Справа № 815/3647/15
21 липня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;
представника позивача - Чукітової В.В. (довіреність від 12.01.2015 року);
представника позивача - Щербини Ю.І. (довіреність від 02.01.2015 року);
представника відповідача - Дімова В.О.(довіреність від 20.01.2015 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПАТ «Північтранс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000212203, № 0000192203 № 0000202203 від 18.02.2015 року, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 02.04.2015 року № 0000492201, № 0000502201, № 0000512201.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В період з 28.11.2014 року по 15.01.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели планову виїзну перевірку ПАТ «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року 31.12.2013 року.
За результатами цієї перевірки 28.01.2015 року відповідач склав акт №305/15-54-22-01/05523553, яким встановлені порушення позивачем:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.1.4 п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2791211 грн., у тому числі: за 2012 рік - у розмірі 390279,00 грн., у 2013 році - у розмірі 2400392,00 грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 229690,00 грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижену суму податку на додану вартість у сумі 2864746,00 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року - на суму 398783,00 грн., за грудень 2012 року - на суму 243 грн., за січень 2013 року - на суму 497883,00 грн., за квітень 2013 року - на суму 363848,00 грн., за травень 2013 року - на суму 488206,00 грн., за червень 2013 року - на суму 644674,00 грн.. за липень 2013 року - на суму 163333,00 грн., за серпень 2013 року на суму - 73000,00 грн., за вересень 2012 року - на суму 234776 грн.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 158.12.2004 року № 637 та п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:
- від 18.02.2015 року № 0000192203, яким позивачеві, за п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, зменшено суму залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229690,00 грн.;
- від 18.02.2015 року № 0000202203, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість податку на додану вартість у розмірі 4297119,00 грн., у тому числі за основним платежем 2864746,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 1432373,00 грн.
- від 18.02.2015 року №0000212203, яким позивачеві за порушення пп.134.1.1 ст.134, п.135.1, п.135.2ст.135, п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 ст.145 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3489014,00 грн., у тому числі за основним платежем 2791211,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 697,803 грн.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1а.с.5-54).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.4а.с.181-184).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
ПАТ «Північтранс» зареєстроване рішенням Суворовської адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.05.1997 року за № 493 (т.1а.с.58).
Товариство з обмеженою відповідальністю ПАТ «Північтранс» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з 30.09.1997 року за № 204 (т.1а.с.59).
На підставі направлень від 28.11.2014 року № 575/15-54-22-01, № 574/15-54-22-03, № 576/15-54-22-01, № 579/15-54-17-03, № 578/15-54-17-03, № 583/15-54-22-01, від 25.12.2014 року № 612/15-54-22-03, № 613/15-54-22-01 наказу від 17.11.2014 року № 1108 співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року 31.12.2013 року.
За результатами цієї перевірки 28.01.2015 року відповідач склав акт № 305/15-54-22-01/05523553 «Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Північтранс» (код за ЄДРПОУ 05523553) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року» (т.1а.с.56-130).
В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.1.4 п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2791211 грн., у тому числі: за 2012 рік - у розмірі 390279,00 грн., у 2013 році - у розмірі 2400392,00 грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 229690,00 грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижену суму податку на додану вартість у сумі 2864746,00 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року - на суму 398783,00 грн., за грудень 2012 року - на суму 243 грн., за січень 2013 року - на суму 497883,00 грн., за квітень 2013 року - на суму 363848,00 грн., за травень 2013 року - на суму 488206,00 грн., за червень 2013 року - на суму 644674,00 грн.. за липень 2013 року - на суму 163333,00 грн., за серпень 2013 року на суму - 73000,00 грн., за вересень 2012 року - на суму 234776 грн.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 158.12.2004 року № 637 та п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій. Крім того, відповідач зазначає, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «Аксон-групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» фігуранти кримінальних проваджень, які ведуться прокуратурою Одеської області (т.4а.с.181).
Позивач не погодився з актом перевірки та подав на нього заперечення 09.02.2015 року.
Однак, 20.02.2015 року за результатами розгляду даних заперечень державна податкова інспекція в Суворовському районі м. Одеси направила на адресу позивача лист № 2402/10/15-54-22-03/18 від 14.02.2015 року, в якому відмовила у задоволенні вимог висловлених у запереченнях.
