22 липня 2015 року Справа № 920/383/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення та постанову Господарського суду Сумської області від 26.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015
у справі№ 920/383/14 Господарського суду Сумської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради
простягнення 1967586,14 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Букоємський Р.В., дов. від 13.05.2014 № 14-138
відповідача: не з'явилися
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення 1704428,98 грн. основного боргу та 95926,03 грн. пені, 99833,40 грн. - 7% штрафу, 10397,07 грн. інфляційних збитків, 58225,46 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14/2384/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 у справі № 920/383/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014, позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23981,51 грн. пені, 24958,35 грн. - 7% штрафу, 10397,07 грн. інфляційних збитків та 58225,46 грн. - 3% річних, 36439,69 грн. судового збору; провадження у справі № 920/383/14 в частині стягнення з відповідача 1704428,98 грн. основного боргу припинено; в іншій частині у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 рішення Господарського суду Сумської області від 30.04.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 920/383/14 скасовано в частині стягнення 23981,51 грн. пені, 24958,35 грн. штрафу та в частині відмови у позові щодо стягнення 71944,52 грн. пені, 74875,05 штрафу, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2015 у справі № 920/383/14 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Россолов В.В., Тихий П.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 57555,61 грн. пені, 59900,04 грн. - 7% штрафу, 3915,21 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2015 у справі № 920/383/14 в частині зменшення пені на 38370,42 грн. та штрафу на 39933,36 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 38370,42 грн. пені та 39933,36 грн. штрафу, у стягненні яких було відмовлено судами попередніх інстанцій.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що при вирішенні питання про зменшення суми неустойки суди не надали належної оцінки майновому стану сторін та залишили поза увагою інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення вимог ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору про стягнення неустойки за порушення грошового зобов'язання і передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 17.12.2014 виходив з того, що зменшуючи неустойку на 75% від заявленого розміру суди попередніх інстанцій належним чином не обґрунтували, як співвідноситься таке зменшення в інтересах обох сторін, і таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів позивача
Вирішуючи спір в цій частині, місцевий господарський визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення пені та штрафу та, виходячи з того, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям м. Ромни) теплової енергії, пари та гарячої води, і причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії, зважаючи на те, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2009-2013 рік складає 4599287,30 грн. і діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, керуючись ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про зменшення розміру неустойки на 40 % від заявленого розміру та стягнув з відповідача штраф у розмірі 59900,04 грн. та пеню у розмірі 57555,61 грн. пені.
Правомірність зменшення заявлених до стягнення сум штрафу та пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено п. 7.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2384/11 від 30.09.2011, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшуючи заявлену до стягнення позивачем суму неустойки на 40% від заявленого розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям м. Ромни) теплової енергії, пари та гарячої води; причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, внаслідок чого різниця в тарифах за 2009-2013 рік для відповідача складала 4599287,30 грн. і діяльність відповідача є збитковою, врахували відсутність постійного правового механізму надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, а також те, що відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за одержаний природний газ.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, зважаючи на майновий стан сторін спору та необхідність дотримання балансу їх інтересів, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зменшення судами попередніх інстанції розміру стягуваної неустойки на 40% і стягнення з відповідача на корись позивача 57555,61 грн. пені та 59900,04 грн. штрафу відповідає вимогам співрозмірності, справедливості та враховує інтереси позивача.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 920/383/14, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 920/383/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Л. Іванова
Судді Т. Барицька
Н. Губенко