ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2015Справа №910/10666/15
за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва
про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Портянко О.В. (дов. №50 від 05.05.2015),
від відповідача: Волошина Я.Л. (дов. №68/14 від 02.02.2015), Крижановский С.В. (дов. №532/14 від 10.06.2015),
Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені.
Обґрунтовуючи заявлені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14, згідно якого на Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн. за порушення, вказане в п. 1 резолютивної частини зазначеного рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі №910/10666/15 та призначено її до розгляду на 26.05.2015 року.
У зв'язку із нез'явленням відповідача до судового засідання 26.05.2015, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.06.2015 року.
У судовому засіданні 11.06.2015 судом оголошено перерву до 18.06.2015 року.
Під час судового засідання 18.06.2015 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог.
За наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 23.06.2015 року.
До початку судового засідання 23.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані заперечення на відзив.
У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача, у свою чергу, проти позову заперечували, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) визнано дії Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва під час здійснення у 2012 році, закупівлі «продуктів нафто перероблення рідких», порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 9 статті 50 та частиною першою статті 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді обмежувальної діяльності суб'єкта господарювання, що полягає у сприянні вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції іншим суб'єктам господарювання; за вчинене порушення на відповідача відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Позивач у позовній заяві вказав, що направив копію Рішення відповідачу супровідним листом від 15.09.2014 № 26-03/3169, на підтвердження чого долучив до позовної заяви копії вказаного листа та поштове повідомлення з відміткою про вручення 18.09.2014 поштового відправлення.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як зазначив позивач у позовній заяві, строк сплати відповідачем штрафу, накладеного Рішенням, закінчився 18.11.2014 року.
Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.
Таким чином, оскільки станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем не сплачена сума штрафу у розмірі 20 000,00 грн., позивач звернувся із даним позовом про примусове стягнення з відповідача у судовому порядку 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 19.11.2014 по 23.04.2015 року.
У своєму відзиві відповідач не погоджується із позовними вимогами та заперечує проти стягнення з нього штрафу з підстав того, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а також стверджує, що позивач намагається вдруге притягнути до відповідальності КП УЗН Подільського району, оскільки за допущене адміністративне правопорушення, Крижановським С.В., як членом комітету з конкурсних торгів відповідача, сплачено накладений на нього судом штраф у розмірі 11 900,00 грн. до того ж, посилаючись на спроби оскаржити рішення у судовому порядку, відповідач вважає безпідставним нарахування пені за несвоєчасне внесення грошових коштів у рахунок оплати штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 на відповідача накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 9 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді обмежувальної діяльності суб'єкта господарювання, що полягає у сприянні вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції іншим суб'єктам господарювання.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання приписів абз. 1 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надіслав відповідачу супровідним листом від15.09.2014 №26-03/3169, яке у свою чергу отримано відповідачем 18.09.2014 року
Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, суд погоджується із твердженням позивача, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 18.11.2014 року.
Одночасно, суд не приймає доводи відповідача проти стягнення з нього штрафу, оскільки останні стосуються суті рішення, яке на думку відповідача є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Тобто, фактично, відповідач у своєму відзиві намагається оспорити рішення Антимонопольного комітету.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. а закінчення його перебігу безпосередньо пов'язано із зверненням до господарського суду у порядку встановленому ГПК України.
Відповідач намагався оскаржити рішення, однак ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 та від 01.12.2014 позовні заяви КП УЗН Подільського району про скасування рішення адміністративної колегії Відділення повернуті без розгляду, а отже КП УЗН Подільського району м. Києва пропущений строк на оскарження рішення адміністративної колегії Відділення.
Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Приписи частин третьої і четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України на час судового розгляду відповідної справи стосуються, за змістом цих норм, лише розгляду, здійснюваного в порядку господарського судочинства (п.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).
Вищенаведені норми чинного законодавства спростовують заперечення відповідача та вказують на їх безпідставність.
Таким чином, КП УЗН Подільського району рішення адміністративної колегії Відділення від 12.09.2014 № 93/03-р/к у встановлений частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк (до 18.11.2014) не оскаржило, а відтак Рішення є чинним та відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Оскільки, станом на час звернення позивача із позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням, не сплатив, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню у розмірі 20 000,00 грн. за прострочення сплати штрафу період з 19.11.2014 по 23.04.2015 року.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Як вище судом встановлено, відповідач мав сплатити 20 000,00 грн. штрафу до 18.11.2014 включно, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 19.11.2014 року.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 300,00 грн. (20 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 300,00 грн.).
Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за період 19.11.2014-23.04.2015 становить 46 800,00 грн. грн. (300,00 грн. х 156 день = 46 800,00 грн.).
У той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, тобто не може перевищувати 20 000,00 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 000,00 грн. за період з 19.11.2014-23.04.2015 за прострочення сплати штрафу підлягають задоволенню повністю.
Суд відзначає, що заперечення відповідача проти стягнення з нього пені ґрунтуються на тому, що ним подані позовні заяви до Господарського суду міста Києва про оскарження рішення АМК. Як вище зазначено та підтверджено матеріалами справи, судом позовні заяви КП УЗН Подільського району м. Києва повернуто без розгляду.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється під час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, а припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Оскільки, господарським судом не здійснювався розгляд чи перегляд справи про визнання недійсним Рішення, а повернення господарським судом позовної заяви без розгляду не зупиняє нарахування пені визначеної частиною п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд визнає заперечення відповідача безпідставними.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З системного аналізу вищевикладеного, оскільки, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір у дохід Державного бюджету України у розмірі 1827,00 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені. - задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва (04040, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 16А; ідентифікаційний код 03359701) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок штрафу та 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми у дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, на р/рахунок 31119106700008, код за ЄДРПОУ 37975298, МФО 820019 в УДК у Подільському районі міста Києва.
Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва (04040, місто Київ, вулиця Дмитрівська, 16А; ідентифікаційний код 03359701) судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок, який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 23.06.15 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 30.06.15 року.
Суддя К.В.Полякова