Справа № 465/1631/14 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/783/744/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.
Категорія:48
06 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Кабаля І.І.,
суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,
секретаря Ясиновської Я.М.,
з участю: представників апелянта - ОСОБА_2
А.М., ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4,
представника Франківської районної адміністрації -
ОСОБА_5, представника Личаківської районної
адміністрації ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9, треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною,-
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_9, треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилався на те, що з ОСОБА_7 вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2003 року, від спільного проживання в них 09 липня 2005 року народився син ОСОБА_11. Спільне життя з відповідачкою не склалося і рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2011 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу постало питання щодо участі позивача у вихованні їхнього сина, однак відповідач почала чинити йому перешкоди у виконанні його батьківських прав щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною, тому він змушений був звернутись в Личаківську районну адміністрацію як орган опіки і піклування, щодо встановлення для нього та сина днів побачень. Протягом 2011 - 2013 років графік побачень коригувався Личаківською районною адміністрацією, однак який би графік не діяв, він повною мірою не виконувався та не дотримувався ОСОБА_9, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено час та дні зустрічей ОСОБА_4 для участі у вихованні та спілкування з сином ОСОБА_10, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_7 через свого представника - ОСОБА_8 В апеляційній скарзі посилається на незаконність, безпідставність, необґрунтованість рішення суду, що не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації від 04.08.2011 року було встановлено графік побачень позивача з дитиною і відповідач у відповідності до вказаного графіку і поза вказаним графіком забезпечувала спілкування дитини з батьком. У подальшому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації від 23.03.2012 року графік побачень позивача з дитиною було змінено, який відповідач добросовісно виконувала, жодних претензій з боку позивача не було. Лише коли позивачу стало відомо про намір ОСОБА_9 утворити нову сім'ю, позивач почав конфліктувати, чинив моральний та психологічний тиск на неї, погрожував позбавити її можливості виховувати дитину та батьківських прав.
Позивач неодноразово безпідставно звертався до органу опіки та піклування, а також до правоохоронних органів про нібито умисне перешкоджання відповідачем спілкування позивача з дитиною, про те усі його звернення не знайшли свого реального підтвердження. У подальшому позивач звертався до органу опіки та піклування з заявою про зміну графіку побачення з сином. 07.10.2013 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийняте розпорядження № 426, згідно якого позивачеві встановлено наступний графік побачень з сином: з середи по середу через тиждень.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.11.2013 року дія розпорядження № 426 від 07.10.2013 року була зупинена. 27.02.2014 року дане розпорядження було скасоване рішенням Личаківського районного суду м. Львова.
За заявою позивача 20.12.2013 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради винесене розпорядження №595 про встановлення графіку відвідування позивачем сина на час зупинення дії розпорядження № 426.
Після скасування Личаківським районним судом м.Львова розпоряджень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 426 від 07.10.2013 року та №595 від 20.12.2013 року, позивач до Франківської районної адміністрації з питань визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею не звертався.
Апелянт вказує, що у повному обсязі та добросовісно виконувала законні рішення органу опіки та піклування, жодних перешкод у спілкуванні позивача з сином не чинила. Зазначає, що судом при ухваленні рішення не враховано графік навчань неповнолітнього сина, графік занять у гуртках та спортивних секціях, які дозволяють дитині належно розвиватися фізично, духовно, морально, розвити його природні здібності. Також, судом не досліджено те, чи відповідає місце побачень позивача з дитиною санітарним вимогам, чи обладнане всіма необхідними побутовими умовами для забезпечення нормальних умов перебування дитини.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_4, представника Франківської районної адміністрації - ОСОБА_5, представника Личаківської районної адміністрації - ОСОБА_6 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав - це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст.ст.3,10,31 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2003 року, від спільного проживання в них 09 липня 2005 року народився син ОСОБА_11. Шлюб між сторонами було розірвано 04 жовтня 2011 року (а.с.166,179,182).
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4, після розірвання шлюбу постало питання щодо участі позивача у вихованні їхнього сина, однак відповідач почала чинити йому перешкоди у виконанні його батьківських прав щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною, тому він змушений був звернутись в Личаківську районну адміністрацію як орган опіки і піклування, щодо встановлення для нього та сина днів побачень. Протягом 2011-2013 років графік побачень коригувався Личаківською районною адміністрацією, однак який би графік не діяв, він повною мірою не виконувався та не дотримувався ОСОБА_9, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною (а.с.2-7).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався ст.ст.157, 158, 159 СК України, ст.ст.11,14 «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, та виходив з того, що згідно витягу з протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.02.2012 року вирішено призначити зустрічі ОСОБА_4 з сином ОСОБА_11, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці.
З чим суд апеляційної інстанції погодитись не може.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації від 04.08.2011 року було встановлено графік побачень позивача з дитиною.У подальшому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації від 23.02.2012 року даний графік побачень позивача з дитиною було змінено, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці (а.с.91,162).
07.10.2013 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийняте розпорядження № 426, згідно якого позивачеві встановлено наступний графік побачень з сином: з середи по середу через тиждень щомісяця (24,186-187).
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.11.2013 року дія розпорядження № 426 від 07.10.2013 року була зупинена, а 27.02.2014 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова дане розпорядження було скасоване (67-69,203).
За заявою позивача 20.12.2013 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради винесене розпорядження №595 про встановлення графіку відвідування позивачем сина на час зупинення дії розпорядження № 426, а саме: з 13:00 годин середи до 09:00 годин вівторка кожний перший та третій тиждень місяця (а.с.66).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20.03.2014 року зазначене розпорядження було скасоване ( 61-63).
Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дав належну оцінку висновку органу опіки і піклування щодо участі батька у вихованні дитини, не навів мотиви, з яких вважав за доцільне задовольнити позов частково, не належним чином дослідив обставини, на які посилався ОСОБА_4 та ОСОБА_9, прийнявши до уваги витяг з протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 23.02.2012 року, та не врахував, що після даного засідання графік відвідування позивачем сина неодноразово змінювався наступними розпорядженнями Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 426 від 07.10.2013 року та №595 від 20.12.2013 року, які скасовані судом.
За таких обставин, рішення суду як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню.
Разом з тим встановлено, що ОСОБА_4 звертався за захистом своїх прав в різні інстанції, що відповідачка чинить йому перешкоди приймати участь у вихованні сина, позивач був позбавлений можливості спілкуватися з дитиною, згідно графіків, встановлених органом опіки та піклування( а.с.8-18).
Протягом 2011-2013 років графік побачень коригувався Личаківською районною адміністрацією, однак він повною мірою не виконувався та не дотримувався ОСОБА_9, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною.
Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.
Згідно із вимогами ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися усупереч інтересам дитини (ст.155 СК України).
Згідно із ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
На батьків, котрі проживають окремо, покладено обов'язок брати участь у вихованні дитини і вони мають право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитини, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст.157 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Як вбачається з акту обстеження житлово - побутових умов, проведеного органом опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради 21.05.2014 року, за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 створені всі належні умови для проживання та перебування дитини ((а.с.112).
Сам ОСОБА_4 стверджує, що він і його сім'я постійно проживають за даною адресою.
Згідно висновку органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації від 25.05.2015 року встановлено ОСОБА_4 наступний графік побачень з сином ОСОБА_10, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці (а.с. 265-268).
Розпорядженням голови Личаківської районної адміністрації від 25.05.2015 року встановлено позивачу даний графік побачень з сином.
Роз'яснено ОСОБА_4, що під час побачень із сином він повинен забезпечити дотримання установленого режиму дня дитини, харчування, відвідування гуртків, занять, виконання домашніх шкільних завдань тощо. Попереджено ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що мати дитини не вправі чинити перешкоди зустрічам та спілкуванню батька. У разі чинення одним із батьків, з яким проживає дитина, перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні тому хто проживає окремо, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (а.с.264).
Колегія суддів погоджується з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки він є достатньо обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини та вважає, що визначений спосіб участі позивача у вихованні дитини та спілкуванні з нею не зашкодить їй, а навпаки повністю відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
Твердження апелянта, що вона у повному обсязі та добросовісно виконувала законні рішення органу опіки та піклування, жодних перешкод у спілкуванні позивача із сином не чинила, що не ураховано графік навчань неповнолітнього сина, графік занять у гуртках та спортивних секціях, які дозволяють дитині належно розвиватися фізично, духовно, морально, розвити його природні здібності, а також, що не досліджено те, чи відповідає місце побачень позивача з дитиною санітарним вимогам, чи обладнане всіма необхідними побутовими умовами для забезпечення нормальних умов перебування дитини, спростовуються наведеними вище доказами.
В суді не встановлено жодних зазначених апелянтом обставин, які б свідчили про неможливість спілкування батька з сином.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову частково та зобов'язанням ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Необхідно визначити час та дні для зустрічей ОСОБА_4 для участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці
В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначити час та дні для зустрічей ОСОБА_4 для участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: 1,3 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 20:00 годин неділі; 2,4 тиждень місяця з 12:00 годин четверга до 09:00 годин п'ятниці.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
ОСОБА_12