15 лютого 2011 р. Справа № 2а-3821/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат" до Відповідача1 Криворізької митниці, Відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про скасування рішення, -
Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Відповідача1: Криворізької митниці, Відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, в якому просить: визнати протиправним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000006/1 від 12.01.2010 р; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/000009 від 12.01.2010р.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (Код ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг, 50066) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 724,71 (тринадцяти тисяч сімсот двадцять чотири грн.. 71 коп.) грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (код ЄДРПОУ 00190977, м. Кривий Ріг, 50066) суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4 803,65 (чотирьох тисяч вісімсот три грн. 65 коп.) грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.04.2009р. між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Белшина”, республіка Білорусь, м. Бобруйськ (надалі за текстом - Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №2695-37-09 (надалі за текстом - Контракт), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару Позивачу, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту. 12.01.2009 р. при митному оформленні партії товару Відповідачем-1 було прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000006/1 (надалі за текстом - Рішення), на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 12.01.2010р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 113050000/0/000009 (надалі за текстом -Картка відмови), якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний Кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”, Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів”, цінову інформацію ЄАІС ІАМУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 Рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач 2 - Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що є неналежним відповідачем по справі.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі Відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
12.01.2010 для здійснення митного контролю та митного оформлення Позивачем була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД): №113050000/0/000062. Відповідно до зазначеної ВМД до митного оформлення був поданий вантаж - шини розміром 33.05-51. Виробником товару заявлено: ОАО “Бєлшина”, Білорусія.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 11.07.2002 № 92-VI “Митний кодекс України”принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи. Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.
Відповідно до ст. 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 260 ч.І Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.
До цього ж, Відповідно до ст.42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Таким чином, перевірка правильності визначення митної вартості товарів не є визначенням договірної ціни за товару, придбаного Позивачем, тому не є втручанням Відповідача у господарську діяльність Позивача, т.я. Позивач може придбати товар за договором і безкоштовно, однак, при цьому митна вартість буде визначатися відповідно до вимог Митного кодексу України.
Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 № 339 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів” митний орган здійснює шляхом:
1) перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;
3) застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.
Отже, під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилося, що заявлена ціна товару - 8 250 дол. США за штуку, а шини цього ж виробника, цієї ж марки ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені в для вільного використання на митній території України) за ціною 8 960 дол. США за штуку. Це стало підставою для більш детального вивчення даного питання.
Згідно з п. 11 постанови КМУ від 20.12.06 № 1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Так митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів подати додаткові документи, а саме:
1) прайс-листи фірми виробника товару;
2) калькуляцію фірми виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно з законодавством.
На виконання вказаної постанови 11.01.2010 декларанта ознайомлено з даним записом під підпис.
Крім того, згідно постанови КМУ від 20.12.06 № 1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів, але даною можливістю декларант також не скористався.
Також, з декларантом проведено процедуру консультації, згідно з вимогами ст. 267 МКУ, та повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання. Того ж дня декларант письмово відмовився надавати додаткові документи, проте надав лише листи, які містять інформацію про комерційні пропозиції.
Запропоновані до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документи, а саме: прайс-листи, калькуляцію та відповідні висновки, надано не було.
При цьому, ст.7 Угоди про порядок митного оформлення та митного контролю товарів, що переміщуються між державами-учасницями Угоди про створення зони вільної торгівлі”передбачено, що «Таможенное оформление товаров производится в соответствии с национальным законодательством государств -участников СНГ», а також, ст. 10 Угоди передбачає, що “для подтверждения достоверности сведений, заявляемых в таможенной декларации, таможенный орган вправе потребовать предоставления дополнительных документов и сведений, необходимых для таможенного контроля.”.
Відповідно до ч.2 ст. 113 Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Основи митних законодавств держав - учасниць СНД від 10.02.1995 (дата набрання чинності для України: 10.02.1995) “при необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару декларант зобов 'язаний на вимогу митного органу надати останньому потрібні для цього відомості...”та відповідно до ч.2 ст.114 зазначеного Рішення “при відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені цими Основами, на підставі наявних у нього відомостей (у тому числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.”.
