Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/576/11
Стаття ч.1 ст. 296 КК
02 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого................................ ОСОБА_1,
суддів..............................ОСОБА_2, ОСОБА_3
з участю прокурора...........................ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 31 травня 2011 року, яким,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого в силу ст. 89 КК України,
визнано невинним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та виправдано за цим законом за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід скасовано.
Згідно вироку ОСОБА_5 виправдано в обвинуваченні у тому, що він 27 червня 2010 року, близько 18 години 20 хвилин, знаходячись на території медичного закладу ЦМЛ № 2 по вул. Сабурова, 2А у м.Житомирі, маючи намір вчинити хуліганські дії, підійшов до вхідних дверей хірургічного корпусу, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявилася в тому, що він ігноруючи правила суспільної поведінки, умисно наніс удар правою рукою по склу вхідних дверей хірургічного корпусу, внаслідок чого дане скло розбив та отримав тілесні ушкодження, чим завдав ЦМЛ № 2 матеріальної шкоди на суму 210 грн., тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, а саме вчиненні умисних дій, які виразилися в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає вирок незаконним, та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, та неправильним застосуванням кримінального закону.
Як зазначає прокурор, відповідно до ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку мають бути наведені докази на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відхиляє інші докази. Вказує, що ОСОБА_5 постійно змінював показання. Вважає, що судом необґрунтовано було відхилено показання свідка ОСОБА_6, та не в повній мірі враховано показання інших свідків, з яких вбачається, що діями ОСОБА_5 порушена нормальна робота хірургічного відділення.
Заслухавши доповідача, прокурора підтримавшого апеляцію, заперечення ОСОБА_5 на апеляцію, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали кримінальної справи відповідно до вимог ст. 365 КПК України, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 296 КК України хуліганством є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до роз'яснень п.1-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство", при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії, суди не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, а мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно й об'єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Як вбачається з досліджених судом першої інстанції доказів дії ОСОБА_5 хоч і супроводжувалися пошкодженням майна ЦМЛ № 2, однак були зумовлені намаганням підсудного пройти до аптечного кіоску, що розташований у приміщенні лікарні для придбання ліків та отримання таким чином медичної допомоги. Прокурором в апеляції поставлені під сумнів ці доводи підсудного в судовому засіданні, однак докази того, що це майно було пошкоджено умисно та з хуліганських мотивів, при цьому, дії ОСОБА_5 супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, у кримінальній справі відсутні та суду не надані. Не знайшло доказового підтвердження тимчасове припинення нормальної діяльності установи.
За таких обставин, дії ОСОБА_5 не містили ознак хуліганства за яке наступає кримінальна відповідальність оскільки не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що про відсутність хуліганського мотиву з ознаками особливої зухвалості в діях ОСОБА_5 свідчить і його послідуюча поведінка після розбиття скла, а саме: ОСОБА_5 вів себе спокійно, сам звернувся до травмпункту лікарні, де повідомив про те, що розбив скло у вхідних дверях лікарні. Наступного дня замінив це скло.
Судом першої інстанції обгрунтовано піддано критичній оцінці та сумніву, як доказу вини ОСОБА_5, показання свідка ОСОБА_6, оскільки джерело відомостей щодо скоєного їй невідоме, вона особисто обставин злочину не бачила, хто розповів їй про це не пам'ятає.
Безпідставні твердження прокурора в апеляції, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, що показання свідка ОСОБА_7, не узгоджуються з показаннями підсудного, що дії останнього не містили хуліганського мотиву. Опитана в ході досудової підготовки матеріалів протокольної форми (а.с.30) та в ході судового слідства (а.с.90) медична сестра ОСОБА_8 показала, що чергувала у хірургічному відділені, чула стукіт по склу, пояснила невідомому, який кричав щоб відкрили двері, що тут проходу немає та пішла проводити жінку до ліфта, однак, повернулася так як почула звук від розбитого скла.
Підсудний підтвердив у судовому засіданні ці обставини, пояснивши це тим, що бажав пройти в аптеку.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, оскільки за „за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла”/п. 5 ППВСуду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство"/.
Знищення майна, а саме, скла у дверях хірургічного відділення, балансовою вартістю 210 грн., за відсутності інших ознак хуліганства, не можна визнати особливою зухвалістю чи особливим цинізмом.
Таким чином, доказ вчинення ОСОБА_5 дій спрямованих на порушення громадського порядку з особливою зухвалістю чи з особливим цинізмом в матеріалах справи відсутні. Не наведено їх і в апеляції прокурора.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону не встановлено, а тому підстав для скасування чи зміни вироку, з мотивів викладених у скарзі не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України, судова колегія, -
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 31 травня 2011 року, щодо ОСОБА_5 залишити - без змін.
Судді: