Провадження № 2-з-81/15
Справа № 760/12840/15-ц
24 липня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі суду: головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Осадчій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" - Артимич М.М. про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, -
06.07.2015 року представника позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» - Артимич М.М. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
З метою забезпечення позову позивач просить постановити ухвалу, якою тимчасово (до закінчення провадження по розгляду цивільної справи), обмежити ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований : АДРЕСА_2 - виїзд за кордон; а також накласти арешт на все майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідачів або у інших осіб.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що ним до Солом'янського районного суду міста Києва подано позовну заяву про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №71/12 від 21 вересня 2012 року.
Посилається, що на даний час відповідачі заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку належним чином не сплачують, а тому заявник вважає, що оскільки сума боргу за кредитним договором є значною, відповідачі можуть розпорядитися власним майном, з метою уникнення виконання рішення суду, у наслідок чого, законні права та інтереси банку не будуть захищені, а виконання рішення суду, що буде ухвалено за результатом розгляду позовної заяви, стане не можливим.
Також заявник вважає, що існує ризик виїзду відповідачів за кордон, що утруднить розгляд справи та зробить також неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, просив заяву задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заявленого клопотання.
Ознайомивши з поданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для застосування позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивач просить накласти арешт на все майно та грошові кошти відповідачів, проте доказів в підтвердження та в обґрунтування заявленого клопотання про належність на праві власності відповідного майна відповідачам, не зазначає.
Крім того, заявником не надано обґрунтування заяви в частині того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Окрім того, вимога позивача про заборону відповідачам у виїзді за межі України, також не підлягає задоволенню.
Ст. 152 ЦПК України передбачає способи забезпечення позову, серед яких встановлення заборони у виїзду за межі України, не передбачено.
Суд вважає, що заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову , що випливає з ч.2 ст. 152 ЦПК України, оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Вказані вище висновки суду підтверджуються Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Так, згідно п. 7 Вказаної Постанови, заява про забезпечення позову шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з частиною першою статті 151 ЦПК суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (частина друга статті 152 ЦПК), оскільки відповідно до статті 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.
Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України підлягає вирішенню відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, а не в порядку забезпечення позову передбаченого ст. 152-152 ЦПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання в повному обсязі.
Суд роз'яснює право позивача повторно заявити відповідне клопотання, обґрунтувавши його з посиланням на відповідні докази в підтвердження належності відповідачам на праві власності певного майна.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання представника позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" - Артимич М.М. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: