Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/636/11
Стаття ч. 1 ст. 164 КК України
11 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого.................................... ОСОБА_1,
суддів.............................. ОСОБА_2, ОСОБА_3
з участю прокурора..........................ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Житомира, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня червня 2011 року, яким засуджено
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м. Житомирі, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий;
- за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік.
Відповідно п. 3 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої залишено без задоволення в повному обсязі.
Згідно вироку, ОСОБА_5 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16.09.2003 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь гр. ОСОБА_6, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 10.09.2003 року, і до його повноліття, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно. Однак, маючи заборгованість по сплаті аліментів, в період часу з лютого 2009 року гр. ОСОБА_5 навмисно злісно ухиляється від сплати аліментів, яке виразилось в тому, що державну виконавчу службу про місце роботи не повідомляв, приховував дохід від отриманих ним заробітків, та станом на 01.02.2010 року допустив заборгованість на суму 4546,53 грн.
В апеляції прокурор просить вирок в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Вважає, що при винесені вироку, судом було істотно порушено кримінально та кримінально-процесуальне законодавство.
Посилається на п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 у кримінальній справі вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються і вирішуються судом за умови, що особу, якій її заподіяно, визнано в установленому законом порядку потерпілим та цивільним позивачем і що у справі є письмова заява, яка за змістом відповідає ст. 137 ЦПК.
В решті просить вирок залишити без змін.
В запереченнях на апеляцію прокурора Богатов В.А. просить вирок залишити без змін.
Вказує на те, що підставою для виникнення зобов'язань зі сплати аліментів не є перебування із потерпілою у сімейних відносинах, а народження та зобов'язання із виховання і утримання спільної дитини.
Вважає, що у судовому засіданні потерпілою не був доведений факт заподіяння моральних страждань, та не має підтвердження порушення її нормальних життєвих зв'язків або настання інших негативних для життя потерпілої наслідків. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено право особи, на користь якої стягнуті аліменти на утримання дитини, вимагати від особи, яка зобов'язана їх сплачувати, відшкодовувати заподіяну моральну шкоду.
Крім того, від засудженого ОСОБА_5 поступило клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2011 році» з посиланням на наявність та утримання неповнолітньої дитини з іншою жінкою.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та не вбачає підстав для застосування амністії щодо засудженого ОСОБА_5, заперечення на апеляцію захисника ОСОБА_8, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія задовольняє апеляцію прокурора виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд у вироку послався на те, що безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що потребують допомоги. Потерпілими від даного злочину є неповнолітні та непрацездатні діти.
Ця обставина ні в якому разі не може впливати на вирішення питання про стягнення моральної шкоди, оскільки по даній кримінальній справі ОСОБА_6 визнана потерпілою, у тому числі постановою під час попереднього розгляду кримінальної справи від 27.12.2010р.(а.с.48).
Судом залишено поза увагою, що саме на утриманні і вихованні потерпілої на даний час знаходиться неповнолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, інтереси якого вона представляє у всіх представницьких органах, проживає з ним і несе витрати по його матеріальному забезпеченню, потерпає морально, усвідомлюючи, що особа, а саме батько ОСОБА_7 ОСОБА_5 ухиляється від цих обов'язків, внаслідок чого дитина не утримує повних матеріальних благ, а обов'язки по матеріальному утриманню спільної дитини переклав на неї.
Крім того, у вироку відсутнє будь-яке обгрунтування відмови у задоволенні матеріального позову.
За таких обставин, вирок суду в частині розгляду цивільного позову підлягає скасуванню, а справа в цій частині поверненню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд іншому судді.
Що стосується клопотання про застосування амністії, то дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки пунктом «д» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» заборонено застосування амністії до осіб, які мають неповнолітніх дітей і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.
Таким чином, ОСОБА_5 входить в перелік осіб передбачених статтею 7 Закону України «Про амністію у 2011 році», до яких не може бути застосована амністія. Наявність у нього інших неповнолітніх дітей, як і можливих інших підстав для застосування амністії, не спростовує дану вимогу Закону.
Крім того, ОСОБА_5 не надав апеляційному суду будь-яких даних про своє батьківство стосовно іншої неповнолітньої дитини.
З уваги на наведене, керуючись ст. 365,366 КПК України, судова колегія, -
Апеляцію помічника прокурора м. Житомира, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня червня 2011 року щодо ОСОБА_5 в частині розгляду цивільного позову скасувати, а справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд іншому судді.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: