ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2015 року № 826/13047/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного нотаріуса ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 червня 2015 року № 0003791701;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 червня 2015 року № Ф-2 на суму 172622,78 грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення від 17 червня 2015 року № 0003801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 16942,15 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13047/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 липня 2015 року.
В судовому засіданні 16 липня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення № 4237/А/26-54-17-01-26, наказу від 22 квітня 2015 року № 799, згідно статті 20, 77, 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05 червня 2015 року № 505/26-54-17-01-17-2994101697.
Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період 44085,99 грн., а саме по періодам - 2012 рік - 1586,02 грн.; 2014 рік - 42499,97 грн.; абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: неперерахування та несплату суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу в розмірі 172622,78 грн., в тому числі по періодах: за 2012 рік - 54448,46 грн.; за 2013 рік - 57313,30 грн.; за 2014 рік - 60861,02 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 55107,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 44085,99 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11021,51 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від від 17 червня 2015 року № Ф-62, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 172622,78 грн. та рішення від 17 червня 2015 року № 0003801701 про застосування штрафних санкцій у сумі 16942,15 грн. за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач не погоджується з винесеними рішеннями, оскільки вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими, так як всі витрати понесені позивачем за 2014 рік в повній мірі пов'язані з нотаріальною діяльністю останнього.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою (приватним нотаріусом) ОСОБА_1 завищено витрати за перевіряємий період на загальну суму 259329,75 грн., а саме до складу витрат включено витрати, не пов'язані з нотаріальною діяльністю та не зазначені в переліку витрат, визначеному в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, а саме витрати на оплату інформаційно-технічних послуг щодо користування державними реєстрами, що діють в системі нотаріату на суму 9329,75 грн. та витрати у розрізі «ремонт офісу» на суму 250000,00 грн.
Відповідно до пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Листом Міністерства юстиції від 02.02.2006 №31-35/20 визначено перелік документально підтверджених витрат, пов'язаних з організацією роботи приватних нотаріусів.
Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:
- оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;
- страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса;
- технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування:
а) охоронна та пожежна сигналізація;
б) металеві двері або металеві ролети;
в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах;
г) металеві шафи;
д) вогнестійкий сейф;
е) інформаційна вивіска;
є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет;
з) телекомунікаційні послуги;
и) меблі;
- програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства;
- встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами;
- виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів;
- витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою;
- витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);
- витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства;
- проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
- оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
- сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
- витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.
Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статті 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки встановлені Податковим кодексом України.
Самозайнятою особою, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є платник податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що у 2012 році позивачем було завищено валові витрати і занижено оподаткування (чистого) доходу на суму 9329,75 грн., у зв'язку із включенням витрат, які не пов'язані з отриманням доходу протягом 2012 року.
Позивачем вказані висновки контролюючого органу не заперечуються, оскільки, як зазначено ОСОБА_1, останнім помилково враховано витрати за 2011 рік.
У свою чергу, судом встановлено за 2014 рок при визначенні оподаткованого доходу від професійної діяльності самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_1 було враховано витрати на ремонт офісного приміщення, що документально підтверджується, зокрема договором підряду від 17 червня 2014 року № 326 на виконання робіт (ремонт офісного приміщення Нотаріальної контори) за адресою: міст Київ, проспект Оболонський 30, літера А, група з № 1 по № 12, приміщення № 218, укладеного між ОСОБА_1В (замовник) та ТОВ «Ріла» (підрядник).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт на виконання робіт від 01 грудня 2014 року № 356/1, квитанції до прибуткового ордеру на загальну суму 250000,00 грн. виданих ТОВ «Ріла» на ім'я позивача та додаток до договору про формування договірної ціни за договором підряду від 17 червня 2014 року № 326.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вище зазначені витрати в повному обсязі відображені у Книзі обліку доходів і витрат позивача.
Крім того, судом не беруться до уваги посилання відповідача на ознаки фіктивності договору підряду від 17 червня 2014 року № 326, укладеного між позивачем та ТОВ «Ріла», оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки встановлювались обставини щодо порушення позивачем вимог статті 178 Податкового кодексу України щодо завищення валових витрат т заниження оподаткованого доходу за перевіряємий період.
Отже, суд приходить до висновку, що вище зазначені витрати, понесені позивачем за 2014 рік підтверджуються матеріалами справи і здійснені ОСОБА_1 виключно у зв'язку з провадженням нотаріальної діяльності, а тому їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування відповідає приписам статті 178 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат, їх належний облік, належне декларування позивачем майнового стану і доходів.
Проте всупереч приписів пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України чистий річний оподатковуваний дохід визначено контролюючим органом без дотримання пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу, згідно якого оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Посилання відповідача на узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, як підставу нарахування позивачеві грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідних штрафних санкцій, не приймається судом до уваги, оскільки висновки контролюючого органу зроблені навіть всупереч приписів названої консультації і наказу.
Так, названою консультацією передбачено, що до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема: оренда робочого місця нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування; металеві шафи; обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.
Контролюючим органом за даними перевірки самостійно визначено суму чистого оподатковуваного доходу позивача протягом 2012-2014 років, на якій нараховується, зокрема, податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок, у сумі 44085,99 грн. Проте такі висновки контролюючого органу жодним чином не обґрунтовані, документально не підтверджені.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В контексті приписів абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Отже неврахування контролюючим органом документально підтверджених витрат приватного нотаріуса при визначенні об'єкта оподаткування останнього, суперечить вимогам статей 164, 178 Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
А відтак, висновки акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2015 року № 505/26-54-17-01-17-2994101697є необґрунтованими, а прийняті на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року № 0003791701; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 червня 2015 року № Ф-62, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 172622,78 грн. та рішення від 17 червня 2015 року № 0003801701 про застосування штрафних санкцій у сумі 16942,15 грн. за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - протиправними.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 червня 2015 року № 0003791701 в частині збільшення грошових зобов'язань на суму 1982,53 грн., з яких за основним платежем - 1586,02 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 396,51 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17 червня 2015 року № Ф-2.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17 червня 2015 року № 0003801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі.
5.Присудити з Державного бюджету України на користь приватного нотаріуса ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник