01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
14.07.14 № 910/14189/14.
Суддя Пригунова А.Б., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»
до Публічного акціонерного товариство "Брокбізнесбанк"
про визнання вимог кредитора на суму 23 602, 05 грн.
Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов.
Приватним акціонерним товариством «Корпорація Укржилбуд» заявлено вимогу про визнання його кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на суму 23 602, 05 грн. у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 р. № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 р. № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наявність на його рахунках, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк" грошових коштів у сумі 23 602, 05 грн.
Нормативно позивач обґрунтовує позов, позивач посилається ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що передбачає процедуру ліквідації банків та містить відсилочну норму на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із вимогами до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи.
В той же час, позивачем не надано суду доказів дотримання встановленої законом спеціальної процедури та, зокрема, доказів публікації оголошення про ліквідацію банку у виданнях, визначених законом.
Крім того, позивачем не надано суду доказів про наявність грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" станом на день звернення до суду та не наведено обґрунтувань щодо відмови уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів визнати позивача кредитором, не обґрунтовано звернення до суду, який не здійснює ліквідаційну процедуру банку.
Тож, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України та вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, в тому числі, не додано відповідних доказів, які б свідчили про наявність спору між сторонами.
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 1 Закон України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат..
Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827, 00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080, 00 грн.), та 1 218, 00 грн. - з позовної заяви немайнового характеру.
Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. позовні заяви про стягнення грошей чи витребування майна мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом пп. 1 п. 2 ч 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Виходячи зі змісту позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично подано позов на захист його майнового інтересу, який підлягає вартісній оцінці та є майновими вимогами, а відтак - судовий збір відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання даного позову має справлятись у відсотковому співвідношенні до ціни позову та відповідно до встановлених законом граничних розмірів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/7223/14 від 26.05.2014 р.
Однак, позивачем надано квитанцію від 11.07.2014 р. про сплату судового збору у сумі 1 218, 00 грн., тобто виходячи зі ставки судового збору для вимог немайнового характеру.
Таким чином, заявником не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» та не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2012 р. недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником недотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні матеріали заявнику без розгляду.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.