За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:
- від 18.02.2015 року № 0000192203, яким позивачеві, за п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, зменшено суму залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229690,00 грн. (т.1а.с.132);
- від 18.02.2015 року № 0000202203, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість податку на додану вартість у розмірі 4297119,00 грн., у тому числі за основним платежем 2864746,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 1432373,00 грн. (т.1а.с.133);
- від 18.02.2015 року №0000212203, яким позивачеві за порушення пп.134.1.1 ст.134, п.135.1, п.135.2ст.135, п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 ст.145 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3489014,00 грн., у тому числі за основним платежем 2791211,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 697,803 грн. (т.1.а.с.134)
26.02.2015 року позивач подав первинну скаргу на вказані вище повідомлення рішення та акт перевірки до ГУ ДФС в Одеській області.
18.03.2015 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло висновок №922/10/15-32-10-02-07, яким залишило скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.137-168).
27.03.2015 року ПАТ «Північтранс» оскаржило вказані податкові повідомлення рішення до ДФС України.
ДФС України 22.05.2015 року направила позивачу рішення про результати розгляду первинної скарги № 10798/6/99-99-10-01-02-25, яким скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.169-194)
Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.
Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одними із контрагентів позивача були ТОВ «Аксон-групп», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сармонт Менеджмент Юкрейн», ПП «Сузір'я Альпіонн», ТОВ «Інвестиційні Ініціативи та Модернізація», ТОВ «Глобал Автогруп».
Так, ПАТ «Північтранс» (постачальник) та ТОВ «Аксон-Групп» (покупець) уклали договір поставки товару № 0108/1/13-кп від 01.08.2013 року (а.с.229-231). Відповідно до п.2.2 даного договору оплата вартості партії товару здійснюється перерахуванням на поточний рахунок Постачальника коштів на підставі виставлених рахунків та видаткових накладних.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав первинні документи на підтвердження оплати здійснення за договором, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (т.1а.с.232-233).
Також, між ПАТ «Північтранс»(замовник) та ТОВ «Аксон-Групп» (виконавець) 01.06.2013 року укладений договір №0106/1/13-ПД (т.1 а.с.234-236). Відповідно до п.1.1 якого, предмет цього договору - послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових. Аналогічні договори укладені зазначеними контрагентами від 01.07.2013 року за № 0107/1/13-ПД (т.2 а.с.26-29), №11106-01 від 01.06.2013 року (т.2 а.с.68-70), від 02.09.2013 року № 0209/1/13-ПД (т.2 а.с.157-159).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав податкові накладні, акти передавання-прийняття дорожнього транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та капітального ремонту, акти здачі-прийняття робіт,калькуляції вартості ремонтних робіт що свідчать про реальність здійснення господарської операції (т.1а.с.237-249; т.2 а.с.1-25,а.с.30-56;а.с.71-120;160-175).
Крім того, ПАТ «Північтранс»(покупець) уклало договори поставки з ТОВ «Аксон-Груп» №11106-03 01.06.2013 року (т.2 а.с.57-59), від 01.06.2013 року № 11106-02 (т.2 а.с.62-64), від 01.07.2015 року № 0107/1/13-КП (т.2 а.с.149-151), №11101-1 від 01.04.2013 року(т.2 а.с.128-130) За вказаними договорами постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав відповідні первинні документи, що містяться у матеріалах справи (т.2 а.с.60-61;65-67;152-156;131-149).
Також, ПАТ «Північтранс» (замовник) та ТОВ «Аксон-Груп» (виконавець) уклали договори підряду № 11106-04 від 01.06.2013 року (т.2 а.с.121-125), № 0111/1/13-ПД від 01.11.2013 року(т.2 а.с.176-178), № 312-1/12 від 03.12.2012 року (т.2 а.с.207-209).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав відповідні первинні документи, що містяться у матеріалах справи (т.2 а.с.126-127; 179-206;210-218).
ПАТ «Північтранс» (замовник) також укладало договори підряду із ТОВ «Інтерія ЛТД» (підрядник) від 01.06.2013 року № 0106/2/13-ПД (т.2 а.с.219-223). від 01.06.2013 року № 0106/3/13-ПД (т.2.а.с.229-233), від 03.05.2013 року № 1105-05 (т.3 а.с.7-12), від 03.05.2013 року № 1105-10 (т.3 а.с.32-36), від 03.05.2013 року № 1105-06 (т.3 а.с.67-72), від 03.05.2013 року № 1105-11 (т.3 а.с.93-97), від 03.05.2013 року № 1105-08 (т.3 а.с.106-110), від 03.05.2013 року № 1105-09 (т.3 а.с.124-128), від 03.04.2013 року № 11304-3 (т.3 а.с.140-145), від 06.09.2013 року № 0609/1/13-ПД (т.3 а.с.154-158), № 0209/2/13-ПД від 02.09.2013 року (т.3 а.с.176-180), від 03.04.2013 року № 11304-2 (т.3 а.с.198-200).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав відповідні первинні документи, що містяться у матеріалах справи (т.2 а.с.224-228;234-249;т.3 а.с.1-6;13-31;37-66;73-92;98-105;111-123;129-139;146-153;159-175;181-197;201-248).
Щодо тверджень відповідача про не зазначення у договорі з даним контрагентом від 01.06.2013 року №0106/1/13-ПД місця надання послуг, то вони не відповідають дійсності, оскільки в актах прийняття-здачі послуг на виконання даного договору зазначена адреса передавання транспортного засобу та адреса його повернення.
Також, позивач (замовник) уклав ряд договорів із ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», зокрема договір про надання послуг від 01.03.20163 року № 1103-2, (т.4 а.с.1-3;) договір підряду №1103-01 від 01.03.2013 року (т.4 а.с.11-16).
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав відповідні документи, що містяться у матеріалах справи (т.4 а.с.4-10;17-64).
01.10.2012 року позивач (замовник) та ПП «Сузір'я Альпіонн» (виконавець) уклали договір № 0110-2-12, згідно з яким виконавець надає послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових, що належать замовнику, а замовник прийняти та оплатити їх (т.4 а.с.65-67). На виконання умов даного договору позивач надав податкові накладні (т.4 а.с.68-70,77,79,81,83), квитанції (т.4 а.с.71,78,80,82), акти здачі-прийняття робіт (т.4 а.с.72-76).
01.09.2012 року ПАТ «Північтранс» (замовник) та ТОВ «Сармонт Менеджмент Юкрейн» (виконавець) уклали договір про надання послуг №02/09 від 01.09.2012 року. (т.4 а.с.86-88) Відповідно до п.1.2 даного договору приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних актів.
На підтвердження виконання умов даного договору позивач надав зазначені вище акти та первинні документи на підтвердження здійснення оплати за даним договором (т.4 а.с.89-125).
Також позивач(покупець) та ТОВ «Глобал Автогруп» (продавець) уклали ряд договорів поставки автомобілів: № 07/02 від 11.02.2013 року (т.4 а.с.126-130); №14/06 від05.07.2013 року (т.4 а.с.131-132), № 14/06 від 14.06.2013 року (т.4 а.с.138-142). На підтвердження реальності господарських операцій за даними договорами позивач надав до суду документи на підтвердження здійснення оплати (т.4 а.с.136-137,143-174) та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т.4 а.с.175-178).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи із аналізу зазначеної норми суд не погоджується із доводами відповідача, що надані позивачем до перевірки акти приймання-передачі робіт не відповідають вимогам, встановленим для такого роду документів.
Суд не погоджується із доводами відповідача, щодо того, що у ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» відсутні ліцензії на здійснення будівельно-монтажної діяльності. Оскільки позивач, надав дані документи на вимогу суду (т.5 а.с.29-31).
Крім того, суд зазначає щодо тверджень відповідача про наявность кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача. Позивач не несе відповідальності за дії інших контрагентів Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Відповідно до п.38 рішення суду зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не має належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим неможливо встановити право позивача на віднесення до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів та послуг у зазначених вище контрагентів.
Суд звертає увагу, що відповідно до зазначених вище договорів, позивач придбав у контрагентів наступні товари:автомобілі, акумулятори для автобусів, машинне масло. Також він отримував послуги щодо ремонту транспортних засобів та їх комплектуючих. Водночас, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом економічної діяльності позивача є пасажирський та наземний транспорт міського та приміського сполучення (т.1а.с.55-55а). З огляду на дані обставини, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.
Іншими словами, на думку суду, придбання товарів позивачем та робіт за вищезазначеними договорами, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище товарів та послуг позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості товарів та послуг, які є в матеріалах справи.
На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договорами укладеним з зазначеними вище контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».
Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пункт 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачеві послуги з постачання товару та надання послуг, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно п.200.1. Податкового кодексу України Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Також згідно з п.200.4. Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.
При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».
Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 18.02.2015 року № 0000192203, яким позивачеві, за п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, зменшено суму залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229690,00 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 18.02.2015 року № 0000202203, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість податку на додану вартість у розмірі 4297119,00 грн., у тому числі за основним платежем 2864746,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 1432373,00 грн.
4 Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - від 18.02.2015 року №0000212203, яким позивачеві за порушення пп.134.1.1 ст.134, п.135.1, п.135.2ст.135, п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 ст.145 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3489014,00 грн., у тому числі за основним платежем 2791211,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 697,803 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАТ «Північтранс» (код ЄДРПОУ 05523553) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 27 липня 2015 року.
Суддя О.Я. Бойко
.