Справа № 3-430/14
06 лютого 2014 року суддя Солом»янського районного суду м. Києва Криворот О.О., при секретарі Шатунові А.С., за участю старшого прокурора відділу правозахисної діяльності в екологічній сфері Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України Ковальова В.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи, що надійшли з Генеральної прокуратури України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 08.10.2013 Косовським РС УДМС України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який працює головним спеціалістом відділу контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів України,
за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
як вбачається із матеріалів справи, у період з 17.04.2013 по 10.12.2013 у м. Києві по вул. Метрополита Липківського, 35, ОСОБА_3, здійснюючи державну службу у статусі головного спеціаліста відділу контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів України, та відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» будучи суб»єктом відповідальності за корупційне правопорушення, перебував у статусі екологічного аудитора, чим допустив конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами та службовими повноваженнями головного спеціаліста Міністерства екології і природних ресурсів, яка може вплинути на об»єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень (можливість здійснення екологічного аудиту, отримання за це винагороди та доступ при цьому у статусі головного спеціаліста Міністерства екології і природних ресурсів України до піднаглядних об'єктів, отримання інформації, яка стала відома під час службової діяльності тощо) про що не повідомив безпосереднє керівництво - начальника відділу ОСОБА_5, чим порушив обмеження встановлені частиною 1 статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
У зв'язку з цим стосовно ОСОБА_3 Генеральною прокуратурою України 12 грудня 2013 року складено протокол про корупційне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від ознайомлення та підпису в протоколі ОСОБА_3 відмовився, про що зроблено відповідний запис (а.с.1-6).
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 дійсно отримав сертифікат екологічного аудитора серії ЕА № 169 від 23.12.2011 на підставі рішення Міністерства екології і природних ресурсів, затвердженого наказом Міністра № 567 від 23.12.2011 у порядку, визначеному Законом України «Про екологічний аудит» з встановленим строком чинності до 23.12.2014.
Його отримання ОСОБА_3 було обумовлене бажанням підвищити кваліфікацію як фахівця в галузі екології.
Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, само зайняті особи - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно зі 63.2 Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також само зайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов»язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Згідно з п. 63.5 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як само зайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Також ОСОБА_3 не реєструвався у жодних органах державної реєстрації у порядку, встановленому ст. 8 Закону України «Про підприємництво» як суб»єкт підприємницької діяльності як того вимагає чинне законодавство.
ОСОБА_3, отримавши вищезгаданий сертифікат екологічного аудитора, не мав наміру здійснювати незалежну професійну діяльність за напрямком проведення екологічного аудиту, і як підтвердження цьому є факт того, що він не ставав на облік у податкових органах як само зайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність екологічного аудитора.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено жодного факту, жодної дії, направлених на проведення ОСОБА_3 екологічного аудиту як оплатного, так і без оплатного характеру.
ОСОБА_3 повідомив належним чином своє безпосереднє керівництво про наявність зазначеного сертифікату шляхом подання при прийняті на державну службу 17.04.2013 до відділу кадрів разом з передбаченим чинним законодавством України пакетом документів (форма П- 2ДС, копія паспорту, диплому та ін.) копії зазначеного сертифікату екологічного аудитора, який до цих пір міститься в його особистій кадровій справі. Підтвердженням цьому є наявність належним чином засвідченої відділом кадрів (т.в.о. начальника Управління по роботі з персоналом ОСОБА_6) Міністерства екології та природних ресурсів копії сертифікату, яку слідчий приєднав до протоколу про адміністративне правопорушення.
Додатково, на підставі Указу Президента України №33/2012 від 25.01.2012 стосовно ОСОБА_3 було проведено спеціальну перевірку для якої органу проведення спеціальної перевірки було надано належний ОСОБА_3 сертифікат екологічного аудитора та за результатами якої було оформлено довідку про результати спеціальної перевірки відомостей щодо громадянина, і в якій зазначено, що «інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_3 посади, пов»язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування не виявлено».
Згідно з абзацом 2 п. 15 вищевказаного Указу, у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє кандидату у призначенні (обранні) на посаду.
Тобто, якщо б зазначений сертифікат екологічного аудитора, який надавався ОСОБА_3 органу проведення спеціальної перевірки при його призначенні на державну службу якимось чином створював по своїй природі конфлікт інтересів чи перешкоджав виконанню ОСОБА_3 функцій держави, в тому числі як на підставі зайняття ним діяльністю по наданню послуг з екологічного аудиту як підприємницькою діяльністю, то його б не призначили на посаду державного службовця з присвоєнням відповідного рангу та категорії.
Постановою Солом»янського районного суду м. Києва від 19.01.2013 адміністративний матеріал відносно ОСОБА_3 було повернуто Генеральній прокуратурі України для дооформлення. Підставою для прийняття суддею такого рішення слугувало те, що відповідно до ч. 2 примітки ст. 172-7 КУпАП, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об»єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Відповідно ж до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного на ОСОБА_3, суд не вбачав та зі змісту викладених обставин справи суду було не зрозуміло, в чому конкретно полягав конфлікт інтересів, що вплинули та могли вплинути на об»єктивність або неупередженість ОСОБА_3 з точки зору його особистих інтересів та інтересів його, як службової особи, в чому конкретно вони проявилися та в чому конкретно вбачається така суперечність. Також суд зазначив, що не вбачається, які конкретно дії, рішення вчинив чи не вчинив ОСОБА_3 під час виконання наданих йому службових повноважень, які б суперечили Закону України «Про державну службу» та в чому конкретно вони полягали.
Слідчий же, проігнорувавши всі без винятку зауваження суду, викладені у зазначеній постанові суду, не виправивши допущені недоліки надіслав на адресу суду листа №07/1/4-248 вих-13 від 08.01.2014 залишився на своїй правовій позиції і не вказав в чому конкретно полягав конфлікт інтересів, що вплинули та могли вплинути на об»єктивність або неупередженість ОСОБА_3 з точки зору його особистих інтересів та інтересів його, як службової особи, в чому конкретно вони проявилися та в чому конкретно вбачається така суперечність та які конкретно дії, рішення вчинив чи не вчинив ОСОБА_3 під час виконання наданих йому службових повноважень, які б суперечили Закону України «Про державну службу» та в чому конкретно вони полягали.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про екологічний аудит», екологічний аудит може здійснювати особа (екологічний аудитор), яка має відповідну вищу освіту, досвід роботи у сфері охорони навколишнього природного середовища або у суміжних сферах не менше чотирьох років підряд та якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності.
В той же час даною статтею передбачено, що екологічний аудит може здійснюватись юридичною особою, статутом якої передбачений цей вид діяльності і в штаті якої є хоча б один екологічний аудитор.
Забороняється проведення екологічного аудиту органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, особам, яким законом заборонено займатися підприємницькою діяльністю.
Забороняється здійснювати екологічний аудит господарських об»єктів екологічним аудиторам, якщо вони мають акції цих об»єктів або у іншій формі мають безпосереднє відношення до них.
ОСОБА_3, що підтверджується результатами спеціальної перевірки, проведеної в установленому чинним законодавством порядку, не перебував в статусі підприємця, який може здійснювати екологічний аудит та не був працівником юридичної особи, яка б займалась проведенням екологічного аудиту.
Враховуючи вищевикладене, адвокат вважає складений протокол про корупцію від 12.12.2013 відносно ОСОБА_3 безпідставним, та вважає, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та ст. 172-7 КУпАП, а тому просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_3 за зазначеною вище нормою закону.
ОСОБА_3 в судовому засіданні надав аналогічні пояснення, а саме, що отримавши вищезгаданий сертифікат екологічного аудитора, він не мав наміру здійснювати незалежну професійну діяльність за напрямком проведення екологічного аудиту тощо.
Прокурор просив притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, оскільки вина останнього повністю доведена зібраними матеріалами адміністративної справи.
Зокрема, як зазначив прокурор, доводи захисника про те, що ОСОБА_3 не реєструвався у жодних органах державної реєстрації у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про підприємництво», у зв»язку з чим, отримавши сертифікат екологічного аудиту, не мав наміру здійснювати незалежну професійну діяльність за напрямком проведення екологічного аудиту, і як підтвердження цьому є факт того, що він не став на облік у податкових органах, як само зайнята особа, є необгрунтованим.
Так, порядок реєстрації та здійснення екологічного аудиту визначається Законом України «Про екологічний аудит». При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначено та до матеріалів справи долучено відповідний витяг з реєстру екологічних аудиторів, що мають право на здійснення екологічного аудиту про те, що під порядковим номером реєстру 75 рахується ОСОБА_3, сертифікат екологічного аудитора серії ЕА № 169 (а.с. 53-61).
Таким чином, у статусі екологічного аудитора ОСОБА_3 зареєстровано у встановленому законом порядку.
Крім того, не вчинення ОСОБА_3 дій щодо реєстрації його, як само зайнятої особи, на які захисник посилається як доказ невинуватості, може вказувати лише на порушення з боку останнього, як платника податків, вимог Закону України «Про підприємництво», Податкового кодексу України та не вказує на відсутність можливості здійснення екологічного аудиту.
Доводи захисника, що ОСОБА_3 повідомив належним чином своє безпосереднє керівництво про наявність зазначеного сертифікату шляхом подання при прийнятті на державну службу до відділу кадрів, теж є необґрунтованими.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, передбачає неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Відповідно до Положення про відділ контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами та пункту 2 посадової інструкції головного спеціаліста цього відділу ОСОБА_3 (а.с. 71-75, 85-88) безпосереднім його керівником є начальник відділу ОСОБА_5
Згідно з поясненнями ОСОБА_5 (а.с. 51-52) про наявність у безпосереднього підлеглого працівника - головного спеціалісту відділу ОСОБА_3 сертифікату екологічного аудитора їй стало відомо лише під час опитування у Генеральній прокуратурі України, тобто 07.11.2013.
Вказаний факт також підтверджено самим ОСОБА_3 під час його опитування у Генеральній прокуратурі України 07.11.2013 (а.с. 11-13).
Відповідно до листа Нацдержслужби України №412/13-14 від 27.01.2014 державний службовець зобов»язаний повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, а не кадрову службу органу, де він перебуває на посаді. Повідомлення має бути у письмовій формі (заява, доповідна записка, службова записка тощо).
Крім того, ОСОБА_3 лише під час прокурорської перевірки вжито заходів щодо усунення конфлікту інтересів шляхом повідомлення про це безпосереднього керівництва та звернення 10.12.2013 до Міністерства екології та природних ресурсів України із заявою про позбавлення його сертифікату екологічного аудитора (а.с. 95).
Посилання захисника як на доказ невинуватості ОСОБА_3 проходження останнім спеціальної перевірки може вказувати лише на якість вказаної перевірки та можливої відповідальності уповноважених осіб щодо попередження корупції але не звільняє від обов»язку ОСОБА_3 повідомити безпосереднього керівника про конфлікт інтересів та вжити вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, як це визначено вимогами статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та статті 15 Закону України «Про правила етичної поведінки».
Доводи захисника про те, що прокурором не усунуто обставини,
викладені у постанові суду від 19.01.2013, також є необгрунтованими.
В абзаці 3 сторінки 4 протоколу про адміністративне правопорушення розписано та чітко визначено, що ОСОБА_3, здійснюючи державну службу у статусі головного спеціаліста та одночасно перебуваючи в статусі екологічного аудитора, допустив конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами (можливість здійснення екологічного аудиту, отримання за це винагороди, доступ до піднаглядних об»єктів) та службовими повноваженнями головного спеціаліста Міністерства екології і природних ресурсів, яка може вплинути на об»єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень (перевірка ліцензіатів, погодження проектів лімітів та видачі дозволів; здійснення контролю за виконанням розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов господарської діяльності; здійснення видачі дозволів на розміщення небезпечних відходів).
Крім того, головний спеціаліст наділений правом одержувати від структурних підрозділів центрального апарату міністерства, підприємств, установ, організацій необхідну інформацію для виконання покладених на відділ завдань.
Згідно з висновком Нацдержслужби від 27.01.2014, на який посилається захисник, конфлікт інтересів у державного службовця, який до зайняття посади отримав сертифікат екологічного аудитора, може бути за наявності суперечності між його особистими інтересами та службовими повноваженнями.
Водночас стаття 1 Закону України «Про екологічний аудит» визначає екологічний аудит, у тому числі, як процес оцінювання суб»єктів господарювання вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 14 цього ж Закону визначено, що сертифікат екологічного аудитора надає виключне право на здійснення такої діяльності. Реєстр виконавців екологічного аудиту відповідно до статті 23 вказаного Закону ведеться Міністерством екології та природних ресурсів України.
Таким чином, факт наявності сертифікату екологічного аудиту є обставиною, що може вплинути на об»єктивність або неупередженість прийняття відповідних рішень службової особи відділу контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами Міністерства екології та природних ресурсів України.
Захисником, на думку прокурора, не взято до уваги, що стаття 172-7 КУпАП передбачає склад адміністративного правопорушення у вигляді неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбаченим законом, про наявність конфлікту інтересів. При цьому, статтею 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» чітко визначені ці дії, які конкретно вказані в абзаці 5 сторінки 4 протоколу стосовно ОСОБА_3
Об»єктивна сторона даного правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які можуть вплинути на об»єктивність або неупередженість прийняття рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов»язків, тому зобов»язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 № 13 корупційне діяння у вигляді порушення спеціальних обмежень вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності, а відповідальність за нього настає незалежно від одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (спричиненню наслідків).
Зазначене свідчить про формальний склад вказаного правопорушення.
Вчинення певних дій (зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю) у даному випадку зумовлює настання відповідальності за іншим складом адміністративного правопорушення, який передбачено статтею 172-4 КУпАП - порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Прокурор просить визнати виним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-430/14, суд прийшов до наступного висновку.
Адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП настає за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.
Згідно з приміткою до даної статті: 1) суб»єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 2) у цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» державні службовці є суб»єктами відповідальності за корупційні правопорушення.
Згідно з особовою карткою за формою № П-2ДС, затвердженої наказом Мінстату України від 26.12.1995 № 343, ОСОБА_3 прийняв присягу державного службовця 17.08.2005.
Наказом заступника Міністра екології та природних ресурсів України - керівника апарату від 17.04.2013 № 188-о ОСОБА_3 призначено на посаду головного спеціаліста відділу дозвільно-ліцензійної діяльності Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України із взяттям до відома присвоєнням 11 рангу державного службовця на попередній роботі.
Таким чином, ОСОБА_3 є суб»єктом відповідальності за корупційні правопорушення, 15.11.2012 його попереджено про обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції».
Статтею 15 Закону України «Про правила етичної поведінки» визначено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов»язані уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Статтею 14 Закону України «Про екологічний аудит» визначено вимоги до виконавців екологічного аудиту. Так, екологічний аудит може здійснювати особа (екологічний аудитор), яка має відповідну вищу освіту, досвід роботи у сфері охорони навколишнього природного середовища або суміжних сферах не менше чотирьох років підряд та якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності.
Забороняється проведення екологічного аудиту органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, особам, яким законом заборонено займатися підприємницькою діяльністю.
При цьому, статтею 22 Закону України «Про екологічний аудит» визначено, що сертифікат на право проведення екологічного аудиту видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Чинність сертифіката може бути припинена достроково чи зупинена на строк до одного року органом, який видав сертифікат, або в судовому порядку у разі грубих порушень, допущених під час проведення екологічного аудиту (недостовірність оцінок, необ»єктивність аналізу фактичних даних, порушення етичних норм тощо).
Згідно з витягом з реєстру екологічних аудиторів, що мають право на здійснення екологічного аудиту, під порядковим номером 75 рахується ОСОБА_3, сертифікат екологічного аудитора серії ЕА № 169, місце знаходження АДРЕСА_1, номер та дата рішення про внесення наказу № 567 від 23.12.2011.
Судом встановлено що ОСОБА_3, працюючи на посаді головного спеціаліста відділу контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів України, рахується в реєстрі екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту та має сертифікат екологічного аудитора. При цьому, останній не вживав заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та в письмовій формі не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність такого конфлікту інтересів.
Лише під час перевірки Генеральною прокуратурою України ОСОБА_3 вжито заходів щодо усунення конфлікту інтересів шляхом повідомлення про це безпосереднього керівництва та звернення 10.12.2013 до Міністерства екології та природних ресурсів України із заявою про позбавлення його сертифікату екологічного аудитора.
Таким чином, вказані дії ОСОБА_3 можуть слугувати доказом щодо усвідомлення останнім протиправності дій.
Зазначене підтверджується даними, які містяться в протоколі та матеріалах справи про адміністративне корупційне правопорушення; письмовими поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_5 про те, що з квітня 2013 року головний спеціаліст відділу контролю за додержанням ліцензійних умов та нормування у сфері поводження з відходами Департаменту екологічної безпеки та дозвільної системи Міністерства екології та природних ресурсів України ОСОБА_3 рахується в реєстрі екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту та має сертифікат екологічного аудитора. При цьому він заходів до припинення будь-якої можливості конфлікті інтересів не вжив, безпосереднього керівника про наявність такого конфлікту не повідомив.
Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд прийшов висновку, що ОСОБА_3 своїми діями, які виразились у неповідомленні безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів, вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ст. 172-7 КУпАП.
Вказане правопорушення є триваючим та виявлено 07.11.2013 після надання з цього приводу пояснень в Генеральній прокуратурі України безпосереднього керівника ОСОБА_3, а саме ОСОБА_5, тому відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення не сплинули.
При визначенні ОСОБА_3 виду адміністративного стягнення, суд відповідно до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність, та вважає за необхідне, достатнє та справедливе призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за якою визнав його винним.
Керуючись ст.ст. 38, 172-7, 283, 284, 287, 294 КУпАП
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п»ятсот десять) грн.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу держаної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
Строк пред»явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва або на неї може бути внесено подання прокурором протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Криворот