ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2015 року № 826/824/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експедиційний загін підводно-технічних робіт"
про стягнення заборгованості
Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія» (далі по тексту - відповідач) податкового боргу в розмірі 146587,85 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2015 року адміністративну справу № 826/824/15 прийнято до провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський експедиційний загін підводно-технічних робіт» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявна податкова заборгованість з ПДВ в розмірі 135507,03 грн., яка виникла у зв'язку з поданням останнім податкової декларації з податку на додану вартість від 16 вересня 2014 року № 9053038206, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 141919,00 грн. та податкова заборгованість з податку на прибуток в розмірі 1108,82 грн., яка виникла у зв'язку з поданням відповідачем декларації з податку на прибуток від 05 березня 2014 року № 9091191841 на суму 19342,18 грн.
Оскільки згідно карток особових рахунків у відповідача станом на момент виникнення податкового боргу була наявна переплата, податковий борг відповідача було зменшено: з ПДВ на 6411,97 грн. та з податку на прибуток - на 8342,18 грн.
Таким чином станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 146587,85 грн.
Оскільки зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони набули статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України на відповідача, як на платника податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено на юридичну адресу відповідача податкову вимогу від 29 жовтня 2014 року № 9642-25, отриману відповідачем 11 грудня 2014 року.
Доказів оскарження зазначеної вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.
Органами стягнення згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).
У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог ДПІ, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків відповідача в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу.
Згідно п. 8 ч. 6 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач зобов'язаний виконати постанову негайно.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями статей 69-71, 158-163, 1832, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експедиційний загін підводно-технічних робіт» (код ЄДРЮОФОП 09777787) заборгованість в розмірі 146587 (сто сорок шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 85 копійок шляхом перерахування коштів з відкритих розрахункових рахунків відповідача, що знаходяться в банківських установах в рахунок погашення боргу:
- з податку на додану вартість - 135507,03 грн. на бюджетний рахунок № 31112029700007, одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 26077922, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100;
- з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 11080,82 грн. на бюджетний рахунок № 31110009700007, одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.Ю. Гарник