22 липня 2015 року Справа № 908/65/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А.
суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015
у справі № 908/65/15-г Господарського суду Запорізької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"
простягнення 46 999 202, 99 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачаІванкіна Ю.Б.
- - відповідачаБогінська Т.М.
В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 29 695 555, 37 грн. основного боргу, 8 852 534,77 грн. інфляційних втрат, 2 241 560,75 грн. 3 % річних та 6 209 552,10 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2015 (суддя Колодій Н.А.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 (головуючий Могилєвкін Ю.О., судді: Пушай В.І., Істоміна О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29 695 555 грн. 37 коп. основного боргу, 8 793 165 грн. 45 коп. інфляційних витрат, 2 230 073 грн. 12 коп. 3 % річних, 3 077 206 грн. 00 коп. пені та 73 080 грн. 00 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись частково з рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені у розмірі 3 104 776, 05 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму коштів, в іншій частині - залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Представник Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" Богінська Т.М. брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на підставі заявленого нею відповідного клопотання, яке було розглянуто та задоволено судом ухвалою від 08.07.2015.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем; позивачем) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупцем; відповідачем) укладено договір № 13/2388-БО-7, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 та/ або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій, а також інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов цього договору, позивач передав у власність покупцю протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 129 776 224, 10 грн., що підтверджується підписаними та засвідченими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013, від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.26-37).
В свою чергу, відповідач прийняв товар без зауважень щодо його якості та кількості, про що свідчить його підпис та відбиток печатки на вказаних актах приймання-передачі природного газу, спожитого протягом січня - грудня 2013 року за договором. Ці акти були погоджені також ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", що підтверджується підписом та відбитком печатки цієї юридичної особи.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач неповністю та несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За розрахунками судів, у позивача виникло право на стягнення основного боргу у розмірі 29 695 555, 37 грн., на нарахування та стягнення з відповідача 8 793 165, 45 грн. інфляційних втрат та 2 230 073, 12 грн. 3 % річних.
Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.
Підставою для стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, що відповідно до пункту 7.2. договору є підставою для нарахування пені. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 6 154 412, 01 грн. пені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 95 % (а.с.65).
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 3 077 206, 00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з того, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що, зокрема, зумовлено, неплатежами різних категорій споживачів (в т.ч. бюджетних установ і організацій) за спожиту теплову енергію, у зв'язку з проведенням АТО в регіоні ускладнено проведення платежів, та наявністю дебіторської заборгованості перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання. Судом враховано майновий стан сторін, ступінь виконання відповідачем зобов'язання та ступінь його вини у порушенні зобов'язання, неможливість самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами.
Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті отриманого природного газу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір пені.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі та підстав для зменшення пені, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі № 908/65/15-г залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Корсак
С у д д і М.В. Данилова
Т.Б. Данилова