Позивач не скористався правом в десятиденний термін надати додаткові документи та здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання згідно наказу ДМСУ від 17.03.08 № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що декларантом не було надано додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору, Відповідач 1, на виконання п.14 постанови КМУ від 20.12.06 № 1766 , прийняв рішення про визначення митної вартості рішення товарів № 113000006/2010/000006/1 від 12.01.2010 на підставі наявних відомостей з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.
Резервний метод, передбачений ст. 273 Митного кодексу України застосовувався під час визначення митної вартості товарів з наступних причин.
Частиною 5 ст.266 МКУ передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною 2 статті 268 МКУ передбачано, що при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. Аналогічна вимога передбачена ч.І ст.269 МКУ щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами.
Крім цього, згідно з ч.2 ст.13 МКУ передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.
Наказом Держмитслужби України від 31.01.07 №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України (далі - Методичні рекомендації).
Розділом 5 Методичних рекомендацій передбачено: “5.7. При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються...
5.4. У розумінні статті 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267МКУ.”
Розділом 6 Методичних рекомендацій передбачено: “6.4. У розумінні статті 269 МКУ митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу п 'ятого статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.”
Митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000006/1 від 12.01.2010 використано інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ), про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 273 МКУ, тобто за резервним методом.
Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ, наявний в матеріалах справи, не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 МКУ чи абзацу п'ятого статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.
Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.
Крім цього, товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортуються на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом 1352/8941-37-09 від 16.11.2009, специфікація №1, за яким Криворізькою митницею 08.04.10 вже було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000248/1. Однак, Позивач при поданні 07.05.2010 ВМД №113050000/2010/003652 дане рішення не застосував при декларуванні митної вартості товару, при цьому, будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надав.
Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені ст.271 МКУ та ст. 272 МКУ Криворізькою митницею неможливо застосувати через відсутність інформації, яка повинна ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідної інформації та документів підтверджується матеріалами справи виходячи із вимог ст.271 МКУ та ст. 272 МКУ.
Відповідно до ст.273 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 МКУ, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи “максимально наближений до часу ввезення”, що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.
Так, Криворізькою митницею при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості товарів за рішенням № 113000006/2010/000006/1 від 12.01.2010, було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за 6 методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою.
Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за четвертим та п'ятим методами, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.
На підставі зазначеного, при визначенні митної вартості за рішенням № 113000006/2010/000006/1 від 12.01.2010 був застосований шостий метод визначення митної вартості, з неухильним дотриманням вимог ст. 273 МКУ.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 264 МКУ “на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів”, однак від Позивача такої письмової вимоги не надходило, тому його обвинувачення з приводу відсутності пояснень митниці про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару є необгрунтованими та безпідставними.
Щодо майнових вимог, суд зазначає, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 (далі -Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.
Згідно із підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону 2181 платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону 2181 містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Дані норми законодавства також передбачені і ч. 54. 2. ст. 54 та ч. 56. 11. ст. 56 Податкового кодексу України.
Враховуюче вищезазначене, податкове зобов'язання Позивачем самостійно нараховане та визначене згідно із вказаною в позові вантажної митної декларації №113050000/2010/000086 від 12.01.2010 (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.
Тому, на підставі винесеного 12.01.2010 Відповідачем 1 рішення про визначення митної вартості, відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України ВМД №113050000/2010/000009 від 12.01.2010.
Таким чином, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України ВМД №113050000/2010/000009 від 12.01.2010 видана відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та без будь-якого втручання в господарську діяльність Позивача.
Враховуючи зазначене, Позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 88 МКУ, відповідно до якої „декларант зобов'язаний...надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур... " та ч. 2 ст. 264 МКУ, згідно з якою “у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України...”.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.02.11
Суддя ОСОБА_1