Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
07 липня 2010 року Справа № 2а-1781/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Джебко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом спільного українсько-італійського підприємства "Лігурія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Спільне українсько-італійське підприємство "Лігурія" (далі по тексту СП "Лігурія") звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, яка ухвалою суду від 07.07.2010 року замінена на правонаступника -Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію (далі по тексту Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000582310/0 від 14.05.2010 року, №0000572310/0 від 14.05.2010 року, визнати протиправними дії відповідача по визнанню правочинів нікчемними та визнати недостовірними відомості, викладені у п. 2.9 акту перевірки від 30.04.2010 року, зобов'язавши останнього відкликати вказаний пункт і п. 1, 2, 3 висновків акту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано, а оскаржені дії та висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству.
Позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на припущеннях інспекторів-ревізорів, викладених в акті перевірки, про відсутність використання у господарській діяльності СП "Лігурія" результатів отриманих від приватних підприємств „Корел Плюс” та „Злагода М”. Позивач стверджує, що в результаті документально підтвердженого надання зазначених послуг, виявлено картину ринку зерна та цукру, що дозволило своєчасно та оптимально впливати на схеми використання грошових коштів та фінансових ресурсів.
Також, позивач з посиланням на законодавчо визначений принцип презумпції дійсності правочину, вважає дії податкового органу про визнання правочинів нікчемними протиправними, та такими, що виходять за межі його повноважень. На його думку, відповідач уповноважений лише оспорити в суді дійсність правочинів, оскільки їх недійсність прямо не передбачена законом. Не зазначивши в акті перевірки конкретних фактів, відповідач необґрунтовано, вказав на їх суперечність інтересам держави і суспільства.
Кіровоградська ОДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими. Позивачем не надано було відпорних документів, як то довідок, висновків тощо, в яких би викладені були результати надання інформаційно-консультативних послуг щодо аналізу показників діяльності підприємств, а тому не можливо встановити вплив наданих послуг на отримання доходу СП "Лігурія".
Щодо нікчемності правочинів відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами, в тому числі його фактичне відвантаження та транспортування. Із зазначеного податковий орган робить висновок про безтоварність договорів та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат. Відповідно, на думку відповідача, такі правочини фіктивні, суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.
Представники Кіровоградської ОДПІ ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях, додавши, що на даний час проходить перевірка контрагентів СП «Лігурія»угоди з якими визнано нікчемними та тривають заходи, щодо розкриття банківської таємниці.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Судом встановлено, що СП "Лігурія" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПО 23678382 (а.с.208, 209), здійснює види діяльності за КВЕД: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; інші види оптової торгівлі ( а.с.209).
У період з 07 квітня по 27 квітня 2010 року на підставі направлень від 07.04.2010 року №401 та від 21.04.2010 року №466 та наказу про продовження терміну перевірки від 20.04.2010 року №255, співробітниками податкового органу здійснено виїзну планову документальну перевірку СП "Лігурія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої оформлено акт від 30.02.2010 року №30/23-10/23678383 (в подальшому ОСОБА_4 перевірки) (а.с. 12-82).
Як вбачається з вказаного акту перевіркою виявлено порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП "Лігурія" зі зазначеними у п.2.9 акту перевірки постачальниками та покупцями; п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 ст.5, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ОСОБА_5 України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР (в подальшому ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР( в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33 625 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 9 250 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 375 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 15 000 грн.; п.п.7.4.4 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ОСОБА_5 України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97. №168/97 -ВР (в подальшому ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 900 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 7 400 грн., за березень місяць 2009 року в сумі 7 500 грн., за вересень 2009 року в сумі 12 000 грн.
14 травня 2010 року в.о. начальника ДПІ у м. Кіровограді прийнято податкове повідомлення рішення №0000582310/0, яким у зв'язку з виявленим порушеннями абз. 1 пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 ОСОБА_5 України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00. №2181-Ш ; п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 ст.5, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР визначено СП "Лігурія" податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 33 625 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 14 738 грн. (а.с.84).
14 травня 2010 року в.о. начальника ДПІ у м. Кіровограді прийнято податкове повідомлення рішення №0000572310/0, яким у зв'язку з виявленим порушеннями абз. 1 пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 ОСОБА_5 України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00. №2181-Ш ; п.п.7.4.4 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР визначено СП "Лігурія" податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 26 900 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 13 450 грн. (а.с.83).
Як вбачається з акту перевірки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000582310/0 ґрунтується на тому, що в порушення п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 ст.5, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР позивачем завищено скориговані валові витрати у сумі 134 500 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 37 000 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 37 500 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 60 000 грн.
Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного ОСОБА_5, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 статті 5 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому ОСОБА_5.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Згідно статті 1 ОСОБА_5 України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 ОСОБА_5 України від 28.12.94 №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Судом встановлено, що між позивачем та приватним підприємством «Злагода-М»укладено договір про надання консультаційно - інформаційних послуг без номеру від 02.11.08. з (а.с. 105-106), згідно з пунктом 1 якого ПП «Злагода -М»зобов'язувалось здійснювати консультаційно - інформаційні послуги.
Відповідно п.2.1 вказаного договору ПП «Злагода - М»зобов'язується виконати ряд консультаційно -інформаційних дій, а саме: надавати консультації, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, та пов'язанні зі збутом та придбанням зерна пшениці; інформувати замовника про зміну та появу нових нормативно-правових актів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності на ринок зернових в Україні.
На виконання пункту 5.1 договору, сторони 25.11.2008 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання вказаного договору (а.с.107).
Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з надання консультаційно - інформаційних послуг.
Між позивачем та приватним підприємством «Злагода -М»укладено договір про надання посередницьких послуг №02-03-09 від 02.03.09. з (а.с.108-109) згідно з пунктом 1 якого ПП «Злагода -М»зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального «Продавця»готового продати товар, а саме : пшениця 4 класу за ціною не вище 1000 грн. за тону.
На виконання пункту 3 вказаного договору, сторони 24.03.2009 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання вказаного договору (а.с.110).
Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з надання посередницьких послуг.
Між позивачем та приватним підприємством «Корел - плюс»укладено договір про надання консультаційно - інформаційних послуг без номеру від 23.07.09. з (а.с.111-112), згідно з пунктом 1 якого ПП «Корел - плюс»зобов'язується здійснювати консультаційно - інформаційні послуги, в обсягах та на умовах, передбачених договором.
Відповідно пункту 2.1. зазначеного договору ПП «Корел - плюс» зобов'язується виконати консультаційно -інформаційні послуги, а саме: провести дослідження суспільної думки та кон'юнктури ринку виробництва та реалізації цукру в Україні; аналізувати проведені дослідження та надати замовники висновки щодо подальшого пріоритету розвитку даного ринку в Україні; розробити рекомендації щодо подальшого здійснення торгівельних операцій замовником на ринку цукру в Україні.
На виконання пункту 5 вказаного договору, сторони 25.09.2009 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджує виконання вказаного договору (а.с.113).
Таким чином, зазначений договір, який виконано в повному обсязі, є первинним документом, на підставі якого відбулась господарська операція з надання консультаційно - інформаційних послуг.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що отримання за зазначеними вище договорами послуги були отриманні позивачем у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно включені до валових витрат, що також підтверджується обов'язковим первинними документами - договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт в розумінні підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 від 28.12.94 №334/94-ВР.
Щодо ствердження податкового органу, відповідно до якого отримання послуг від ПП «Злагода -М»та ПП «Корел - плюс» не підтверджено належними первинними документами, то необхідно зазначити, що ст. 9 ОСОБА_5 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від вищевказаних контрагентів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.
Крім того, суд вважає хибними доводи відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності СП "Лігурія" у зв'язку з відсутністю в акті конкретної інформації щодо надання консультаційних, посередницьких послуг, оскільки зміст договорів без номеру від 02.11.08., №02-03-09 від 02.03.09., без номеру від 23.07.09. свідчить, що на їх підставі можуть надаватись тільки послуги, пов'язані із господарською діяльністю позивача; у актах приймання-передачі зазначено про надання послуг на підставі договору; сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу надавались послуги за межами договору, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено.
Крім того, в ході судового розгляду представниками відповідача не заперечувався факт здійснення господарської діяльності позивачем (збут та придбання зерна пшениці, торгівля цукром), тобто діяльності для здійснення якої і надавались передбачені зазначеними договорами послуги. Однак, позивачем стверджувалось, що господарська діяльність здійснювалась між пов'язаними підприємствами, тривалі господарські зв'язки між якими встановились до укладання і виконання зазначених договорів. При цьому, представниками відповідача не надано жодного доказу в обґрунтування зазначених фактів, в акті перевірки вказана інформація не знайшла відображення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000582310/0, яким визначено СП "Лігурія" податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 33 625 грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 14 738 грн. , належить визнати протиправними та скасувати.
Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим ОСОБА_5.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього ОСОБА_5, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
При цьому, нормами ОСОБА_5 України від 03.04.97. №168/97 -ВР визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Як встановлено в ході розгляду справи, ПП «Злагода -М»та ПП «Корел - плюс» надавали консультативні, посередницькі послуги для їх використання в господарській діяльності СП "Лігурія", а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в листопаді 2008 року податок на додану вартість в сумі 7 400 грн. згідно податкової накладної N 241 від 25.11.2008 року, виданої ПП «Злагода -М»за надані інформаційно-консультативні послуги; у березні 2009 року податок на додану вартість в сумі 7 500 грн. згідно податкової накладної N 34 від 24.03.2009 року, виданої ПП «Злагода -М»за надані посередницькі послуги; у вересні 2009 року податок на додану вартість в сумі 12 000 грн. згідно податкової накладної N 151 від 25.09.2009 року, виданої ПП «Корел - плюс» за надані інформаційно-консультативні послуги.
Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати за отримані від ПП «Злагода -М»та ПП «Корел - плюс» консультаційні, посередницькі послуги та правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ОСОБА_5 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000572310/0, яким визначено СП "Лігурія" податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 26 900 грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 13 450 грн., належить визнати протиправними та скасувати.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів нікчемними, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Як вбачається з пункту 2.9 ОСОБА_4 перевірки відповідачем встановлено факти здійснення господарських операцій між СП «Лігурія»та постачальниками без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю, а саме: договір купівлі-продажу від 18.09.09 між СП „Лігурія і ПП. „Транс ВМ”; договір купівлі-продажу б/н від 21.09.09 між СП „Лігурія і ВАТ„Первомайський молочноконсервний комбінат”; договір купівлі-продажу від 25.06.08 між СП „Лігурія і ПП „Агро-По”; договір купівлі-продажу від 20.10.09 між СП „Лігурія і ПП „Агро-По”; договір купівлі-продажу №186/10-фс від 26.10.09 між СП „Лігурія і ВАТ„Первомайський молочноконсервний комбінат”; договір №б/н від 10.08.07 між СП „Лігурія і ПП „Агробудівгруп”; договір купівлі-продажу б/н від 22.08.07 між СП „Лігурія і ВАТ„Черкаський хлібокомбінат”; договір купівлі-продажу б/н від 13.09.07 між СП „Лігурія і ВАТ „Кременчуцький хлібокомбінат”; договір купівлі-продажу №543/07 від 31.10.07 між СП „Лігурія і ВАТ„Первомайський молочноконсервний комбінат”; договір купівлі-продажу №569/07 від 29.11.07 між СП „Лігурія і ВАТ„Первомайський молочноконсервний комбінат”; договір купівлі-продажу б/н від 26.12.07 між СП „Лігурія і ВАТ„Первомайський молочноконсервний комбінат”; договір купівлі-продажу б/н від 25.08.07 між СП „Лігурія і ТОВ ТД „Формула Смаку”; договір купівлі-продажу б/н від 29.02.08 між СП „Лігурія і ПП „Агроексімцентр”; договір купівлі-продажу б/н від 26.03.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Кіровоградопрсервіс”; договір купівлі-продажу б/н від 19.06.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Етна-Постач”; договір купівлі-продажу б/н від 03.10.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Етна-Постач”; договір купівлі-продажу б/н від 20.11.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Етна-Постач”; договір купівлі-продажу б/н від 10.12.09 між СП „Лігурія і ПП „Трансзерогро”; договір №14/04-к від 14.04.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Компанія Агродім”; договір купівлі-продажу б/н від 14.04.08 між СП „Лігурія і ТОВ „1001 дрібниця”; договір №23/04-к від 23.04.08 між СП „Лігурія і ТОВ „Компанія Агродім”; договір купівлі-продажу б/н від 14.04.08 між СП „Лігурія і ТОВ „1001 дрібниця”.
Відповідач зазначає про порушення статей 203, 215, 216, 228, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та за наслідками перевірки визнав договори такими, що мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Відповідно до ОСОБА_4 перевірки зазначені вище господарські операції на думку перевіряючих порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.
Крім того, відповідач зробив висновок, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди.
Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.
Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).
Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції СП «Лігурія»з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.
Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем в ОСОБА_4 перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами, в тому числі його фактичне відвантаження та транспортування. Із зазначеного податковий орган робить висновок про безтоварність договорів та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат, тобто фіктивність правочину.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Відповідно ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Угоди, які укладені між СП «Лігурія»та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене наведені в пункті 2.9. Акту перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).
Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача по визнанню зазначених правочинів нікчемними , тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо незгоди позивача з відомостями викладеними в пункті 2.9 акті перевірки від 30.02.2010 року №30/23-10/23678383 та спростування зазначених відомостей шляхом відкликання пункту 2.9 та пунктів 1,2,3 висновків акту то необхідно зазначити, що відповідно до ст.14 ОСОБА_5 України «Про державну податкову службу в Україні»в установленому законом порядку можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб. Тобто, в адміністративному порядку крім дій, бездіяльності, оскаржується саме рішення суб'єкта владних повноважень, офіційний письмовий документ, який має низку ознак: породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акт перевірки від 30.02.2010 року №30/23-10/23678383, складений відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача, - це, як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, є документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. З огляду на викладене, акт відповідача від 30.02.2010 року №30/23-10/23678383 не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України, а тому висновки (відомості) викладені в ньому не можуть бути оскаржений в суді в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Так як, судове рішення ухвалене частково на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 3,40 грн., в розмірі пропорційному задоволеним вимогам, а саме в сумі 1,70 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000582310/0 від 14.05.10, яким спільному українсько-італійському підприємству "Лігурія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48 363 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000572310/0 від 14.05.10., яким спільному українсько-італійському підприємству "Лігурія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40 350 грн.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Кіровограді щодо визнання правочинів, укладених спільним українсько-італійським підприємством "Лігурія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з контрагентами ВАТ «Черкаський комбінат», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ТОВ ДТ «Формула Смаку», ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Кіровоградоптсервис», ТОВ «Етна Постач», ПП «Трансзерагро», ТОВ магазин «1001 дрібниця»нікчемними.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Присудити на користь спільного українсько-італійського підприємства "Лігурія" у формі товариства з обмеженою відповідальністюсудові витрати в розмірі 1гривна 70 копійок з Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_4