ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 липня 2015 року № 826/12488/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття"
до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві
провизнання дій протиправними, скасування постанов № ВП № 36321663 від 19.07.2013, №45620998 від 28.11.2014
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов № ВП № 36321663 від 19.07.2013, №45620998 від 28.11.2014.
07.07.2015 позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду та містить наступні позовні вимоги:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Марченко О.А. щодо винесення постанови № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ченківського О.О. щодо винесення постанови № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ченківського О.О. щодо винесення постанови № 45620998 від 09.06.2015 про арешт коштів боржника;
- скасувати постанову № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору;
- скасувати постанову № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виніс постанову №36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору, постанову № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження та постанову № 45620998 від 09.06.2015 про арешт коштів боржника, оскільки постанова № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору на адресу ТОВ "Еко ХХІ століття" не надходила, в той же час товариство сплатило суму виконавчого бору та суму витрат на проведення виконавчих дій, яка була зазначена державним виконавцем у вимозі від 20.08.2013 № 1034/4.
У судовому засіданні 21.07.2015 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив, витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження № 36321663 та № 45620998 не надав.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
05.02.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Марченко О.А. було відкрито виконавче провадження № 36321663 щодо примусового виконання наказу № 501-11/717-2012, виданого 14.09.2012 Господарським судом м. Києва, про стягнення з ТОВ "Еко ХХІ століття" на користь КП «Київреклама» суму у розмірі 866 678,52 грн.
У вищенаведеній постанові державний виконавець надав боржнику строк для самостійного виконання наказу № 501-11/717-2012 від 14.09.2012 та попередив, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення суду буде виконане у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
19.07.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Марченко О.А. було винесено постанову №36321663 про стягнення з боржника (ТОВ "Еко ХХІ століття") виконавчого збору в розмірі 86667,85 грн.
20.08.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Марченко О.А. було винесено вимогу державного виконавця, якою було зобов'язано ТОВ "Еко ХХІ століття" сплатити залишок боргу по виконанню ВП № 36321663 у розмірі 10060,27 грн., а також виконавчий збір у розмірі 8666,78 грн., витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00 грн.
01.11.2013 ТОВ "Еко ХХІ століття" листом повідомило відповідача про оплату виконавчого збору в розмірі 8666,78 грн. (платіжне доручення № 4474 від 22.10.2013), витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00 грн. (платіжне доручення № 4473 від 22.10.2013) та зазначило про відсутність заборгованості перед КП «Київреклама» (довідка КП «Київреклама» від 07.10.2013 № 196-14308/КР), згідно із рішенням Господарського суду м. Києва № 501-11/717-2012 від 18.04.2012.
28.11.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ченківським О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45620998 щодо примусового виконання постанови Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 19.07.2013 № 36321663 про стягнення з ТОВ "Еко ХХІ століття" на користь держави виконавчий збір у розмірі 86667,85 грн.
09.06.2015 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ченківським О.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника (ТОВ "Еко ХХІ століття") № 45620998.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановами № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору, № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження та № 45620998 від 09.06.2015 про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В пункті 4.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.
Отже, виконавчий збір визначається в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у наданий строк.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Київреклама» в довідці від 07.10.2013 № 196-14308/КР зазначило, що станом на 04.10.2013 заборгованість ТОВ "Еко ХХІ століття" перед КП «Київреклама» відсутня.
В той же час, позивач не надав суду доказів про виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2013 № 36321663 у встановлений строк.
Таким чином, враховуючи, що виконавчий збір стягується з боржника також у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, суд дійшов висновку про наявність законних підстав у відповідача для винесення постанови № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору.
У зв'язку з чим, в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору, як і відсутні підстави для скасування даної постанови.
Відповідно до частини сьомої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи, що відповідач не надав суду витребувані матеріали виконавчих проваджень та враховуючи, що суд може збирати докази з власної ініціативи (частина п'ята статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України), суд ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 36321663 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, за адресою в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua/.
Судом при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 36321663 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень було встановлено, що виконавче провадження № 36321663 було закінчено 21.11.2014 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки борг та витрати по виконавчому провадженню стягнуто в повному обсязі, виконавчий збір стягнуто в розмірі 8666,78 грн., у зв'язку з чим постанова про стягнення з боржника виконавчого збору підлягала виділенню в окреме виконавче провадження.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було винесено постанову від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження №45620998 щодо примусового виконання постанови Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 19.07.2013 № 36321663 про стягнення з ТОВ "Еко ХХІ століття" на користь держави виконавчий збір у розмірі 86667,85 грн.
Також, відповідачем було винесено постанову про арешт коштів боржника (ТОВ "Еко ХХІ століття") № 45620998.
Позиція позивача щодо протиправності даних постанов ґрунтується на тому, що ТОВ "Еко ХХІ століття" сплатило суму виконавчого збору в розмірі 8666,78 грн., яка була зазначена державним виконавцем у вимозі від 20.08.2013 № 1034/4, оскільки постанова №36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору на адресу товариства не надходила.
Проте, позивачем додано до позовної заяви копію постанови № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору, з якої вбачається, що виконавчий збір, який ТОВ "Еко ХХІ століття" мало сплатити становив саме 86667,85 грн., а не 8666,78 грн.
Таким чином, позивачу після ознайомлення із постановою № 36321663 від 19.07.2013 про стягнення виконавчого збору стало достеменно відомо, що товариство не в повній мірі сплатило виконавчий збір по виконавчому провадженню № 36321663.
В пункті 4.16.6 Інструкції про проведення виконавчих дій зазначено, що за постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.
Крім того, відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У зв'язку з чим, суд звертає увагу, що виконавчий збір за виконання постанови про стягнення виконавчого збору не береться, а з боржника лише стягується несплачена ним сума виконавчого збору та з метою виконання виконавчого документу може накладатися арешт на кошти.
Враховуючи, що позивач не в повній мірі сплатив виконавчий збір по виконавчому провадженню № 36321663, відповідач мав законні підстави для відкриття провадження про стягнення виконавчого збору, а, відтак, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження.
Проте, судом було встановлено, що в спірній постанові № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження, відповідач зобов'язав ТОВ "Еко ХХІ століття" сплатити виконавчий збір в розмірі 86667,85 грн., хоча позивачем вже було сплачено частину суми виконавчого збору, що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2013 № 4473 на суму 8666,78 грн.
Таким чином, відповідач, приймаючи постанову № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження, зобов'язаний був врахувати, що ТОВ "Еко ХХІ століття" частково сплатило виконавчий збір, а тому стягненню підлягала не вся сума збору, а решта, яка становить 78 001,07 грн. (86667,85 грн. - 8 666,78 грн.).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Еко ХХІ століття" сплатило виконавчий збір в розмірі 78 001,07 грн. (платіжне доручення від 15.06.2015 № 1674).
У зв'язку з чим, постанова № 45620998 від 28.11.2014 про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню в частині стягнення з ТОВ "Еко ХХІ століття" виконавчого збору в розмірі 8666,78 грн.
В той же час, позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови № 45620998 від 09.06.2015 про арешт коштів боржника не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець наділений повноваженнями накладати арешт на кошти для забезпечення виконання виконавчого документу та на момент її винесення позивачем не було сплачено суму виконавчого збору у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Скасувати постанову № 45620998 від 28.11.2014 в частині стягнення з ТОВ "Еко ХХІ століття" виконавчого збору в розмірі 8666,78 грн.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов