Номер провадження 2/2603/4376/12
Справа №2603/8294/12
Іменем України
08 листопада 2012 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Скрипка О.І.
при секретарі Федорченко Г.В.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов»язків, -
Позивач звернулась до суду з позовом, про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов»язків в сумі 12144 грн.
При цьому позивач вказує на те, що 22.07.2011 року вона, як фізична особа-підприємець, уклала трудовий договір з відповідачем по справі. Згідно п.2 трудового договору, відповідач ОСОБА_2 приймався на роботу та зобов»язовувався виконувати перевезення вантажів і відповідати за їх збереження, слідкувати за технічним станом автомобіля, займатися його поточним ремонтом та обслуговуванням. Також між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 22.07.2011 року, згідно п.2 якого, працівник у процесі своєї трудової діяльності бере на себе зобов»язання про повну матеріальну відповідальність за кількісне і цілісне збереження вантажу при транспортуванні з моменту отримання його від відправника до передачі отримувачу, про що повинно бути зазначено у відповідних супровідних документах на вантаж. Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що працівник зобов»язується дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків, своєчасно повідомляти керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених матеріальних цінностей, вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей та витратних матеріалів, брати участь у інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. Відповідно до п.5 договору про повну матеріальну відповідальність, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
02.08.2011 року згідно заявки № УЛЛ-1868 на перевезення вантажу, відповідач на ввіреному йому вантажному автомобілі-рефрижераторі повинен був здійснити перевезення харчових продуктів в інтересах замовника ТОВ «Укрлогістика» за маршрутом Київ-Кіровоград-Знамянка-Олександрія-Долинська з дотриманням температурного режиму 0 градусів.
Однак, в зв»язку з недотриманням відповідачем температурного режиму в рефрижераторному відсіку частково харчові продукти зіпсувалися та не були доставлені за місцем призначення (температура всередині палетів становила -5.3 градуси замість нормативного 18 градусів). З письмових пояснень відповідача вбачалось, що ніби-то термобудка отримала механічні пошкодження, внаслідок чого недотримувався температурний режим.
08.08.2011 року за безвідповідального ставлення відповідача до збереження ввірених йому матеріальних цінностей, з вантажного автомобіля зникли слюсарні інструменти та запасні частини до вантажного автомобіля. Даний факт підтверджується актом приймання вантажного автомобіля та письмовими поясненнями відповідача.
Крім того, було заподіяну матеріальну шкоду пошкодженням механічних пристроїв керованого відповідачем автомобіля, що було підтверджено письмовими поясненнями відповідача та зобов»язальною розпискою ОСОБА_2 про повне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди за всіма випадками знищення або незбереження майна.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що безвідповідальним ставленням до виконання своїх трудових обов»язків відповідачем ОСОБА_2 їй заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 12144 грн., позивач просить задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь вказану суму.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому, зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на об'єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, 22.07.2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено трудовий договір на невизначений термін (а.с.5-6).
Згідно п.2 трудового договору, відповідач приймався на роботу та зобов»язовувався виконувати перевезення вантажів і відповідати за їх збереження, слідкувати за технічним станом автомобіля, займатися його поточним ремонтом та обслуговуванням.
Також, 22.07.2011 року між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно п.1 якого визначено, що працівник, що займає посаду водія, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження та технічно-грамотну експлуатацію ввіреного йому автомобіля (а.с.7).
Крім того, згідно п.2 вказаного договору, працівник у процесі своєї трудової діяльності бере на себе зобов»язання про повну матеріальну відповідальність за кількісне і цілісне збереження вантажу при транспортуванні з моменту отримання його від відправника до передачі отримувачу, про що повинно бути зазначено у відповідних супровідних документах на вантаж.
Пунктом 3 вищевказаного договору передбачено, що працівник зобов»язується дбайливо ставитись до переданих йому матеріальних цінностей і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей та витратних матеріалів; брати участь у інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.
Відповідно до п.5 договору про повну матеріальну відповідальність, сторони визначили, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
02.08.2011 року згідно заявки № УЛЛ-1868 на перевезення вантажу, відповідачу на ввіреному йому вантажному автомобілі-рефрижераторі було доручено здійснити перевезення харчових продуктів в інтересах замовника ТОВ «Укрлогістика» за маршрутом Київ - Кіровоград - Знамянка - Олександрія - Долинська з дотриманням температурного режиму 0 градусів (а.с.8-9).
Згідно акту прийому товару ТОВ «Укрлогістика» від 04.08.2011 року, було проведено огляд по кількості грузомісць та перевірки температурного режиму товару, перевезення якого здійснив водій ОСОБА_2 згідно вказаної заявки. (а.с.9-10). Під час огляду товару в автомобілі, було встановлено порушення температурного режиму, встановленого для перевезення даного виду товару. При огляді товари в товщі продукту заміром встановлена температура -5,3 градуси замість нормативної - 18 градусів.
Відповідно до пояснювальних записок відповідача ОСОБА_2 від 05.08.2011 року, під час рейсу за маршрутом автомобіль отримав пошкодження задньої двері термобудки, через що в фургоні було порушено температурний режим (а.с.11, 12).
На підставі претензії ТОВ «Укрлогістика» від 29.08.2012 року позивачем було відшкодовано матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок порушення температурного режиму для продуктів харчування на загальну суму 10070 грн. 13 коп. (а.с.40-43, 46).
Крім того, відповідно до акту приймання автомобіля від 22.07.2011 року, позивачем було передано відповідачу у тимчасове використання за призначення автомобіль «Мерседес», а також обладнання відповідно до переліку, визначеному в акті (а.с.13).
08.08.2011 року було виявлено відсутність частини обладнання на загальну суму 1105 грн., про що свідчить акт від 22.08.2012 року (а.с.45). Крім того, згідно акту від 22.08.2011 року, було виявлено і нестачу пального на загальну суму 1104 грн. (а.с.44).
Згідно пояснювальних відповідача від 08.08.2011 року та 22.08.2012 року, інструменти та пальне були викрадені (а.с.14-15).
22.08.2012 року відповідачем надана розписка-гарантія, згідно якої він зобов»язався відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 12144 грн. (а.с.16).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135-1 КЗпП України визначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідачем жодних доказів у спростування вимог позивача не надано.
Враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення позову, тому суд стягує з відповідача на користь позивача заподіяні при виконанні трудових обов»язків матеріальні збитки в розмірі 12144 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то відповідно до положень ст.88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. Крім того, поверненню позивачу підлягає надлишково сплачений судовий збір в сумі 08 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,15,60,61,88,209,212-215 ЦПК України, ст.625 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 заподіяні при виконанні трудових обов»язків матеріальні збитки в розмірі 12144 грн. та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Зобов»язати відділення Державного казначейства у Деснянському районі м.Києва повернути ОСОБА_1 надлишково сплачений нею згідно квитанції № 3715/0319-1 від 10.07.2012 року судовий збір у розмірі 08 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: