29 липня 2015 року Житомир справа № 806/1811/15
категорія 6.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, ОСОБА_2 Житомирської державної нотаріальної контори треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення №21049172 від 30.04.2015 р., скасування обтяження та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 Житомирської державної нотаріальної контори, реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення №21049172 від 30.04.2015 р., скасування обтяження та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що їй та третім особам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло №63623 від 10.04.2015 року. При зверненні до реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції щодо реєстрації права власності на зазначене майно, їй рішенням від 30.04.2015 року №21049172 було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій, оскільки на вказане майно було зареєстровано арешт. З листа першої Житомирської державної нотаріальної контори вбачається, що при внесенні до реєстру записів про обтяження було здійснено помилку та накладено арешт на не квартиру АДРЕСА_2, а на квартиру АДРЕСА_3 Позивач вважає, що такі дії є протиправними, та просить визнати протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30.04.2015 року №21049172, скасувати обтяження на реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності.
Представник позивача та відповідача ОСОБА_2 Житомирської державної нотаріальної контори просили справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представник відповідача реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу та третім особам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло №63623 від 10.04.2015 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.1997 року накладено арешт на майно належне, зокрема, ОСОБА_5 та знаходиться за ардесою: АДРЕСА_4.
При внесенні запису до реєстру ОСОБА_2 Житомирською державною нотаріальною конторою було здійснено помилку та накладено арешт не на квартиру АДРЕСА_2, а на квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується листом від 29.04.2015 року №800/01-16.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 № 1952-IV із змінами і доповненнями (далі - Закон).
Відповідно до статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;
обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Згідно з частинами 1, 5 статті 10 Закону, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
2) рішень судів, що набрали законної сили;
3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно з статтею 26 Закону, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктом 2.Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженої Постановою КМ України № 868 від 17.10.2013 року (далі - Порядок) визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Разом з тим, п. 75 Порядку визначений вичерпний перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, одним з яких є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, зважаючи на те, що при внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було допущено помилку, щодо зазначення адреси знаходження нерухомого майна, то належним способом захисту порушеного права позивача буде скасування обтяження щодо майна, яке знаходиться у АДРЕСА_5 та зобов'язання виключити його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку з чим, суд вважає позов у цій частині обгрунтованим, а тому його слід задовольнити в вказаній частині.
Слід вказати, що питання щодо здійснення державної реєстрації права власності входить до повноважень відповідача та є його дискреційною функцією, а тому суд не може надавати правової оцінки діям відповідача, які можуть бути вчинені ним в майбутньому в порядку регламентованому законодавством України, атому у частині задоволення позову щодо зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію слід відмовити.
Також слід відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав від 30.04.2015 року №21049172, оскільки за наявної у реєстрі заборони на відчуження майна воно винесено правомірно та у межах повноважень реєстраційної служби.
Водночас, оскільки, реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції не було вчинено жодних дій, що призвели до порушення прав позивача, а також вказаний суб'єкт владних повноважень не повинен вчиняти жодних дій для відновлення порушених прав позивача, то суд відмовляє у задоволенні позову у частині позовних вимог до реєстраційної служби Овруцького районного управління юстиції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 Житомирську державну нотаріальну контору скасувати обтяження на квартиру АДРЕСА_6 та виключити його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева