Копія
Справа № 822/2922/15
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 липня 2015 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" смт. Білогір'я Хмельницької області до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області , Ізяславської міської ради про визнання протиправними та скасування актів, -
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними та скасування актів.
На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати Акт визначення розміру збитків в розмірі 410 635,42 грн. (щодо користування ТОВ НВА "Перлина Поділля" земельною ділянкою 6,9259 га по вул. Жовтневій, 119, м. Ізяслав) від 19.05.2015 року, затверджений Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 15.05.2015 року № 240/2015-р та Акт визначення розміру збитків в розмірі 105 314,51 грн. (щодо користування ТОВ НВА "Перлина Поділля" земельною ділянкою 1777,9 м кв. по вул. Гагаріна, 54, м. Ізяслав) від 15.05.2015 року, затверджений Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 19.05.2015 року № 240/2015-р .
Згідно пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів
Суддя зазначає, що позивачем в порушення норм даної статті не заявлено позовних вимог щодо відповідача - Ізяславської міської ради.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Виходячи з положень статтей 13, 14 Конституції України, статтей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статтей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статтей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 2 статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Суддя зазначає, що за своєю земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватно-правовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_1 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Ізяславська РДА у даній справі є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у її власності та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, райдержадміністрація відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто у цьому випадку сторони є рівноправними суб'єктами і відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (ТзОВ) іншому (РДА), яка має місце під час здійснення владних управлінських функцій державним органом, як суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач - Ізяславська районна державна адміністрація владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у цих правовідносинах не була.
Як вже було вище зазначено відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно статті 1 ГК України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Тобто у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідного складу сторін спору передбаченого статтею 1 Господарського процесуального кодексу України такі спори підвідомчі господарським судам.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та він має розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 01 жовтня 2013 року у справі №21-228а13, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року у справі №21-308а14 та від 16 грудня 2014 року у справі №21-544а14, висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень статті 244 КАС України.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 109 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" смт. Білогір'я Хмельницької області до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області , Ізяславської міської ради про визнання протиправними та скасування актів.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами повернути позивачу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/ОСОБА_2
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2