Справа № 456/1957/15 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/783/4406/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.
Категорія: 24
30 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Кабаля І.І.,
суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,
секретаря Щербай В.П.,
з участю представника ПАТ «Львівгаз» ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за послуги газопостачання,-
Оскаржуваною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2015 року відмовлено у прийнятті заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за послуги газопостачання.
Ухвалу суду оскаржило Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».
В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, постановленої з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що заява не може бути розглянута у порядку наказного провадження, оскільки наявний спір про право. Заяву про видачу судового наказу подано до суду 30.04.2014 року, відтак ПАТ «Львівгаз» не пропущено строк позовної давності, оскільки просили стягнути заборгованість з жовтня 2013 року по квітень 2015 року. Тому висновок суду про те, що заборгованість нарахована за період, що перевищує трирічний строк позовної давності є невірним та не відповідає матеріалам справи. Таким чином, оскільки заяву подано в межах строків позовної давності, тому підстав допускати наявність спору про право немає. Просить ухвалу суду скасувати, справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Підстави видачі судового наказу, регламентуються ст. 96 ЦПК України.
Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу допускається з підстав, наведених у частині 3 ст.100 ЦПК України, яка унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За правилом ч.1 п.3 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Матеріалами справи встановлено, що 30.04.2015 року заявник ПАТ«Львівгаз» звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу, яким просить стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 1371, 92 грн. основного боргу, 32,99 грн. 3% річних, 248,76 грн. інфляційних витрат та судового збору 121,80 грн. (а.с. 2-5).
Відмовляючи у прийнятті заяви ПАТ «Львівгаз» про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що з доданого розрахунку заборгованості вбачається, що вимоги заявлені поза межами строку позовної давності, через що сума такої заборгованості може заперечуватися, не визнаватися або оспорюватися боржником, відтак суд вбачав у цьому наявність спору про право.
Проте, з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується враховуючи таке.
Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
З матеріалів справи вбачається, що заявником заявлено вимогу про сплату боргу, і до заяви додано відповідний розрахунок заборгованості, завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника (а.с. 3-4,7-8).
В свою чергу, з поданого розрахунку встановлено, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості, яка виникла за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року, таким чином заява подана в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу,суддя не дотримався вимог процесуального права, постановив незаконну ухвалу, яку необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задовольнити.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття наказного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кабаль І.І.
Судді: Копняк С.М.
ОСОБА_6