м. Миколаїв
16.06.2015 р. № 814/907/15
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", пр-т Московський, 28-А, БЦ "SP-HALL", м. Київ, 04655
до відповідачів1: Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020 2: управління ДВС ГУЮ у Миколаївській обл., вул. Декабристів, 41/23, оф. 800,М м. иколаїв, 54020
третя особаОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54031
проскасування арешту,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції (далі - Відповідач 1) і управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач 2), за участю третьої особи ОСОБА_1
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд скасувати арешти, накладені постановою відповідача 1 від 10.09.2012 р. № 24029332 та постановою відповідача 2 від 06.12.2012 р. № 35563095, в частині накладення арешту на нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: квартиру АДРЕСА_2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 у 2006 р. уклала з ПАТ "УкрСибБанк" кредитний та іпотечний договори. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру. Згідно договору факторингу ПАТ "УкрСибБанк" відступило позивачу права вимоги. У 2015 р. позивачу стало відомо, що на предмет іпотеки накладено арешт відповідачами 1 і 2, що порушує його переважні права як заставодержателя.
Відповідач 1 надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що постанову про арешт майна боржника винесено у відповідності до вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач не звертався до суду з позовом про визнання його права власності на предмет іпотеки.
Відповідач 2 не надав письмових заперечень проти позову.
Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Третя особа повідомлялася про дату і час розгляду справи, однак повістки поверталися без вручення адресату.
Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:
21.09.2006 р. ОСОБА_1 уклала з АКІБ "УкрСибБанк" договір про надання споживчого кредиту № 11043993000 на суму 240882,55 грн.
25.09.2006 р. ОСОБА_1 уклала з АКІБ "УкрСибБанк" договір іпотеки, за яким для забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2. Договір посвідчено нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та накладено заборону на відчуження предмета іпотеки.
12.12.2011 р. позивач уклав з ПАТ "УкрСибБанк" договір факторингу № 1, за умовами якого банк відступив право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що відповідачами 1 і 2 були відкриті виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ "УкрСибБанк" та іншими кредиторами. Для забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань відповідачами у відповідності до вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на майно, у тому числі на предмет іпотеки.
Таким чином, на момент накладення відповідачами арешту на предмет іпотеки ПАТ "УкрСибБанк" як стягувач у виконавчому провадженні не заперечувало проти дій відповідачів і не заявило про передачу права вимоги за кредитним договором до позивача. Відповідачі не знали і не могли знати про укладений між позивачем і ПАТ "УкрСибБанк" договір факторингу та відступлення права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 З викладеного слідує, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов висновку, що дії відповідачів по накладенню арешту на майно ОСОБА_1 вчинені на підставі, у межах повноважень та в спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а відтак у суду відсутні підстави для скасування арештів.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська