ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2015 року 14:20 № 826/6730/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000911701, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000911701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, безпідставно нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки за результатами операцій з цінними паперами позивачем не отримано розміру доходу, встановленого перевіряючим, крім того, що позивачем було задекларовано у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.
У судове засідання 01.07.2015 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленим під час передвіки позивача факту отримання останнім протягом 2011 року доходу від продажу інвестиційних активів нерезиденту, який, за твердженнями останнього, є іноземним доходом, який підлягає оподаткуванню без врахування витрат на придбання інвестиційних активів.
Суд у судовому засіданні 01.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами чого складно акт №168/26-50-17-01/НОМЕР_1 від 25.03.2015 року (надалі - акт перевірки).
У відповідності до змісту вищезазначеної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 вимог пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого останнім не утримано та не перераховано до бюджету ПДФО з суми від операцій з інвестиційними активами, який становить: у 2011 році - 340 500,00 грн. За результатами перевірки фізичній особі ОСОБА_1 донараховано ПДФО у розмірі 3 485,00 грн. (2011 рік).
Підставою для вказаного висновку слугував встановлений факт отримання позивачем доходу від продажу інвестиційних активів Компанії з обмеженою відповідальністю «ОРТСТЕН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», створеної та зареєстрованої за законодавством Кіпру, з огляду на що, за твердженням перевіряючих, така сума доходів вважається іноземним доходом (без врахування витрат на придбання інвестиційних активів) та оподатковується за ставками 15%(17%). При цьому, перевіряючими враховано ПДФО, сплачений позивачем у розмірі 54 211,80 грн.
На підставі викладеного вище, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000911701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 4 356,25 грн., з яких 3 485,00 грн. нараховано за основним платежем та 871,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.
Так, порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПК України, пп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто 15 та 17 %.
Згідно пп. 14.1.55 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Водночас, згідно пп. «в» пп. 14.1.54 ПК України, доходом резидента є, зокрема дохід від продажу рухомого та нерухомого майна, дохід від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Проте, виходячи зі змісту спірних правовідносин, відсутні підстави стверджувати, що дохід, отриманий позивачем від продажу інвестиційних активів на користь нерезидента («ОРТСТЕН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД»), є доходом, отриманим з джерел за межами України, оскільки, виходячи з матеріалів справи, позивач отримав дохід від відчуження частки в статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне будівництво» на території України, а тому оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється виключно п. 170.2 ст. 170 ПК України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 року у справі №К/800/5358/14.
Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Згідно п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Покупець) на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі товариства від 20.10.2010 року, укладених з гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (Продавці), придбано частку у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне будівництво» у розмірі 19 475,00 грн., що складає 95% статутного капіталу, та у розмірі 1 025,00 грн. - 5% відповідно.
При цьому, у п. 3.2 вказаних договорів сторонами останніх погоджено, що Продавець, підписанням цього Договору, підтверджує, що Покупець сплатив ціну частки в повному обсязі (19 475,00 грн. та 1 025,00 грн. відповідно) в момент підписання цього Договору. Продавець майнових та будь-яких інших претензій до Покупця не має.
Доказів нікчемності (недійсності) вказаних договорів особами, які беруть участь у справі, не надано, а з матеріалів справи не вбачається.
Надалі, позивачем відчужено частку у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне будівництво» на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне будівництво» від 29.04.2011 року, укладеного з «ОРТСТЕН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» за договірною ціною 340 500,00 грн.
На підставі викладеного вище, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, згідно якої останній визначив до сплати інвестиційний прибуток за вказаний період у розмірі 54 211,80 грн., факт сплати якого відповідачем, у відповідності до змісту акту перевірки, не заперечується.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано донараховано ОСОБА_1 ПДФО у розмірі 3 485,00 грн. за 2011 рік, оскільки дохід від відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичне будівництво» не є іноземним доходом, відтак, дохід, отриманий від такої операції (інвестиційний прибуток), слід розраховувати як позитивну різницю між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, що і було зроблено позивачем під час подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік та в подальшому сплачено податок на прибуток за даний період.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000911701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.04.2015 року №0000911701.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок