14 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/15617/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засіданняОСОБА_2
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції (в Індустріальному районі) м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 25.05.2011 року та № НОМЕР_2 від 09.01.2012 року (з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській обл. № 21964/10/25-008 від 26.07.2011 року) про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд»податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 56 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
При цьому позивач зазначає, що укладення та виконання ТОВ «МФ «Рейнфорд»господарських угод щодо поставки молока, глазурі та термоплівки до принтерів з ТОВ «НВП «Брат», ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», та ТОВ НВО «МСК-Інвест»були здійснені з метою реального настання правових наслідків, з метою отримання економічної вигоди. Усі папери за формами первинних документів щодо підтвердження придбання товарів повністю відповідають вимогам діючого законодавства. На момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення у передбаченому законодавством порядку достовірними даними перевірки не було встановлено порушень підприємством податкового законодавства, що могли б бути підставою для визначення податкового зобов'язання податковим органом.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2012 року. У судовому засіданні, відкритому 18.01.2012 року, розгляд справи відкладався.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».
У судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 25.05.2011 року відповідачем були винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 483557,50 грн. (основний платіж - 386846 грн., штрафні санкції -96711,50 грн.).
03.06.2011 року позивач звернувся до ДПА у Дніпропетровській області зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2011 року.
26.07.2011 року Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було винесено рішення № 21964/10/25-008, яким:
- скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.05.2011 року № НОМЕР_1 прозбільшення ТОВ «МФ «Рейнфорд»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 483557,50 грн. (за основним платежем - 386846 грн., за штрафними санкціями -96711,50 грн.), визначене з посиланням на норми Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»;
- нарахована ТОВ «МФ «Рейнфорд»сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 386847 грн. (за основним платежем - 386846 грн., за штрафними санкціями -1,00 грн.).
11.08.2011 року позивач звернувся до Державної податкової служби України з повторною скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.05.2011 року та рішення ДПА у Дніпропетровській області № 21964/10/25-008 від 26.07.2011 року про результати розгляду первинної скарги.
13.10.2011 року Державною податковою службою України було винесено рішення № 3358/6/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.05.2011 року № НОМЕР_1 з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги, а скарга позивача залишена без задоволення.
09.01.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 386847 (основний платіж - 386846 грн., штрафні санкції -1,00 грн.).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності з п. 55.1. ст. 55, п. 56.3., п. 56.20. ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України. Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Пунктом 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженому Наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001 встановлено, що орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків приймає одне з таких рішень, зокрема:
а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків без змін, а скаргу без задоволення;
б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині;
в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків і задовольняє скаргу платника податків повністю;
г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу;
Згідно п. 3.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання:
•збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення;
•зменшується, то платнику податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що скасування податкового повідомлення-рішення відбувається у разі повного задоволення скарги платника податків, а у разі задоволення скарги у певній частині відбувається скасування податкового повідомлення-рішення також у певній частині.
Проте, в порушення вказаних нормативних приписів ДПА у Дніпропетровській області, частково задовольнивши первинну скаргу позивача в частині нарахування штрафних санкцій, скасувала податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року № НОМЕР_1 не у певній частині, а повністю.
Державна податкова служба України при розгляді повторної скарги позивача не усунула зазначене порушення та залишила без змін вказане повідомлення-рішення, не звернувши уваги, що воно було повністю скасовано відповідачем.
Таким чином, на час розгляду справи позивачу з одних і тих же підстав були визначені податкові зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2011 року № НОМЕР_1 та податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2012 року № НОМЕР_2.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі Акту від 12.04.2011 року № 1649/03/13472597 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат» за січень 2011 року».
У вказаному акті зазначено, що виходячи з листів, отриманих Лівобережною МДПІ від державних податкових інспекцій, на обліку в яких знаходяться постачальники ТОВ «МФ «Рейнфорд», а саме: ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Перевіркою встановлено, відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, що виконувався між ТОВ «МФ «Рейнфорд»та ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»у січні 2011 року не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Таким чином, ТОВ «МФ «Рейнфорд» на порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на додану вартість у січні 2011 року: ТОВ «Символ 5000»на суму ПДВ 1598,33 грн.; ПП «Альянс-СД»на суму ПДВ 48755,60 грн.; ТОВ НВО «МСК-Інвест»на суму ПДВ 1516,76 грн.; ТОВ «НПП «Брат»на суму ПДВ 334974,89 грн., на загальну суму ПДВ 386845,58 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 386846 грн. за січень 2011 року.
Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»(Покупець) та ТОВ «НПП Брат»(Постачальник) укладено договір поставки № 2, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця молоко у кількості та за цінами у відповідності зі специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. На виконання умов договору ТОВ «НПП Брат»виписано податкову накладну від 31.01.2011 року № 28 на суму 2009849,40 грн. (в т.ч. ПДВ -334974,90 грн.), а також видаткову накладну від 02.01.2011 року № БТ-0000008 на суму 2009849,40 грн. (в т.ч. ПДВ -334974,90 грн.). Факт транспортування та отримання продукції також підтверджується подорожними листами серії 04АЖР № 08551172 від 05.01.2011 року,
серії 04АЖР № 0853602 від 08.01.2011 року, серії 04АЖР № 0853604 від 12.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855342 від 16.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855304 від 19.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855343 від 22.01.2011 року, серії 04АЖР № 0853908 від 26.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855344 від 30.01.2011 року, а також накладними на окремі партії товару - № 1 від 02.01.2011 року, № 4 від 04.01.2011 року, № 5 від 05.01.2011 року, № 6 від 06.01.2011 року, № б/н від 07.01.2011 року, № 8 від 08.01.2011 року, № 108 від 08.01.2011 року, № б/н від 09.01.2011 року, № 10 від 10.01.2011 року, № б/н від 11.01.2011 року, № 10 від 12.01.2011 року, № 122 від 12.01.2011 року, .№ б/н від 13.01.2011 року, № 12 від 14.01.2011 року, № б/н від 15.01.2011 року, № 126 від 16.01.2011 року, № 14 від 16.01.2011 року, № б/н від 17.01.2011 року, № 18 від 18.01.2011 року, № б/н від 19.01.2011 року, № 129 від 19.01.2011 року, № 20 від 20.01.2011 року, № б/н від 21.01.2011 року, № 22 від 22.01.2011 року, № 142 від 22.01.2011 року, № б/н від 23.01.2011 року, № 24 від 24.01.2011 року, № б/н від 25.01.2011 року, № 24 від 26.01.2011 року, № б/н від 27.01.2011 року, № 25 від 28.01.2011 року, № 27 від 29.01.2011 року, № 150 від 30.01.2011 року, № б/н від 30.01.2011 року, № б/н від 31.01.2011 року.
20.12.2010 року між ТОВ «МФ «Рейнфорд»(Покупець) та ПП «Альянс-СД»(Постачальник) укладено договір поставки № 47, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця молоко у кількості та за цінами у відповідності зі специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.На виконання умов договору ПП «Альянс-СД»виписано податкову накладну від 31.01.2011 року № 200 на суму 292533,55 грн. (в т.ч. ПДВ -48755,59 грн.), а також видаткову накладну від 31.01.2011 року № 200 на суму 292533,60 грн. (в т.ч. ПДВ -48755,60 грн.). Факт транспортування та отримання продукції також підтверджується подорожними листами серії 04АЖР № 0853582 від 02.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855340 від 03.01.2011 року, серії 04АЖР № 0856046 від 04.01.2011 року, серії 04АЖР № 0780680 від 05.01.2011 року, серії 10АХТ № 953353 від 06.01.2011 року, серії 04АЖР № 0856145 від 08.01.2011 року, серії 04АЖР № 0856148 від 11.01.2011 року, серії 04АЖР № 0776097 від 12.01.2011 року, серії 04АЖР № 0853605 від 14.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855499 від 15.01.2011 року, серії 04АЖР № 0855492 від 17.01.2011 року, а також накладними на окремі партії товару - № б/н від 02.01.2011 року, № б/н від 03.01.2011 року, № б/н від 04.01.2011 року, № б/н від 05.01.2011 року, № б/н від 06.01.2011 року, № б/н від 08.01.2011 року, № б/н від 11.01.2011 року, № б/н від 12.01.2011 року, № БН від 14.01.2011 року, № б/н від 15.01.2011 року, № б/н від 17.01.2011 року.
04.01.2011 року між ТОВ «МФ «Рейнфорд»(Покупець) та ТОВ «Символ 5000»(Постачальник) укладено договір поставки № 110113, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за цінами відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. На виконання умов договору ТОВ «Символ 5000»виписано податкову накладну від 04.01.2011 року № 22289 на товар глазур у кількості 500 кг на суму 9590 грн, в т.ч. ПДВ -1598,33 грн., а також видаткову накладну від 04.01.2011 року № 22289 на суму 9590 грн. (в т.ч. ПДВ -1598,33 грн.).
20.01.2011 року між ТОВ «МФ «Рейнфорд»(Покупець) та ТОВ НВО «МСК-Інвест»(Постачальник) укладено договір поставки № 01-13, у відповідності з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар. Асортимент, ціна, кількість товару, що поставляється визначається сторонами згідно накладних на товар. .На виконання умов договору ТОВ НВО «МСК-Інвест» виписано податкову накладну від 24.01.2011 року № 10 на товар термоплівка до принтера у кількості 70 шт. на суму 9100,56 грн., в т.ч. ПДВ -1516,76 грн., а також видаткову накладну від 24.01.2011 року № 000074 на суму 9100,56 грн. (в т.ч. ПДВ -1516,76 грн.).
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».
Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не надав.
Незнаходження контрагентів ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»за юридичними адресами, невиявлення в ході документальних невиїзних перевірокконтрагентів позивача документів, що підтверджували б здійснення ними господарської діяльності, не можуть слугувати доказами спрямованості умислу ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд»та ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»на порушення публічного порядку при укладанні спірних договорів.
Крім того, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати спірні договори нікчемними є інформація, отримана від інших податкових органів за результатами проведення ними документальних невиїзних перевірок контрагентів позивача, про відсутність у них документів, які підтверджували здійснення ними господарської діяльності, та відсутність у них необхідних умов для здійснення господарських операцій.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська було зобов'язано в строк до 30.01.2012 року надати суду належним чином завірені копії документів, а саме: докази відсутності у ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»основних фондів, персоналу, складських приміщень та інших приміщень для здійснення спірних договорів.
Станом на час розгляду справи вимоги вказаної ухвали суду відповідачем не виконані та витребувані докази не надані.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства -ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»(анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.
Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з ТОВ «Символ 5000», ПП «Альянс-СД», ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «НПП «Брат»нікчемними на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
З огляду на викладене, враховуючи характер та обсяги порушень, допущених відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції (в Індустріальному районі) м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 25.05.2011 року та № НОМЕР_2 від 09.01.2012 року (з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській обл. № 21964/10/25-008 від 26.07.2011 року) про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано -19.03.2012 р.
Суддя ОСОБА_1