Справа № 758/15196/14-ц
Категорія 56
(ЗАОЧНЕ)
22 липня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.12.2013 року між ним та ПАТ «Дельта Банк»» було укладено іменний строковий договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» у доларах США № 003-28532-171213, а також договір № 002-28532-171213 «На відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів».
Зазначає, що предметом першого договору є розміщення ним у відповідача строкового депозитного вкладу в сумі 22 000 доларів США по 15 червня 2014 року включно, починаючи з 17.12.2013 року з виплатою щомісячно 9,5 % відсотків із суми вкладу (депозиту). На виконання умов якого ним було внесено до каси відділення відповідача вказані 22 000 дол. США готівкою, про що свідчить квитанції № 29751786 від 17 грудня 2013 року.
Посилається на те, що 16.06.2014 року, у зв'язку із запланованим завершенням 15.06.2014 року (це був вихідний день) дії Договору 1 він подав співробітнику (економісту-менеджеру) відділення відповідача Односум Р.В. письмову «Вимогу» про закриття вказаного депозитного договору з перерахуванням з депозитного рахунку на його поточний рахунок усіх коштів, в тому числі із останніми нарахованими відсотками, та розпорядження про переказ їх на розрахунковий рахунок у банку його доньки в м. Кольн, Німеччина.
Звертає увагу суду на те, що 17.06.2014 року йому стало відомо, що грошові кошти з поточного рахунку не були перераховані його донці без обґрунтування причин такої бездіяльності.
Вказує на те, що в подальшому він неодноразово звертався до відповідача із розпорядженнями, претензіями та вимогами про повернення йому коштів в результаті чого відповідачем йому було повернуто в різні періоди 2 500 дол. США, 9000 дол. США, 2500 дол. США, 2000 дол. США, 1900 дол. США, що складає в загальному розмірі 17900 дол. США.
Зазначає, що таким чином з 17.06.2014 року заборгованість відповідача перед ним по виплаті коштів із поточного (депозитного) рахунку з нарахованими процентами на вклад складала (за випискою відповідача) 22 302, 31 дол. США, а на день пред'явлення позову до суду заборгованість відповідача по поверненню депозитного вкладу складає 4 402, 31 дол. (22 302, 31 - (2500+9000+2500+2000+1900); заборгованість по виплаті договірних процентів за ставкою 9,5% в розмірі 452, 24 дол. США; заборгованість по виплаті 3% річних в розмірі 55, 30 дол. США.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 625, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів» звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь вищезазначену заборгованість згідно його розрахунків.
В подальшому позивач неодноразово уточнював та збільшував свої позовні вимоги, згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог від 19.05.2015 року, останній просить стягнути з відповідача на його користь: 4 402, 31 дол. США основної заборгованості; 619, 56 дол. США заборгованість за додатково нарахованими відсотками за прострочений до 10.06.2015 року строк повернення коштів; 108, 12 дол. США три відсотки річних від простроченої до 10.06.2015 року суми.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить розглянути справу за його відсутності з урахуванням його другої заяви про уточнення позовних вимог. Вказані уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки в судове засідання представника відповідача суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати справу та ухвалити рішення при заочному її розгляді за відсутності вказаних осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 17.12.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Вкладник) було укладено Договір № 003-28532-171213 банківського вкраду (депозиту) «Найкращій від Миколая» у доларах США (а.с. 7).
Крім того, 17.12.2013 року ПАТ «Дельта Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) було укладено Договір № 002-28532-171213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (а.с. 8).
Суд проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання загальних норм ЦК України, які визначають поняття зобов'язань та порядок їх виконання та норм Параграфа 3 Глави 71, 72, Книги п'ятої ЦК України («Банківський вклад», «Банківський рахунок»), а також до них підлягають застосуванню норми ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки позивач в даному випадку є споживачем послуг, які надаються відповідачем в сфері фінансових послуг.
Так стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вже зазначалося вище судом встановлено, що 17.12.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Вкладник) було укладено Договір № 003-28532-171213 банківського вкраду (депозиту) «Найкращій від Миколая» у доларах США.
Статті 1058, 159 ЦК України визначають, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Як вбачається зі змісту умов укладеного Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» у доларах США, сторони погодили, що сума вкладу складає 22 000 дол. США. Вклад залучається на строк із моменту зарахування на рахунок, вказаний в п. 1.6. цього Договору, та по 15 червня 2014 року включно. Процентна ставка на суму Вкладу становить 9,5 процентів річних. Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1. Нараховані проценти за Вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього Договору, а також у день повернення Вкладу в кінці строку дії цього Договору або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку. Вклад виплачується по закінченню строку розміщення Вкладу, зазначеного в п.1.3. даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що Банком на виконання умов вищезазначеного Договору банківського вкладу (депозиту) було відкрито Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, а останнім в свою чергу було надано Банку грошові кошти в сумі 22 000 дол. США з метою їх залучення на вказаний вкладний (депозитний) рахунок, що об'єктивно підтверджується Квитанцією № 29751786 від 17.12.2013 року (зворотна сторона а.с. 7).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань позивача в своєму позові про належне виконання ним своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу.
За приписами статті 1060 ЦК України в редакції чинній на день виникнення правовідносин, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Суд дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору банківського вкладу, приходить до висновку, що він укладений на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад), оскільки сторони в п. 1.3. погодили, що Вклад залучається на строк із моменту зарахування на рахунок, вказаний в п. 1.6. цього Договору, та по 15 червня 2014 року включно.
Частини 2-4 статті 1060 ЦК України в редакції чинній на день виникнення правовідносин визначають, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно п.п. 1.9., 1.10 Договору банківського вкладу, нараховані проценти за Вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього Договору, а також у день повернення Вкладу в кінці строку дії цього Договору або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
З системного аналізу вищезазначених норм ЦК України з врахуванням умов укладеного між сторонами Договору банківського вкладу можна зробити висновок, що з 16.06.2014 року у Банку виник обов'язок з повернення позивачу його грошових кошів (Вкладу та процентів за його користування) шляхом їх перерахування на рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
Судом встановлено та не заперечується самим позивачем, що Банком після закінчення строку розміщення вкладу було здійснено його повернення в спосіб вказаний вище, а саме перераховано на рахунок Позивача з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 627, 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість посилань позивача про порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу, оскільки як вже зазначалося вище, останнім їх виконано в строк та в порядку визначеному умовами вказаного Договору, які були погоджені сторонами під час його укладення (підписання) та які не суперечать вимогам чинного законодавства України.
Що стосується посилань позивача про порушення відповідачем умов Договору № 002-28532-171213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, то суд вважає їх обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, 17.12.2013 року ПАТ «Дельта Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) було укладено Договір № 002-28532-171213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів згідно умов якого, Банк відповідно до наданого Клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами Банку та чинного законодавства України, відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у доларах США, надалі - «Рахунок», оформлює за ініціативою Клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, надалі - «Картка», а також ПІН-код по Картка.
Судом встановлено, що укладення вказаного Договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку було покликано необхідністю виконання умов Договору банківського вкладу в якому сторони погодили, що як сплата процентів так і повернення вкладу здійснюється шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
Статті 1066, 1067 ЦК України визначають, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Згідно статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
За приписами статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається…
Зі змісту зазначених статей вбачається, що законодавцем гарантовано Клієнту право на відкриття рахунку на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам, а також гарантовано його право на вільне розпорядження своїми грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку.
Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що після закінчення строку розміщення вкладу позивача по Договору банківського вкладу (депозиту) Банком було здійснено його повернення шляхом перерахування на рахунок Позивача з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий в установі Банку.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 16.06.2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами, претензіями та заявами на видачу готівки з метою повернення всієї суми грошових коштів, які знаходяться на його поточному рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 9, 18, 19-26).
Судом встановлено, що відповідачем незважаючи на приписи ст.ст. 1068, 1074 ЦК України та умови Договору № 002-28532-171213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, не було здійснено повернення позивачу всієї суми грошових коштів, які знаходились на його поточному рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 22 302, 31 дол. США, а лише повернуто їх частину в розмірі 17 900 дол. США., що не заперечується позивачем та об'єктивно підтверджується виписками по рахунку та заявами на видачу готівки (а.с. 10-14, 19-26).
Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст. 612, 614 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора (Клієнта) у зобов'язанні, яке виникло між ним та відповідачем, в той же час суд не вбачає на даний час наявності в нього суб'єктивного права вимагати усунення зазначених порушень в спосіб стягнення з відповідача на його користь в судовому порядку вищезазначених грошових коштів, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.03.2015 року Правлінням Національного Банку України було винесено Постанову № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
02.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято Рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». В подальшому роботу тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено до вересня 2015 року.
З викладеного вбачається, що на день розгляду справи в ПАТ «Дельта Банк» діє тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку із віднесенням банку до категорії неплатоспроможних.
Судом встановлено, що питання здійснення тимчасової адміністрації в неплатоспроможних банках врегульовано спеціальним Законом, а саме ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, стаття 1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку зокрема щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Проаналізувавши зміст вищезазначених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в сукупності з іншими нормами чинного законодавства України з врахуванням тих правовідносин, які склалися між сторонами, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача щодо виплати позивачу грошових коштів за Договором № 002-28532-171213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути виконані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб шляхом їх виплати в межах суми відшкодування, яка ним (Фондом) гарантується.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання грошових коштами за вищезазначеним Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку є захищеним спеціальним Законом та може бути реалізоване в порядку та на підставах визначених ним. Відповідач же як Банк - юридична особа після запровадження тимчасової адміністрації та до її закінчення не несе відповідальності за зобов'язаннями які виникли між ним та Кредиторами, а тому не може бути відповідачем по справі. Його зобов'язання щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються Фондом в межах суми відшкодування, що ним (Фондом) гарантується, а тому у випадку не виплати вказаних коштів, саме Фонд несе відповідальність перед Кредиторами (Вкладниками) банку, дії та бездіяльність якого можуть бути оскаржені в порядку визначеному чинним законодавством України.
Судом же встановлено, що позивачем 04.06.2015 року Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирову В.В. було подано кредиторську вимогу на суму 5 129, 99 дол. США, яка була прийнята останнім, що свідчить про обізнаність останнього про підстави та порядок отримання коштів за Договором поточного рахунку після запровадження тимчасової адміністрації в Банку.
Як вбачається з Листа тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» № 05-2994573 від 05.06.2015 року останні повідомили ОСОБА_1, що наразі, відповідальні співробітники ФГВФО проводять детальний аналіз депозитного портфелю Банку з метою прийняття відповідних рішень щодо формування реєстрів вкладників та подальшої взаємодії з вкладниками Банку в частині здійснення виплат грошових коштів, розмішених останніми відповідно до умов договорів банківського рахунку та банківського вкладу (в тому числі рахунків, відкритих для соціальних виплат). Остаточне рішення щодо процесу здійснення виплат грошових коштів вкладникам Банку буде прийнято найближчим часом.
Про прийняття рішення щодо здійснення виплат вкладникам Банку буде повідомлено на офіційних сайтах ФГВФО та Банку, а також, у відділеннях Банку буде розміщено відповідні оголошення. Виплати ж грошових коштів Клієнтам Банку будуть проводитись згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Як вже зазначалося вище, судом достовірно встановлено наявність порушення права позивача, як Кредитора (Клієнта) у зобов'язанні, яке виникло між ним та відповідачем, в той же час виходячи із встановлених в судому засіданні обставин, а саме того, що 02.03.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», суд не вбачає на даний час у позивача суб'єктивного права вимоги до Банку, як юридичної особи, оскільки після запровадження тимчасової адміністрації в Банку, правовідносини сторін стали регулюватися спеціальним Законом, який в повній мірі захищає права позивача як Вкладника Банку і в порядку якого позивач вже звернувся за їх захистом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» і йому не відмовлено в цьому, у зв'язку з чим суд вважає, що на даний час відсутній предмет спору.
Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статей 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 317, 319, 321, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 621, 625, 626, 628, 629, 1058, 1059, 1060, 1061, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст. 1, 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 84, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Суддя В. С. Декаленко