ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.07.2015Справа №910/27797/14
за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд"
про стягнення грошових коштів
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Павлік О.М. (дов.№249 від 05.02.2015)
від відповідача: Яременко В.Д. (дов.№б/н до 31.12.2015)
Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Генпідрядник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором субпідряду № 30/01-02 від 28.05.2013, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості виконаних позивачем, як Субпідрядником, будівельних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року провадження у справі № 910/27797/14 за позовною заявою № 734 від 10.12.2014 року спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" до ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів, на підставі пп. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року у справі № 910/27797/14 апеляційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Основа-Солсиф" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року - без змін.
30.04.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/27797/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 справа № 910/27797/14 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 02.06.2015 року.
За наслідками судового засідання 02.06.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.06.2015 року.
У судовому засіданні 16.06.2015 судом оголошено перерву до 02.07.2015 року.
26.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Під час судового засідання 02.07.2015 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку із його необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 02.07.2015 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання сторін. У судовому засіданні 02.07.2015 судом оголошено перерву до 14.07.2015 року.
Під час судового засідання 14.07.2015 представник позивача просив позов задовольнити повністю, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.
У свою чергу, представник відповідача проти позову заперечував та наголошував на тому, що ним проведено взаємозалік однорідних грошових вимог.
Щодо наявної у матеріалах справи заяви позивача про винесення окремої ухвали про встановлення факту вчинення шахрайських дій директором ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» суд зазначає наступне.
За приписами статті 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.
Окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.
Отже, з системного аналізу вищевикладеного, слідує, що винесення окремої ухвали за наслідками розгляду спору належить до компетенції саме суду, а тому клопотання позивача підлягає відхиленню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
28.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (Генпідрядник) та Спільним українсько французьким підприємством з іноземними інвестиціями СП «Основа-Солсиф» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 30/01-02 (далі -Договір субпідряду), згідно умов п. 1.1. якого Субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника власними силами та якісно виконати роботи по улаштуванню паль шпунтової огорожі, пальового та проведення ультразвукового дослідження паль на об'єкті: "Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва (прибудований будинок - І черга)".
Договірна ціна на виконання робіт за цим договором згідно додатками №№1, 2, які являються невід'ємною частиною Договору складає:
- улаштування паль Д=200 мм шпунтової огорожі - 511 471,20 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 85 245,20 грн. (додаток №1);
- улаштування паль Д=620 мм пальового поля - 2 300 979,60 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 383 496,60 грн. (додаток№2);
Загальна вартість робіт складає 2 812 450,80 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 468 741,80 грн.(п. 3.1. Договору субпідряду).
Відповідно до п.4.1. Договору субпідряду, у разі необхідності Генпідрядник перераховує аванс на підставі та у відповідності до письмової заявки Субпідрядника.
Умовами пункту 4.2. Договору субпідряду сторони погодили, що розрахунки за виконанні роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість з урахуванням вимог розділу цього договору протягом 15 днів.
Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом:
- оплати Генпідрядником після пред'явлення Субпідрядником рахунка на оплату або після підписання Сторонами Акта приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в), Довідки про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3), як то передбачено п.4.3. Договору субпідряду.
Згідно п. 19.1. Договору субпідряду, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються Субпідрядником та передаються генпідряднику до 18 числа поточного місяця. Генпідрядник протягом 7-ми (семи) робочих днів з дати отримання від Субпідрядника Акту виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів Генпідрядник зобов'язаний оплатити виконані роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з утриманням частини авансового платежу, отриманого субпідрядником згідно п.4.1. цього договору, пропорційно вартості виконаних робіт за звітній період.
Судом встановлено, що факт виконання робіт за договором № 30/01-02 від 28.05.2013 року підтверджується: актом № 1 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 2 приймання виконаних робіт за червень 2013 року, актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2013 року та довідками про вартість виконаних робіт за червень 2013 року, за липень 2013 року, на загальну суму 1 939 552, 80 грн. Вказані акти, складені, підписані та скріплені печатками субпідрядника та генпідрядника.
У подальшому, 31.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як первісний боржник, ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", як новий боржник, та спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, як кредитор, уклали договір про заміну боржника у зобов'язанні № 27/01-02, згідно п. п. 1, 2 якого ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з Договору субпідряду № 48/01-02 від 24.12.2012 та Договору № 01/06 від 30.01.2013 укладеного між первісним боржником та кредитором в об'ємі та умовах передбачених договором. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 8 353, 57 грн. з ПДВ, що виник на підставі договорів.
Із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК "Промжитлобуд" на виконання умов договору № 30/01-02 та договору № 27/01-02 перераховано спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ грошові кошти на суму 1 200 000, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.
Так, за актом звірки взаємних розрахунків від 23.10.2014 позивачем зараховано суму за взаємозаліком по операції № 17473 у розмірі 358 489, 33 грн., а тому загальна сума заборгованості за договором № 30/01-02 та за договором № 27/01-02 складає 381 063, 47 грн. (1 939 552, 80 - 1 200 000, 00 - 358 489, 33 = 381 063, 47).
26.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як кредитором-1, та ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", як Кредитором-2, укладено договір відступлення права вимоги № ПЖБ-14р, згідно п. 1. якого Кредитор-1 відступив на користь Кредитора-2 право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів в сумі 671 179,09 грн. від спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, як Боржника, за договором будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 року.
30.05.2014 ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" надіслано Спільному українсько-французькому підприємству з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ вимогу (вих. № 60 від 29.05.2014) про повернення суми договірного забезпечення, яка сплачена безпідставно та незаконно у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. До матеріалів справи сторонами не надано доказів виконання вказаної претензії.
Так, звертаючись із позовом до суду, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" просить стягнути з відповідача 381 063,47 грн. основного боргу, 5 002,26 грн. пені за актом приймання виконаних робіт за червень 2013 року (період 10.12.2013-14.01.2014 із врахуванням часткових оплат), 10 192,07 грн. пені за актом приймання виконаних робіт за липень 2013 року (період 10.12.2013-12.02.2014 із врахуванням часткових оплат), 30 548,99 грн. - 3% річних та 92 268,64 грн. інфляційних втрат.
Надалі, після звернення позивача із даним позовом про стягнення заборгованості за договором субпідряду до суду, 25.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК "Промжитлобуд" надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 309 від 25.12.2014 та вих. №09 від 16.01.2015 року.
У свою чергу, Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, на отриману заяву про зарахування зустрічних однорідних вих. № 09 від 16.01.2015, листом від 21.01.2015 року № 32 відмовило у проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказані вимоги є безпідставними.
У своєму письмовому відзиві та під час судового розгляду, відповідач зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд", як Кредитор-1, відступило на користь відповідача, як Кредитора-2, право вимоги на отримання зайво перерахованих коштів в сумі 671 179,09 грн. від позивача, на підставі договору відступлення права вимоги № ПЖБ-14р від 26.05.2014 року. Внаслідок чого, відповідач звертає увагу суду на те, що Кредитор-2, він же Генпідрядник за Договором, в грудні 2014 року та в січні 2015 року направив на адресу позивача, як Субпідрядника за Договором та, одночасно, як Боржника-2 за Договором відступлення права, заяви вих.№309 і вих.№09 відповідно в яких вказав про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 381 063,47 грн., а також на 15 194,33 грн. пені, 92 268,64 грн. індексу інфляції, 30 548,99 грн. 3% річних за Договором та Договором будівельного підряду, а тому внаслідок такого зарахування, за переконанням відповідача, наявні підстави для припинення провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.04.2015, які згідно ст.111-12 ГПК України є обов'язковими при новому розгляді справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений сторонами Договір субпідряду №30/01-02 від 28.05.2013 є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Таким чином, за даним Договором субпідряду ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» є замовником, а Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями СП «Основа Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю - підрядником.
Матеріалами справи (актами приймання виконаних робіт) підтверджується, а сторонами не заперечується факт виконання відповідачем підрядних робіт на загальну суму 1 939 552,80 грн.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Умовами укладеного між сторонами договору субпідряду, останні передбачили остаточний розрахунок протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання акта приймання виконаних робіт (п.19.1. Договору). Як встановлено судом вище, акти підписані сторонами 30.06.2014 та 30.07.2014, а тому оплату замовник мав здійснити протягом 10 банківських днів, тобто до 14.07.2014 та до 12.08.2014 відповідно.
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст. 526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором субпідряду № 30/01-02 прийняті замовником згідно актів приймання виконаних робіт.
Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду спору у суді становить 381 063,47 грн., залишається не погашеною та підлягає стягненню відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями п.7.2. Договору субпідряду передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань генпідрядник сплачує субпідряднику штрафні санкції у розмірі 0,1% (з урахуванням, умов встановлених п.7.3. цього договору). За порушення строків розрахунків Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню у розмірі 0,1 (відсотка) від суми несвоєчасно оплачених коштів за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми боргу (п.7.3. Договору субпідряду).
Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо строків строків та розмірі, а отже суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 5 002,26 грн. за актом приймання виконаних робіт за червень 2013 року (період 10.12.2013-14.01.2014 із врахуванням часткових оплат) та 10 192,07 грн. за актом приймання виконаних робіт за липень 2013 року (період 10.12.2013-12.02.2014 із врахуванням часткових оплат), у загальному розмірі 15 194, 33 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його обґрунтованим, а тому здійснивши власний математичний перерахунок встановив, що до стягнення з відповідача підлягають грошові кошти у розмірі 30 548,99 грн. - 3% річних та 92 268,64 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у розмірі 381 063,47 грн. заборгованості, 15 194,33 грн. пені, 92 268,64 грн. інфляційних втрат та 30 548,99 грн. 3% річних.
Щодо заперечень відповідача проти позову, в основу яких покладено відсутність предмету спору між сторонами, у зв'язку із направленням відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.12.2014 та від 16.01.2015, суд відзначає наступне.
Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, як то передбачено положеннями п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Приписи статті 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.
Суд вважає, що надіслані на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№309 і вих.№09 від 25.12.2014 та від 16.01.2015 відповідно слід розглядати як окремий правочин. Зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу,іншим актам цивільного законодавства,а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Так, ТОВ "ВБК "Промжитлобуд", скеровуючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу позивача, стверджує, що є кредитором за зобов'язаннями, які виникли на підставі договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011 та договору № ПЖБ-14р відступлення права вимоги від 26.05.2014 року, а тому у свою чергу спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі ТОВ є боржником у даному зобов'язанні на суму, що складає 671 179, 09 грн.
Наразі, як вбачається із довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ № 1 за вересень 2011 671 179, 09 грн. є договірним забезпеченням 5 % (з ПДВ).
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2.8. договору будівельного підряду № 04/19-11 від 21.04.2011, за яким ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" набуло право кредитора, договірне забезпечення виконання Договору (договірне забезпечення) здійснюється шляхом утримання 5 (п'яти) відсотків від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця, та сплачується Підрядником Субпідряднику після прийняття в експлуатацію Об'єкту будівництва.
Притримання є правом замовника, тобто у даному випадку ТОВ «ВБК «Промжитлобуд», яким він користується на власний розсуд. А отже, здійснення повної оплати виконаних робіт шляхом перерахування грошової суми, у тому числі й 5% притримання за договором, не є підставою вважати суму притримання як зайво перераховані кошти.
Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
На підставі частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.
Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; - однорідність вимог (гроші, однорідні речі); - настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; - ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; - звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що суми грошових коштів, які відповідач просить зарахувати як зустрічні однорідні вимоги, не є такими, з огляду на те, що здійснення оплати виконаних та прийнятих робіт за договором субпідряду є обов'язком відповідача, як замовника, у той час як договірне забезпечення шляхом утримання 5 відсотків вартості фактично виконаних робіт та сплата їх у інший, визначений договором строк, є правом ТОВ «ВБК «Промжитлобуд».
Зазначені обставини заперечують зарахування взаємних вимог у відповідності до ст.601 ЦК України.
Підставою для визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону. Цивільне законодавство пов'язує дійсність правочинів з дійсністю елементів, з яких він складається (ст.203 ЦК України).
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №309 від 25.12.2014 та №09 від 16.01.2015 недійсними.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 27-А; ідентифікаційний код 37044064) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17; ідентифікаційний код 20057315) 381 063 (триста вісімдесят одну тисячу шістдесят три) гривні 47 копійок заборгованості, 15 194 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 33 копійки пені, 92 268 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 64 копійки інфляційних втрат, 30 548 (тридцять тисяч п'ятсот сорок вісім) гривень 99 копійок - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 381 (десять тисяч триста вісімдесят одну) гривню 51 копійку.
Визнати заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №309 від 25.12.2014 та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог№09 від 16.01.2015 недійсними.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 20.07.2015 року.
Суддя К.В. Полякова