Справа № 456/4614/14-ц
Провадження № 2/456/288/2015
(заочне)
"17" квітня 2015 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого: судді Шрамка Р. Т.
з участю секретаря: Дяк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
14 листопада 2015 року ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення з останнього на її користь заборгованості за договором позики в сумі 206087,47 грн. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 19.03.2011 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого останній отримав грошові кошти в сумі 7671 Євро і зобов'язався повернути вказану суму до 19.03.2012 року. На підтвердження отримання вказаної суми позивач надала розписку. Посилаючись на те, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором позики не виконав, тому позивач просила стягнути з відповідача основну заборгованість, яка утворислась внаслідок неповрення відповідачем отриманих в позику 7671,00 Євро, яка станом на 12.11.2014р., згідно офіційного курсу НБУ становить 150121,47 грн., основної заборгованості, 44676,74 - процентів за користування позикою, 6390,02 грн., - 3% річних від простроченої суми баргу, 4899,24 грн., - інфляційних від простроченої суми боргу та сплаченого судового збору 2060,87 грн.
В ході судового розгляду позивач 27.02.2015р., пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, збільшила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_2, заборгованість в сумі 322327,74 грн., яка складається з основного боргу 7671,00 Євро (згідно офіційного курсу Євро по відношенню до гривні станом на 27.02.2015р.,) - 261193,71грн., 33712,70 грн., процентів за користування позикою, 7096,36 грн., 3% річних від простроченої суми боргу, 20324,97 грн., інфляційних втрат від простроченої суми боргу, 3223,28 грн., сплаченого судового збору.
Крім того позивач також зазначив, що неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про повернення позики, проте останній отримані грошові кошти не повернув.
Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду спрви був належним чином повідомлений та не повідомив суд про причини своєї неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 7671 Євро, а останній зобов'язався повернути вказану грошову суму до 19.03.2012 року.
На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачем була видана позикодавцю розписка від 19.03.2011р.
Вказані обставини підтверджуються борговою розпискою, яка була оглянута судом, і в якій зазначені сторони зобов'язання, грошова сума, яка передається, а також є особистий підпис позичальника.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина ч. 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Також, суд враховує, що саме позивачем була надана суду боргова розписка, що свідчить про продовження існування боргових зобов'язань між позивачем та відповідачем.
Станом на 27.02.2015 року взятих на себе зобов'язань за договором позики відповідач не виконав та не повернув позивачу отримані від нього грошові кошти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 610 даного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані умови договору позики щодо повернення суми позики позивачу, а тому з ОСОБА_2, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, заборгованість за договором позики в сумі 7671,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ, станом на день подачі уточнюючих позовних вимог становить 261193,71 грн.
Частиною першою статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК Укарїни допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судові рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 р. (справа №6-79цс14), прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, і який в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Станом на 27.02.2015 року офіційний курс Євро відносно гривні, встановлений Національним банком України, становить 34,05 грн., а тому заборгованість відповідача за договором позики на вказану дату становить 261193,71 грн. (7971 Євро х 34,05 грн.) і саме ця сума підлагає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень статей 625, 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, застосовуються положення ст. 625 ЦК Укарїни.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 ЦК визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, був укладений на строк з 19.03.2011р. по 19.03.2012р., то строк, протягом якого відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання слід рахувати на дату ухвалення судового рішення.
Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
У випадках, коли грошове зобов'язання виникло в іноземній валюті, положення ч. 2 ст. 625 в частині стягнення з боржника інфляційного збільшення суми боргу при його виконанні не застосовуються тому, в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2, в її користь 20324,97 грн. інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості слід відмовити.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконувалися умови договору позики в частині погашення заборгованості перед позивачем за отримані грошові кошти, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 302002 (триста дві тисячі дві) грн. 77 коп., з них 261193 (двісті шістдесят одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 71 коп. сума основної заборгованості, 33712 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять) грн. 70 коп. сума відсотків за користування позикою, 7096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 36 коп. 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Керуючись ст.ст.10, 58 - 61, 154, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, ст..ст.11 п.1, 2 пп.1, 15 ч.1, 202 ч.1, 4, 207 ч.1, 208, 530 ч.1, 533, 611, 625, 1046, 1047, 1048 ч.1, 1049 ч.1, 1050 ЦК України, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" суд, -
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 302002 (триста дві тисячі дві) грн. 77 коп., з них 261193 (двісті шістдесят одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 71 коп. сума основної заборгованості, 33712 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять) грн. 70 коп. сума відсотків за користування позикою, 7096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 36 коп. 3% річних від простроченої суми заборгованості.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 20324 (двадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 97 коп. інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_3