Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу
м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84
Справа № 2-160/10
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Українця Ю.Й.
при секретарі - Ткачук Н.І.
за участі позивачки, її представника - ОСОБА_1.
представників відповідачів - ВАТ «КЗРК» ОСОБА_2, ВВД ФСС від НВНВ та ПЗ України в м.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат». ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди,
Позивачка ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ «КЗРК»), ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі -ОСОБА_6 Фонду), про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач - ВАТ «КЗРК» при перерахуванні позивачеві розміру щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку, неправомірно не застосував деякі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства (1,25 з 01.07,1992р., 1,75 з 01.11.1995р., 1,25 з 01.01.1996р.), що призвело до значного заниження належних позивачці сум відшкодування шкоди і утворило заборгованість за вказаними виплатами.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_5, а також її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали і підтвердили обставини, викладені ними у позові, просили стягнути з ВАТ «КЗРК» на користь позивачки заборгованість із щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку за період з 01.07.1996 р. до 01.04.2001 р. в сумі 3736,81 грн., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01.01.1998 р. до 01.05.2007 р. в сумі 3197,58 грн., заборгованість по одноразовій допомозі в сумі 4173,61 грн., визнати загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при порушенні відносно неї права та спричиненні їй матеріальної шкоди, стягнути з ВАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що тягнуть матеріальну шкоду та пов'язані з нею моральні страждання, компенсацію в грошовій формі - 5 тис. грн. Крім того, позивачка і її представник просили стягнути на користь позивачки з ОСОБА_6 Фонду заборгованість із щомісячних страхових виплат втраченого заробітку за період з 01.04.200! р. по 01.06.2007 р. в сумі 8910,41 грн., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01.04.2001 р. по 01.06.2007 р. в сумі 2477,47 грн.; зобов'язати ОСОБА_6 Фонду виплачувати позивачці, починаючі з 01.06.2007 р., щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 406,77 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат. Також представник позивача просив суд допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення з кожного із відповідачів на користь ОСОБА_5 заборгованості із щомісячних (страхових) виплат відшкодування втраченого заробітку в межах суми місячного платежу - 406,77 грн.
Відповідач - ВАТ «КЗРК» в особі представника ОСОБА_2 в судовому засідання позов не визнала, пояснила, то для розрахунку щомісячного розміру відшкодування шкоди позивачці, брався середній заробіток, згідно її професії. Згідно наказів по шахті ОСОБА_5 були призначені щомісячні виплати відшкодування шкоди, які корегувалися на коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати по підприємству, при цьому позивачка не може оспорювати правильність застосування коефіцієнтів, оскільки розрахунок з нею по відшкодування шкоди проводився правильним. Тому вважає, що у позові необхідно відмовити.
Відповідач - ОСОБА_6 Фонду, в особі представника ОСОБА_4 в судовому засідання позов не визнав, пояснив, що виплата відшкодування шкоди ОСОБА_5, тобто страхові виплати. ОСОБА_6 Фонду виплачувало згідно документів, переданих йому підприємством і всі виплати були призначені ВАТ «КЗРК» до моменту передачі особової справи позивача ОСОБА_6 Фонду. Страхові виплати позивачу сплачуються ОСОБА_6 Фонду регулярно, у строк, з урахуванням щорічних коефіцієнтів підвищення сум страхових виплат відповідно до постанов правління Фонду. Тому вважає, що вимоги позивача безпідставні і просив суд відмовити в позові в повному обсязі.
Вислухавши позивачку, представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності асі досліджені у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_5 з 13.09.1985 р. по 30.06.1996 р. працювала підземним оператором пульта управління з повним робочим днем у підземних умовах на дільниці ВШТ шахти «Гвардійська» РУ ім. Рози Люксембург виробничого об'єднання по видобутку залізних руд підземним способом "Кривбасруда", (правонаступники: ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат», ДАК «Укррудпром», ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Висновком МСЗК (акт № 2285 від 22.11.1995 р.) позивачці встановлений ступінь втрати професійної працездатності 30% і третя група інвалідності.
У 1997 р. у позивачці було виявлено 40% втрати професійної працездатності, вважаючи з 09.11.1997 р. Івисновок МСЕК від 19.11.1997 р.), надалі - безстроково.
Відповідач ВАТ «КЗРК» визначив ОСОБА_5 середньомісячний заробіток на початок стійкої втрати професійної працездатності (22.11.1995 р.) у розмірі 9274700 крб. і з розрахунку цього середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності 30% призначив, а у січні 1996 р. розпочав щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку у розмірі 2782400 крб. і виплатив у січні 1996 р. одноразову допомогу у сумі 27824100 крб.
У подальшому відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_5 ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, провадив відповідач - ВАТ "КЗРК", при цьому щомісячні суми відшкодування шкоди корегувались на коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати по підприємству: 3,0 з 01.02.1995 р. згідно постанови КМУ від 08.02.1995р. № 102; 1,25 з 01.01.1996 р. згідно постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 102 та постанови адміністрації профспілкових комітетів об'єднання від 26.01.1996 р. № 1/6;
1,25 з 01.06.1997 р. згідно постанови адміністрації профспілкових комітетів комбінату від 21.05.1997 р. № 3/91/06; 1,3 з 01.01.1998 р. згідно постанови адміністрації профспілкових комітетів комбінату від 25.12.1997 р. № 6/195; 1,15 з 01.07.1999 р. згідно постанови адміністрації профспілкових комітетів комбінату від 27.10.1999 р. № 14/17/8 та наказу ДП "Кривбасзалізрудком" № 265 від 05.11.1999 р.; 1,1 з 01.01.2000 р. згідно наказу ДП "Кривбасзалузрудком" від 27.03.2000 р. № 59; 1,193 з 01.05.2000 р. згідно наказу ДП "'Кривбасзалізрудком" від 04.08.2000 р. № 229, відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 зі змінами та доповненнями.
Згідно ч.І п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 зі змінами та доповненнями не встановлено розмір коефіцієнту або механізму перерахування страхових сум, а лише зазначено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) повинно вестись у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору. Тобто, роботодавець повинен був обов'язково коригувати розмір відшкодування шкоди у випадках, передбачених п. 28 Правил відшкодування шкоди ..., але при цьому зазначені Правила прямо не забороняли роботодавцеві визначити величину коефіцієнту сум відшкодування шкоди, який може відрізнятись від коефіцієнту фактичного підвищення тарифних ставок. Тому у випадках, коли при підвищенні тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві розмір заробітної плати фактично не змінювався або змінювався незначно (через зменшення додаткової заробітної плати або інших заохочувальних та компенсаційних витрат), підприємство в праві було зробити перерахунок сум відшкодування шкоди на реальний коефіцієнт росту заробітної плати - менший від коефіцієнту росту тарифних ставок.
Так, у липні 1994 р. на підприємстві збільшились в 2 рази тарифні ставки і посадові оклади працівників (основна частина заробітної плати), але зменшилась додаткова частина заробітної плати. При цьому розмір заробітної плати працівників підприємства в цілому не збільшився, що підтверджується даними статистичної звітності ВАТ "КЗРК" за відповідний період.
Оцінюючи надані позивачем докази в підтримку своїх вимог, суд вважає посилання позивача про неправомірне незастосування ВАТ „КЗРК" у період з 1996 до 2000 року всіх коригуючих коефіцієнтів при перерахуванні розміру щомісячного страхового відшкодування, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і їх виплати після передачі особової справи позивача до ОСОБА_6 Фонду, безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону праці", п.п. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472. у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. відшкодування, шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Відповідно до п.п. 22, 28 Правил середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок посадових окладів.
У випадках, передбачених п. 28 Правил... роботодавець повинен обов'язково коригувати розмір шкодування шкоди (зокрема, при підвищенні тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору), але при цьому Правила прямо не забороняли роботодавцеві визначати коефіцієнт коригування в розмірах, то відрізняються від розміру підвищення тарифних ставок.
Тому у випадках, коли при підвищенні тарифних ставок розмір заробітної плати фактично не змінювався або змінювався незначно (через зменшення додаткової заробітної плати або інших заохочувальних та компенсаційних витрат), підприємство, враховуючи свої фінансові можливості, могло зробити перерахунок сум відшкодування шкоди на реальний коефіцієнт росту заробітної плати, менший від коефіцієнту росту тарифних ставок. Чинна на той час редакція п. 28 Правил передбачала, що „перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору".
Тобто, перерахування мало проводитись роботодавцем лише у випадку, коли підвищення тарних ставок відбувається одночасно з ростом заробітної плати.
У січні 1996 р. розмір заробітної плати працівників підприємства після збільшення в 2,5 рази тарифних ставок і окладів фактично не збільшився, а навіть зменшився, але підприємство знайшло можливість збільшити ми відшкодування шкоди в 1,25 рази.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про підприємства в Україні», чинного під час призначення та виплати позивачеві сум відшкодування шкоди, підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності мало право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Рішення ВАТ «КЗРК» про коригування заробітку для обчислення розміру відшкодування позивачу втраченого заробітку (або відповідної його частини) саме на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати, не суперечило чинному законодавству.
Згідно з положенням ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об'єднаннями і ЦК, України профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України", які є нормами прямої дії, Указ Президента України від 09.01.1996 р. № 41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" та наказ Міністра вугільної промисловості України від 04.03.1996 р. № 72, відповідно до яких при зростанні тарифних ставок і посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної платні без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахунку щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.
Оскільки в оскаржуваний період 1996-2000 років підприємством правильно застосовані коефіцієнти реального росту заробітної плати при здійсненні перерахування щомісячних страхових платежів та правильно визначений розмір страхового відшкодування станом на 01.12.2001 р. - 150 гри.., то в суду немає підстав для перерахування цих платежів.
Виходячи із зазначеного розміру страхового відшкодування ОСОБА_6 Фонду з 01.04.2001 р. здійснювало позивачці щомісячні виплати з застосуванням коефіцієнтів зростання реальної середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки, встановлених постановами правління Фонду.
Так, відповідно до ч.І ст. 15 Закону № 1105-Х1У від 23.09.1999 р. страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Згідно з п.п. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 р. № 7 (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з І березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої виплачуються страхові внески до Фонду.
Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз.З ч.І ст. 34 базового Закону № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р., а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.
При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.
Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. № 24, згідно з п.п. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячії з відкоригованої заробітної плати, на коефіцієнт підвищення - фахових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Зазначений Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх . мей) затверджено відповідно до Закону № 1 105-ХІУ від 23.09.1999 р., до якого внесено зміни Законом раїни від 23.02.2007 р. № 717-V, що набрав чинності 20.03.2007 р., відповідно до яких п.7 ч.І ст. 17 Закону № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду; від 01.03.2002 р. (на коефіцієнт 1,193), від 01.03.2003 р. (на коефіцієнт 1,182), від 01.03.2004 р. (на коефіцієнт 1,152), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що ВАТ "КЗРК", а відповідно і ВВД ФСС від НВНВ та ПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області всі суми, в рахунок відшкодування позивачеві шкоди, нараховані та виплачені правильно, відповідно до норм чинного законодавства, а тому заборгованості, на яку посилається представник позивачки, не виникало і підприємство, при передачі особової справи ОСОБА_5 до ВВД ФСС від НВНВ та ПЗ України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в квітні 2001 р., надало привальну довідку про розмір страхових виплат, які підлягають сплаті останній.
Оскільки при розгляді справи не знайшло свого підтвердження те, що відповідачі проводили розрахунок та виплату відшкодування шкоди позивачці з порушенням вимог чинного законодавства, тому і в задоволенні вимог про стягнення компенсації та моральної шкоди позивачці також слід відмовити.
За таких обставин у суду не має передбачених законом, підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215. 218 ЦПК України, ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", ст. 11 Закону України "Про охорону праці", пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р., суд,
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат». ОСОБА_6 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати, доходів) у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.