29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" липня 2010 р. Справа № 6/227-НА (6/773-НА)
За позовом Закритого акціонерного товариства „Реммаш-Інвест” м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому № 0000732301/0/2218 та № 0000742301/0/2219 від 24.03.2008р.
За позовом Закритого акціонерного товариства „Агромаш” м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому № 000842340/0/5505 та № НОМЕР_1 від 14.07.2007р.
Суддя Танасюк О.Є.
Секретар судового засідання Рогожа С.М.
Представники сторін:
Позивачів: ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 10.05.2010 р.
Відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 20229/9/10 від 27.06.09 р.
Ухвалою господарського суду від 12.08.2009 р. справи № 6/227-НА та № 6/773-НА об'єднано в одне провадження та відповідно справу № 6/773-НА приєднано до справи № 6/227-НА для спільного розгляду, змінивши номер справи на № 6/227-НА (6/773-НА).
Суть спору: Позивач - ЗАТ „Реммаш-Інвест” звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними прийняті за результатами проведеної ДПІ у м. Хмельницькому перевірки (акт перевірки від 17.03.2008р. №2014/23-4/22767280) податкові повідомлення-рішення від 24.03.2008р. №0000732301/0/2218 , № 0000742301/0/2219, посилаючись на те, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству України.
Вказує на те, що у податковому повідомленні-рішення від 24.03.2008р. №0000732301/0/2218, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 1820057 грн. (в тому числі 709611 грн. штрафних санкцій) неправомірно визначено про порушення п.п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по послугах на загальну суму 4441784 грн., придбання яких не пов'язано із веденням господарської діяльності товариства, оскільки не доведено факт отримання прибутку товариством від продажу товарів за участю посередників.
Таке твердження позивач вважає безпідставним, оскільки в п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону визначений перелік витрат, які не включаються до складу валового доходу, а в п. 1.32 ст.1 вказаного Закону говориться про діяльність, яка має на меті не отримання прибутку, а отримання доходу. Крім того, оподатковуваний прибуток визначається у податковому звітному періоді не за окремими господарськими операціями, а за результатами діяльності підприємства у звітному (податковому) періоді, а мета отримання прибутку може бути й не досягнута з об'єктивних причин зважаючи на ризик вказаних операцій.
При цьому, згідно поданих до податкового органу декларацій з податку на прибуток за 2006-2007р.р. підприємство є прибутковим.
Зазначає, що отримані послуги пов'язані із господарською діяльністю підприємства, документально оформлені згідно чинного законодавства та не потребують додаткового підтвердження будь-якими іншими документами.
Крім того, у податковому повідомленні-рішенні за №0000742301/0/2219 від 24.03.2008р. зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
В заперечення даного твердження позивач вказує, що п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" дозволяє віднесення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, які сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з продажем продукції (робіт, послуг) платника податків. Згідно з п. 7.4.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді зв'язку із придбанням товарів (робіт, послу, вартість яких відноситься до складу валових витрат підприємства.
Оскільки податкові накладні на придбання послуг оформлені відповідно до п. 7.2.1 ст. 7 вказаного Закону, то і валові витрати, і податковий кредит з ПДВ по первинним бухгалтерським документам відображені позивачем правомірно. За таких обставин, просить суд задоволити позов із вищевикладених підстав.
Представники відповідача у письмовому поясненні проти позову заперечили, посилаючись на правомірність викладених в акті перевірки висновків податкового органу. При цьому, відповідач вказує, що позивачем порушено п.п. п.1.32 статті 1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки до складу валових витрат віднесено значні суми витрат, пов'язані із нарахуванням (виплатою) винагороди суб'єктам господарської діяльності приватним підприємцям за надання посередницьких послуг, які придбані позивачем не для подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме по пошуку покупців, реалізації товарів в асортименті та кількості визначеному ЗАТ „Реммаш - Інвест", в укладанні договорів купівлі-продажу між ЗАТ „Реммаш-Інвест" та покупцями; по організації будівельно-монтажних робіт; по проведенню розрахунків з покупцями, замовниками та постачальниками за допомогою векселів; по поверненню векселів, емітентом яких є ЗАТ „Реммаш- Інвест" .
За перевірений період надання посередницьких послуг проводилось на підставі договорів з приватними підприємцями-фізичними особами згідно вказаного переліку. При цьому, всього за період, що перевірявся, до валових витрат позивачем віднесено витрати на отримання послуг посередників на загальну суму 4441784 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" - віднесення до податкового кредиту звітних періодів підприємством сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в зв'язку з придбанням послуг, які не мали використовуватись у межах господарської діяльності платника податку (згідно договорів №5-288-01 від 01.09.2007р., укладеному з ПП „Техагробудсервіскомплект" та №4-063-20/1 від 06.01.2006р., укладеному з ЗАТ „Агромаш".
Відповідач вказує на те, що аналіз актів виконаних робіт свідчить, що покупці, знайдені за допомогою посередників, й раніше були постійними покупцями позивача, а вартість послуг значно перевищувала суму прибутку, отриманого підприємством за вказаний звітний період і нараховувалась (виплачувалась) незалежно від отримання позивачем прибутку.
Вказує на те, що позивачем отримано дохід від здійснених ним будівельно-монтажних послуг в сумі 61 497,86 грн., а за здійснення послуг по організації таких робіт перерахував 116 500 грн., отримавши при цьому збитків на суму 55 002,14 тис, грн., не враховуючи вартості самих будівельно-монтажних послуг. Щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми коштів, здійснених як компенсація вартості послуг, отриманих за договорами, а також віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із придбанням таких послуг відповідач посилається на те, що термін „доходи" відповідно до "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати'"1, затвердженого Наказом Мінфіна від 31.03.1999 N 87 - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
Крім того, відповідач стверджує, що умовами договорів не визначено порядок виконання своїх обов'язків посередниками, їх функції, не обумовлено вартість послуг посередників в розрізі номенклатури, порядок відшкодування їх витрат та співвідношення із сумою винагороди, що має бути отримана за результатами виконання, не подано документальних доказів фактичного надання послуг посередниками та їх зв'язок з підготовкою, організацією продажу товарів, а також, що така діяльність направлена на отримання доходу підприємством. У актах виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі. На підприємстві відсутні документальні підтвердження участі посередників у організації поставок та реалізації товарів покупцям: калькуляції наданих послуг, звіти посередників про проведену роботу, товарно-транспортні накладні, що б підтверджували факт перевезення товару. В ході перевірки не надані первинні документи, що підтверджують порядок зберігання товару, порядок передачі права власності на нього та участь у даних процесах посередників. Усі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від ЗАТ „Реммаш-Інвест" виписані безпосередньо на представників підприємств-покупців без участі посередників.
Відповідач вважає, що діяльність підприємства, що не направлена на отримання доходу, відповідно до п.1.32. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не являється господарською діяльністю, а витрати, понесені в зв'язку з такою діяльністю, не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.
Таким чином, віднесення позивачем до валових витрат суми коштів, здійснених як компенсація вартості послуг, отриманих за договорами, а також віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із придбанням таких послуг, відповідач вважає неправомірними. За таких обставин, просить у позові відмовити.
Позивач - ЗАТ „Агромаш” звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000842340/0/5505 та № 0000852340/0/5506 від 12.07.2007 р., прийнятих на підставі акта перевірки № 79/23-05/23829557 від 25.06.2007 р., висновки, якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству, а тому є незаконними та потребують скасування.
Звернув увагу суду на те, що ЗАТ „Агромаш" 20.06.2007 р. звернулося до Хмельницького господарського суду з адміністративним позовом про визнання не чинним наказу начальника ДПІ у м. Хмельницькому № 647 від 18.06.2007 р. „Про продовження терміну проведення виїзної планової перевірки ЗАТ „Агромаш" на 10 робочих днів з 19.06.2007 р. по 04.07.2007 р.”, постановою від 06.08.2007р. по справі № 6/462-НА даний позов задоволено, таким чином прийняті будь-які рішення чи акти ДПІ у м. Хмельницькому після 18.06.2007 р. стосовно перевірки ЗАТ „Агромаш", автоматично визнаються не чинними, а саме акт перевірки від 25.06.2007 р. за № 79/23-05/23829557 та податкові повідомлення-рішення №№ 0000842340/0/5505, 0000852340/0/5506 від 12.07.2007 р.
Вказує, що у податковому повідомлені-рішенні від 12.07.2007р. №0000842340/0/5505 на суму 6215076 грн. податку на прибуток податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки віднесення до складу валових витрат витрати по послугах на загальну суму 13223333 грн. не пов'язана із веденням господарської діяльності, так як не доведено факт отримання прибутку товариством. Проте, вказаним Законом зазначено про отримання доходу, а не прибутку, який має на меті отримати підприємство.
Крім того, зазначає про неправильність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про завищення позивачем винагороди посередників за надання послуг для пошуку покупців для збуту товарів, а також податковим органом розширено перелік документів, які повинні підтверджувати факт надання посередницьких послуг. При цьому, вказує, що Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено випадки формування фіксованих або державних цін, а в іншому випадку формуються вільні ціни. Крім того, вказаним вище Законом не передбачено підтвердження валових витрат саме тими документами, про які зазначив податковий орган.
Позивач стверджує, що для перевірки були надані належним чином оформлені договора, а також докази їх виконання, які податковим органом не прийняті до уваги як належні.
Також вказує про належність та дійсність посередницьких послуг, наданих приватними підприємцями по проведенню розрахунків з кредиторами за допомогою векселів, діяльність товариства по вищевикладених договорах підпадає під господарську діяльність за всіма ознаками, в тому числі за ознаками отримання доходу.
Позивач стверджує, що у податковому повідомленні-рішенні №0000852340/0/5506 від 12.07.2007р. податковим органом неправомірно зроблено висновок про порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме неправомірного включення до податкового кредиту сум по отриманих позивачем від юридичних осіб податкових накладних. Стверджує, що податкові накладні оформлені згідно п.7.2.1 ст. 7 даного Закону, тому і валові витрати, і податковий кредит відображені правомірно.
Відповідач у письмовому запереченні від 19.12.2007 р. із позовними вимогами не погоджується та вказує про їх безпідставність. Відповідач посилається на те, що умовами договорів про надання посередницьких послуг не було визначено порядок виконання своїх обов'язків посередниками, їх функції, не обумовлено вартість послуг посередників в розрізі номенклатури, порядок відшкодування їх витрат та співвідношення із сумою винагороди, що має бути отримана за результатами виконання.
Вказує, що позивачем не надано документальних доказів фактичного надання послуг посередниками та їх зв'язок з підготовкою, організацією продажу товарів, а також, що така діяльність направлена на отримання доходу підприємством, в актах виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі. Стверджує, що на підприємстві відсутні документальні підтвердження участі посередників у організації поставок та реалізації товарів покупцям: калькуляції наданих послуг, звіти посередників про проведену роботу, товарно-транспортні накладні, що б підтверджували факт перевезення товару. В ході перевірки не надані первинні документи, що підтверджують порядок зберігання товару, порядок передачі права власності на нього та участь у даних процесах посередників. Усі доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача виписані безпосередньо на представників підприємств-покупців без участі посередників.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки ним не зменшено податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товару, який не використано в господарській діяльності платника, за червень 2006 року в сумі 14517 грн. Вказує, що в 2001 році у позивача виникла дебіторська заборгованість в сумі 87102 грн., в тому числі ПДВ 14517 грн., по розрахунках із ПП „Донметпром" у зв'язку із попередньою оплатою за природній газ, який підприємство не отримало. На підставі наказу господарського суду Донецької області від 26.06.2002 № 20/406 про стягнення суми заборгованості на користь Позивача, Державною виконавчою службою у м. Єнакієво винесено постанову від 06.06.2006 про неможливість стягнення боргу на користь ЗАТ „Агромаш" в зв'язку із відсутністю боржника.
Вказує, що на підставі даної постанови, позивач здійснив регулювання безнадійної заборгованості з врахуванням вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: зменшив витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та збільшив витрати по врегульованій безнадійній заборгованості в сумі 72585 грн. без врахування ПДВ, коригування податкового кредиту за відповідний період в сумі 14517 грн. позивач не провів. За таких обставин, просить у позові відмовити.
В судовому засіданні 27.01.2010 р. представник відповідача подав додаткове письмове пояснення з додатками, в якому зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ „Реммаш-Інвест" та ЗАТ „Агромаш”.
Представник позивачів в судове засідання з'явився, проте надав клопотання (від 12.07.2010 р. за № 5-012 та від 12.07.2010 р. за № 4-039) про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням можливості новому представнику ознайомитися з матеріалами справи та у зв'язку з сімейними обставинами.
Представник відповідача з приводу клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи покладається на думку суду.
За таких обставин, враховуючи клопотання представника позивачів суд вважає за доцільне розгляд справ відкласти на іншу дату.
Керуючись ст. 133, ст. ст. 150, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Розгляд справи № 6/227-НА (6/773-НА) відкласти на 10 год. 00 хв. 11 серпня 2010 року.
2. Явку повноважних представників сторін в засідання суду визнати обов'язковою.
Суддя О.Є. Танасюк