Провадження № 22-ц/774/1203/13 Справа № 2-2032/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія 52
18 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Дерев'янка О.Г.
суддів Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.
при секретарі Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 червня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним наказу про звільнення, зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, та згідно уточнених позовних вимог зазначила, що з 01.12.2005 року працювала в ПАТ «УкрСиббанк»на посаді фахівця 1 категорії з операційно-касового обслуговування відділення № 952.
Наказом № 210-ВК від 27.05.20011 року вона була звільнена з роботи з 30.05.2011 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України. Оскільки відповідачем не було дотримано вимог ч.3 ст.40 КЗпП України, позивачка не наполягаючи на поновленні на роботі, визнавши наявність підстав у відповідача для її звільнення, просила суд визнати наказ про її звільнення по ч. 2 ст. 41 КЗпП України недійсним, змінити дату звільнення з 30.05.2011 року на дату ухвалення рішення, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 38781,60 грн.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 червня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано наказ ПАТ «УкрСиббанк»№ 210-ВК від 27.05.20011 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади фахівця 1 категорії з операційно-касового обслуговування відділення № 952 з 30.05.2011 року з винних дій працівника, що дають підстави до втрати довір'я, п. 2 ст. 41 КЗпП України в частині звільнення ОСОБА_2 30.05.2011 року - незаконним, змінивши дату звільнення ОСОБА_2 з 30.05.2011 року на 01.06.2011 року. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27 липня 2012 року з ПАТ «УкрСиббанк»на користь держави стягнуто судовий у розмірі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та не обґрунтованість рішення, ставить питання про часткове скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржується в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заробітку за час вимушеного прогулу.
Тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє справу, із-за відсутності апеляційної скарги, в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення; невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01.12.2005 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «УкрСиббанк». Наказом № 210-ВК від 27.05.2011 року ОСОБА_2 звільнена з посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України з 30.05.2011 року. (а.с.7,8)
Відповідно до наданих суду документів, а саме витягу з наказу про перенесення основної відпустки, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 з 13.05.2011 року по 20.05.2011 року на лікарняному, у період щорічної відпустки з 10.05.2011 року по 23.05.2011 року, за заявою позивачки, перенесено частину відпустки 8 календарних днів на інший період. (а.с.77,78,79,80).
Судом встановлено, що фактично відповідачем надано позивачці 7 днів, з виплатою одного дня 31.05.2011 року компенсації, із звільненням 30.05.2011 року.
Судом першої інстанції правильно в рішення зазначено, що у зв'язку з перебуванням позивачці на лікарняному у період відпуски, їй повинна була бути продовжена відпустка по 31.05.2011 року включно, тому суд обґрунтовано визнав наказ № 210-ВК від 27.05.2011 року в частині звільнення позивачки з 30.05.2011 року незаконним, та змінив дату звільнення на 01.06.2011 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачкою заявлено взаємовиключні вимоги, а саме щодо визнання наказу про її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України недійсним та зміну дати звільнення з 30.05.2011 року на дату ухвалення рішення суду.
Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_2 в частині визнання наказу № 210-ВК від 27.05.2011 року недійсним по п. 2 ст. 41 КЗпП України задовольнити не можна, оскільки виходячи з фактичних обставин справи, позивачка просить змінити дату її звільнення, що фактично судом і зроблено, та позивачкою і відповідачем не оскаржується.
Крім того, враховуючи те, що позивачці при звільненні виплачено заробіток за 31.05.2011 року , колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись,ст.ст. 209,218,303,307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді