Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" липня 2015 р.Справа № 922/3102/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Черновій В.О.
розглянувши справу
за позовом Харківської міської ради (м. Харків)
до Приватної фірми "МАСС" (м. Харків)
про стягнення 29600,82 грн.,
за участю представників:
позивача - гол. спеціаліста-юрисконсульта відділу правового забезпечення депутатської діяльності, представницьких функцій міської ради та діяльності адміністрацій районів юридичного департаменту ХМР Мельник Т.В. (довіреність №08-11/1768/2-15 від 20.04.2015 р.),
відповідача - не з'явився,
Позивач просить стягнути з відповідача до міського бюджету м. Харкова збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 29600,82 грн., згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи.
Розглянувши клопотання позивача, суд вважає за можливе задовольнити його.
В судовому засіданні 15.07.2015 р. оголошувалася перерва до 22.07.2015 р. о 14-30 год.
Після перерви позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, вказаних в ньому.
Розглянувши клопотання позивача, суд вважає за можливе задовольнити його.
Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20770620 станом на 23.06.2015 р.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 18.02.2014 р. за № ХК 143140490017, реконструкція частини нежитлової будівлі літ. «А-2» під житлову квартиру загальною площею 124,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Сонячногірська, 24, прийнята в експлуатацію. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 102000,00 грн.
Замовником реконструкції за даною декларацією є Приватна фірма «МАСС».
Згідно з ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Жоден з перелічених пунктів не має відношення до об'єкта будівництва, прийнятого в експлуатацію на підставі декларації від 18.02.2014 р. за № ХК143140490017.
Отже, замовник реконструкції має в повній мірі виконувати обов'язки пайової участі.
Однак, визначений вищевказаним Законом та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №804 від 09.11.2011 р., із змінами, внесеними рішенням №319 від 22.05.2013 р., (надалі - Порядок) обов'язок ПФ «МАСС» не виконано та не укладено з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договір про пайову участь до прийняття вищевказаної реконструкції з будівництвом до експлуатації.
Листами управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 19.03.2014 р. №186/0/124-14 та від 09.04.2014 р. №271/0/124-14 ПФ «МАСС» було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з розрахунком величини пайової участі на суму 29600,82 грн., зробленим на підставі опосередкованої вартості 1 кв. м. спорудження житла у м. Харкові, встановленого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №369 від 07.08.2013 р.
Відповідей на вказані листи до управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від ПФ «МАСС» не надійшло.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.
Відповідно до частин 2, 3, 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є:
1) розмір пайової участі;
2) строк (графік) сплати пайової участі;
3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Згідно з п. 1.6 Порядку під будівництвом слід розуміти - нове будівництво, і реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси.
Пункт 1.5 Порядку встановлює, що пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.3 Порядку для розрахунку величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Харкова застосовується загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта.
Згідно з п. 3.6 Порядку у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зокрема, показників опосередкованої вартості спорудження житла для Харківської області, розрахованої на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для житлових будинків.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Визначення поняття збитків наводяться також в ч. 2 ст. 224 ЦК України, згідно якої під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме протиправної поведінки (дії або бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправним є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і призвело до заподіяння збитків (шкоди).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі по відшкодуванню кредитору чи іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших угод або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.
Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).
Також, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Враховуючи здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначено правові підстави для відшкодування збитків особою, яка ухилилася від укладання договору, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення і досліджувати наявність правових підстав для покладання на відповідача обов'язку відшкодування витрат позивача, які кваліфікуються останнім як збитки.
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. У свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Посилання позивача на листи управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 19.03.2014 р. №186/0/124-14 та від 09.04.2014 р. №271/0/124-14 з пропозицією укласти договір на пайову участь, як на доказ вжиття позивачем заходів для зменшення суми збитків, суд вважає безпідставними, оскільки укладання договору про пайову участь після введення об'єкта будівництва в експлуатацію суперечить приписам ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Посилання позивача на розрахунок величини пайової участі на суму 29600,82 грн., зробленим на підставі опосередкованої вартості 1 кв. м. спорудження житла у м. Харкові, встановленого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №369 від 07.08.2013 р., як на розрахунок суми збитків є безпідставним, оскільки: по-перше, це розрахунок до проекту договору на пайову участь, а не до позову. По-друге, позивачем не обґрунтовано розмір доходів, які міг би він отримати, оскільки згідно з ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. І тільки, як передбачено у п. 3.6 Порядку, у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зокрема, показників опосередкованої вартості спорудження житла для Харківської області, розрахованої на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для житлових будинків. Однак, позивач безпідставно не застосував для розрахунку величини пайової участі та відповідно суми збитків вказану в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 18.02.2014 р. за № ХК 143140490017 кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією в сумі 102000,00 грн.
Крім того, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.
Посилання позивача на статті 22, 623 ЦК України та статті 224, 225 ГК України в обґрунтування своїх позовних вимог, суд вважає безпідставним, оскільки в даному випадку не існує договірних зобов'язань, а є деліктне зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої ухиленням відповідача від укладення договору, передбаченого ч. 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".
Таким чином, розгляді даної справи позивачем в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено суду наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Позивач не надав суду: докази понесення збитків у визначеному розмірі, докази наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та завданими збитками, обґрунтований розрахунок суми збитків (упущеної вигоди), докази вжиття заходів до зменшення збитків. До того ж, позивачем не доведено, що зазначена в позові сума стягнення є саме збитками.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 174, 175, 224, 225 ГК України, ст.ст. 11, 22, 623 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 33-35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.07.2015 р.
Суддя В.І. Ольшанченко