Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/654/11
Стаття ст. 246 КПК України
27 вересня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого................................ ОСОБА_1
суддів...................................ОСОБА_2, ОСОБА_3
з участю прокурора............................ОСОБА_4
захисника..................................ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали справи за апеляцією старшого помічника прокурора м. Житомира, який брав участь у розгляді справи на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08 липня 2011 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України направлено прокурору Житомирської області для організації додаткового розслідування для виконання вимог КПК України.
Згідно змісту постанови, ОСОБА_6 являючись службовою особою, перебуваючи на посаді директора Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", попередньо домовившись з ОСОБА_7, яка являючись службовою особою, оскільки діяла на підставі довіреності від імені директора приватного підприємства "Інтелземресурс" ОСОБА_8 на ведення справ приватного підприємства і підписання угод, заволоділи чужим майном у великих розмірах - бюджетними грошовими коштами на загальну суму 147800 грн. шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Задовольняючи клопотання адвоката про необхідність направлення справи на додаткове розслідування, суд першої інстанції вказав на допущені порушення вимог ст. 119, ст. 113, ст. 130 КПК України, неповноту слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
В апеляції прокурор просить постанову скасувати, справу направити в суд першої інстанції для розгляду іншим складом суду.
Посилається на те, що згідно змісту даної постанови суду про повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування, вказане рішення містить лише відкопійоване клопотання захисника ОСОБА_7 про необхідність його направлення на додаткове розслідування і жодним чином не містить будь-якого аналізу суддею чому саме це треба зробити.
Разом з тим, згідно Постанови пленуму Верховного суду № 2 від 11.02. 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», а саме п. 3 вказаної постанови передбачено, що питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК (1001-05, 1002-05. 1003-05) про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою якою він володіє, і допомогою перекладача.
Захист підсудної ОСОБА_7 вказавши на порушення органом досудового слідства вимог ч.2 ст.113, ч.3 ст.113, ч.2 ст. 119 КПК України жодним чином не обґрунтував (за виключенням посилання на загальні норми ст. 2 КПК України) чим же саме, так як саме були ущемлені її права та інтереси або ж інтереси інших учасників процесу.
Не дав цьому належної правової оцінки і суд.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що слідчим належним чином були виконанні вимоги ст.ст. 218-222 КІІК, про що свідчать відповідні процесуальні документи в справі, підписані самими обвинуваченими та їхніми захисниками. Ознайомлення слідчим обвинувачених з всіма матеріалами справи, на думку обвинувачення фактично усунуло будь-які формальні порушення досудового слідства і ніяким чином не можуть судом тлумачитись як такі, які можуть бути усунені лише в рамках повторного досудового слідства.
Згідно п. 6 тієї ж постанови пленуму Верховного суду № 2 від 1102 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», передбачено, що перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним.
За таких обставин справа може бути призначена до судового розгляду, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи - є незаконним.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, заперечення проти апеляції ОСОБА_7, ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія апеляцію задовольняє частково з наступних підстав.
Повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду, суд у постанові не навів жодної правової підстави з конкретним наведенням порушення закону яке дає підстави для прийняття такого судового рішення, а обмежився лише викладенням змісту клопотання захисника ОСОБА_9 про необхідність повернення справи для проведення додаткового розслідування та загальним посиланням на те, що «....без усунення вищезазначеного порушення органом досудового слідства вимог ч.2 ст. 113, ч.3 ст. 113, ч.2ст.119 КПК України справа не може бути призначена до судового розгляду, та підлягає поверненню на додаткове розслідування, оскільки зазначені порушення можуть бути усунені лише в рамках досудового слідства».
Це є неприпустимим та суперечить вимогам ч.3 ст.246 КПК України про те, що у постанові суддя зазначає підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні.
Крім того, при розгляді клопотання захисника суддею залишені поза увагою роз'яснення постанови пленуму Верховного суду № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», а саме п. 3 вказаної постанови, який зазначає, що питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо:
- вона не була порушена або порушена некомпетентною особою;
- її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;
- при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.
Згідно п. 6 цієї ж постанови, наведений у ст. 246 КПК перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним.
Судова колегія визнає обґрунтованим твердження автора апеляції про те, що за змістом постанова суду про повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування, містить лише відкопійоване клопотання захисника про необхідність його направлення на додаткове розслідування і жодним чином не містить будь-якого аналізу суду чому це необхідно зробити.
А тому, не вникаючи в обгрунтованість клопотання адвоката про необхідність повернення справи на додаткове розслідування та визнаючи їх слушними та такими, що потребують ретельної перевірки та оцінки під час судового розгляду справи, постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в той же суд.
Підстави для передачі справи іншому судді відсутні, оскільки у постанові суду відсутні будь-які висновки судді, які можна було б вважати такими, що наперед визначають його ставлення до пред'явленого обвинувачення та доведеності чи відсутності вини обвинувачених у ньому.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію помічника прокурора м. Житомира задовольнити частково.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 08 липня 2011 року про повернення справи на додаткове розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 366 КК скасувати, а справу повернути на новий попередній розгляд в той же суд тому ж судді.
Судді: