05.2015 та карткою взаєморозрахунків клієнта за період з 25.06.2014 по 28.05.2015 року.
Оскільки грошові кошти у рахунок погашення заборгованості позивачу так і не надійшли, останній звернувся із даним позовом до суду. Також, під час розгляду справи позивач направляв відповідачу для погодження та підписання акт звірки взаєморозрахунків, однак даний акт залишено відповідачем поза увагою.
Крім того, враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, позивачем нараховані до стягнення 22900,84 грн. інфляційних втрат та 909,46 грн. 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як встановлено судом, 25.05.2014 між сторонами укладено договір поставки №106/13, за яким постачальник зобов'язується передати (продати) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачаєтсья із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 50 615,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
Відповідач, натомість, оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 50 615,00 грн.
Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 615,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 909,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22 900,84 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 22 900,84 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 909,46 грн. такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті - Україна" до Фізичної особи - підприємця Сизоненко Наталія Олександрівна заборгованості про стягнення 74 425,30 грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сизоненко Наталія Олександрівна (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 8А, кв.74; ідентифікаційний код 2997102146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (17000, Чернігівська область, Козелецький район, селище Козелець, вул.Комсомольська, 125; ідентифікаційний код 32858983) 50 615 (п'ятдесят тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок основного боргу, 22900 (двадцять дві тисячі дев'ятсот) гривень 84 копійки інфляційних втрат, 909 (дев'ятсот дев'ять) гривень 46 копійок 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 20.07.2015 року
Суддя К.В. Полякова