22 липня 2015 року Справа № 910/25071/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. - (доповідача),
Воліка І.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційні
скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"
на рішення господарського суду міста Києва
від 12.03.2015 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року
у справі № 910/25071/14
господарського суду міста Києва
за позовом Державного концерну "Укроборонпром"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
2) Державного підприємства
"Завод імені В.О. Малишева"
за участю третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача-1
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"
за участю Військової прокуратури центрального регіону України
про визнання договору іпотеки від 19.09.2006р. № 805/13/26/6-1492 недійсним
за участю представників:
позивача - Клименка А.Р., Шевченка Б.В.
відповідачів - 1) Кучерявого Д.В.
2) Степанишеної А.В.
третьої особи - Котляра А.О.
прокурора - Яговдіка С.М.
У листопаді 2014 року Державний концерн "Укроборонпром" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" про визнання недійсним договору іпотеки № 805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 року, посилаючись на те, що зміст оскаржуваного договору іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою цього ж суду від 03.02.2015 року на підставі статті 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго".
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі №910/25071/14 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року (судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Мартюк А.І.), позов задоволено; визнано недійсним іпотечний договір № 805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. за реєстровим № 3382.
В касаційних скаргах ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" просять скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частина перша статті 203 цього Кодексу зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 19.09.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" було укладено договір іпотеки № 805/13/26/6-1492 з метою забезпечення виконання зобов'язань ДП "Завод імені В.О. Малишева" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року, укладеним між цими суб'єктами.
За договором іпотеки від 19.09.2006 року в заставу передано: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17 323,2 кв.м, що розташована за адресою вул. Плеханівська, 126, м. Харків (надалі - Лабораторний корпус) та належить Іпотекодавцю на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21 липня 2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської Ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови № 1673 від 21.07.2005 року, право власності на яку зареєстровано 22.07.2005 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за реєстраційним №12643972 номер запису 3090 в книзі:1 та нежитлову будівлю (Літ. А/2-2), загальною площею 6 896,50 кв.м., що розташована за адресою вул. Плеханівська, 126, м. Харків, та належать Іпотекодавцю на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 31 жовтня 2005 р. Виконавчим комітетом Харківської міської Ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови № 2687 від 28.10.2005 року, право власності на яку зареєстровано 03.11.2005р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8833113 за реєстраційним № 12643972 номер запису 3090 в книзі 1.
06.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ДП "Завод імені В.О. Малишева" укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки від 19.09.2006 року, які стосувались терміну повернення грошових коштів за кредитним договором.
18.07.2007 року господарський суд Харківської області прийняв рішення у справі № 21/235-07 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ДП "Завод імені В.О. Малишева" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказаним рішенням було звернуто стягнення, зокрема, на Лабораторний корпус на підставі договору іпотеки від 19.09.2006 року.
02.07.2010 року господарським судом Харківської області під час перегляду рішення від 18.07.2007 року № 21/235-07 за нововиявленими обставинами було прийнято рішення про скасування рішення господарського суду Харківської області від 18 липня 2007 року в частині задоволення вимог 1-го відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю центральної заводської лабораторії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державний концерн "Укроборонпром" послався на невідповідність договору іпотеки № 805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 року вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, додержання якої є необхідною умовою для чинності правочину, а також ЗУ "Про Іпотеку", ЗУ "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив наявність підстав для визнання недійсним спірного договору в зв'язку з виконанням позивачем обов'язку, в силу статті 33 ГПК України щодо надання доказів невідповідності його нормам права, що є наслідком для визнання його недійсним.
Дані висновки господарських судів відповідають вимогам закону, встановленим обставинам і грунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов, зокрема: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
За умовами Договору відповідач-2 передав в іпотеку майно, яке перебувало у державній власності та було закріплене за ДП "Завод імені В.О. Малишева" на праві господарського відання.
Згідно ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути також нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Частиною 2 статті 14 Закону України "Про іпотеку" заборонено передавати в іпотеку об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації.
Відповідно до Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Уповноваженим органом управління майном ДП "Завод імені В.О. Малишева" є ДК "Укроборонпром". Оскільки нерухоме майно, а саме нежитлова будівля літ. "Р/1-7" загальною площею 17 323,2 кв.м ДП "Завод імені В.О. Малишева" є державним майном, то відповідно до ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на нього не може бути звернено стягнення.
Разом з тим, Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору іпотеки, до якого входить майно ДК "Завод імені В.О. Малишева", а тому майно даного підприємства не підлягає приватизації.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зміст договору іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства, а, відтак, підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно статі 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір, господарські суди обґрунтовано послались на те, що позивач мав право звертатись за судовим захистом з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29.12.2010 року № 1221 зазначено, що з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України постановляє: Утворити Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком.
Статутом Державного концерну "Укроборонпром", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 р., визначений перелік підприємств-учасників, що входять до складу Державного концерну "Укроборонпром". До вказаного переліку включено ДП "Завод імені В.О. Малишева".
Згідно статей 2, 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром", належать до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є ДК "Укроборонпром".
Державні підприємства оборонно-промислового комплексу входять до ДК "Укроборонпром" на основі фінансової залежності від одного або групи учасників ДК "Укроборонпром" і не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн: надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну.
Таким чином, ДК "Укроборонпром" наділений повноваженнями щодо управління майном державних підприємств оборонно-промислового комплексу, які входять до складу ДК "Укроборонпром", а тому суди дійшли вірного висновку про те, що ДК "Укроборонпром" є належним позивачем в справі.
Також господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано спростовані твердження відповідачів щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто перебіг строку розпочинається лише з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок.
У п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема, зазначено, що: "до вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.".
Враховуючи, що ухвалою Харківського господарського суду у справі №922/5190/13 від 21.01.2014 року залучено до участі у справі ДК "Укроборонпром", трирічний строк позовної давності для звернення з даним позовом не сплив.
Таким чином, відповідачем 2 передано в іпотеку майно, що належало до державної власності, яке не підлягає приватизації, чим порушено приписи частини 2 статті 14 Закону України "Про іпотеку".
З огляду на вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки № 805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 року з підстав передбачених ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки зміст вказаного договору суперечить інтересам держави та порушує встановлений режим права власності на об'єкти, що входять до оборонного комплексу та не підлягають відчуженню.
Доводи касаційних скарг, які повністю аналогічні доводам апеляційних скарг, ґрунтовно спростовані судом апеляційної інстанції, а тому відхиляються колегією суддів за безпідставністю.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій, в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України, врахували наведене, всебічно, повно й об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшли вірного висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог, прийнявши вірне рішення про задоволення позову в повному обсязі, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року у справі № 910/25071/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська
Судді Н.І. Мележик
І.М. Волік