ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2015Справа №910/12460/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна "
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп"
про відшкодування шкоди 5 782,55 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Невідома Т.М. (дов.№798 від 13.11.2014)
від відповідача: Дремлюга В.В. (дов.№424/01/6 від 01.04.2015)
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" про відшкодування шкоди 5 782,55 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 порушено провадження у справі №910/12460/15 та призначено її до розгляду на 18.06.2015 року.
05.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
12.06.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 18.05.2015 року.
У судовому засіданні 18.06.2015 оголошено перерву до 23.06.2015 року та долучено до матеріалів справи відзив на позов та додаткові документи по справі від відповідача, надані через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до початку судового засідання.
22.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові заперечення на позов.
У судовому засіданні 23.06.2015 представник позивача надав додаткові документи по справі та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві та додаткових запереченнях.
На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники позивача та відповідача повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
06.02.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хохланд Україна» (страхувальник) укладено Договір АМ.031276 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами відповідно до Додатку №1 до Договору, а саме, зокрема, марки «Renault», державний номер АА6760СВ.
Відповідно до довідки №9010231 про дорожньо-транспортну пригоду, 23.05.2012 по вул.Дегтярівський у м.Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Renault», державний номер АА6760СВ, під керуванням Гудимович Ю.Л. (право керування передбачено у технічному паспорті), ТЗ марки «Hyundai», державний номер АІ4646ВМ, під керуванням Кукса К.М., ТЗ марки «ВАЗ21099», державний номер 87958КЕ, під керуванням Палюх О.О. та ТЗ марки «Mercedes-Benz», державний номер ВК3739АХ, під керуванням Дідух Д.О.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Палюх О.О. Правил дорожнього руху України, якого постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.06.2012 у справі №2610/13839/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.05.2012 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку за договором АМ. 031276 78 від 06.02.2012 року.
Пунктом 10.4.Договору сторони погодили, що при визначені розміру страхового відшкодування (при проведені відновлювального ремонту) до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або акт (висновок) незалежної авто товарознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією (оцінювачем, суб'єктом оціночної діяльності, судовим експертом) або обсяг коштів, визначений у калькуляції ремонту СТО.
Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку №АМСС006276 від 26.05.2012 та акту виконаних робіт №АМН0008049 від 26.07.2012, виставлених СТО ТОВ "Арма Моторс", та зазначений у страховому акті №UA2012052300045/L05/01 від 31.05.2012 та №UA2012052300045/L05/02 від 30.07.2012 із розрахунком до нього у загальному розмірі 5782,55 грн.
За п.10.5.2.Договору, страховик має право здійснити авансову виплату страхового відшкодування в розмірі 70-ти відсотків від розміру страхового відшкодування, а остаточна виплата страхового відшкодування здійснюється після надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювального ремонту (акт виконаних робіт/чеки, квитанції) та огляду відновленого (відремонтованого) застрахованого ТЗ.
Позивач, на виконання умов договору АМ. 031276 від 06.02.2012, перерахував на рахунок СТО ТОВ "Арма Моторс" суму страхового відшкодування у розмірі 4748,54 грн. та 1034,01 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №2975 від 31.05.2012 та №13110 від 31.07.2012 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія Палюх О.О., який керував транспортним засобом марки «ВАЗ21099», державний номер 87958КЕ, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (відповідач у справі), за полісом №АА/6775699, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 25.02.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою №1116/2012-02/ИР про страхове відшкодування в порядку регресу, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав.
Водночас, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зауважує на пропущення позивачем строку для подання заяви про страхове відшкодування, зважаючи на ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", що визначає одну з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування неподання протягом одного року відповідної заяви з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Також, відповідач наголошує, що не повідомлення його, як страховика, також і винною у спричиненні ДТП особою про страховий випадок, позбавило відповідача права на його розслідування та оцінку завданої шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).
Наявною у матеріалах справи постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.06.2012 у справі №2610/13839/2012 встановлено вину Палюх О.О. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «ВАЗ21099», державний номер 87958КЕ.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Палюх О.О., який керував транспортним засобом марки «ВАЗ21099», державний номер 87958КЕ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» (відповідач у справі), за полісом №АА/6775699, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Renault», державний номер АА6760СВ.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором АМ. 031276 від 06.02.2012 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Палюх О.О., як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок СТО ТОВ "Арма Моторс" суму страхового відшкодування у загальному розмірі 5782,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2975 від 31.05.2012 та №13110 від 31.07.2012 року. Інші пошкодження, що не пов'язані із даною ДТП, які зазначені у акті огляду ТЗ, ремонтом проведеним на СТО ТОВ "Арма Моторс" не відновлювались, що вбачається із наявного у матеріалах справи акту виконаних робіт.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування відповідач зауважує, що претензія позивачем направлена після встановленого ст.37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" річного строку, у зв'язку із чим підстав для задоволення даної претензії відповідач не вбачає.
Однак, суд не приймає посилання відповідача на недотримання позивачем вимог п.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шляхом неповідомлення протягом року про настання страхового випадку, оскільки в даному випадку спірні регресні правовідносини між страховими компаніями не регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказаною статтею встановлено підстави для відмови страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у виплаті страхового відшкодування в разі невиконання потерпілою особою своїх обов'язків, що не слід ототожнювати з обов'язками страховика у правовідносинах регресного відшкодування.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зі змісту наведених правових норм не вбачається обов'язку позивача звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-165гс14, яка є обов'язковою для застосування у силу положень ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилається на не повідомлення його, як страховика, також і винною у спричиненні ДТП особою про страховий випадок, позбавило відповідача права на його розслідування та оцінку завданої шкоди.
Проте, викладені у відзиві доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначена обставина не зумовлює відсутність виникнення у позивача права на звернення до відповідача із регресним позовом, оскільки таке право на судовий захист прямо закріплено законом і вданому випадку у суду відсутні підстави для відмови у захисті цивільного права позивача в силу приписів ч.ч.1,3 ст.16 ЦК України.
При цьому, суд наголошує, що відповідач не позбавлений права подання регресного позову до винного у спричиненні ДТП водія в порядку, передбаченому ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №АА/6775699, виданим Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп», який є чинним на момент настання ДТП, передбачено франшизу у розмірі 1000,00 грн., а тому заявлена до стягнення у межах даного позову сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір франшизи.
Разом з тим, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Як вбачається із матеріалів справи, до розміру страхового відшкодування, визначеного на підставі рахунку та акту виконаних робіт №АМН0008049 від 26.07.2012, виставлених СТО ТОВ "Арма Моторс", включено вартість мийки ТЗ марки «Renault», державний номер АА6760СВ у розмірі 63,14 грн.
З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 4719,41 грн. (5782,55 грн. - 1000,00 грн. - 63,14 грн. = 4719,41 грн.)
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" про відшкодування шкоди 5 782,55 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" (02140, місто Київ, вулиця Олександра Мишуги, 2, офіс 423; ідентифікаційний код 20783470) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) 4719 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) гривень 41 копійку сплаченого страхового відшкодування та 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) гривню 10 копійок судового збору.
У іншій частині у позові відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23.06.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 30.06.2015 року
Суддя К.В. Полякова