21 липня 2015 року о 16 год. 41 хв.Справа № 808/2235/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лідер»
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
22 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лідер» (далі - позивач, ТОВ «Агрофіпма Лідер») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.10.2014.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача відповідачем було виявлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року. Позивач зазначає, що підставою для таких висновків стала наявність описки в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а саме: невірно зазначено номер податкової накладної від 25.06.2014 - замість № 2/2 зазначено № 4/2. Позивачем виправлено дану описку, проте, не зважаючи на виправлення, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що позиція контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість базується на припущеннях та нічим не підтверджується.
Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної з помилками спричиняє розбіжності з сумою податкових зобов'язань платника податку - продавця. Ці розбіжності є податковою інформацією, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, а така податкова накладна не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем, у зв'язку з чим відповідач вважає правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Від час судового розгляду справи здійснено процесуальну заміну відповідача Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на належного відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, додав, що після виявлення описки на адресу позивача направлявся відповідний запит, проте, позивач не скористався наданим йому п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України правом уточнити податкові зобов'язання протягом встановленого строку. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Агрофірма Лідер» зареєстроване платником податку на додану вартість 01.10.2013 за № 200151853.
20.08.2014 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року.
15.09.2014 фахівцем відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірма Лідер» за липень 2014 року, за результатами якої складений акт № 82/15-3-38839615 від 15.09.2014.
Згідно висновків даного акту встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання внаслідок завищення суми податкового кредиту в порушення п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Підставами для таких висновків зазначено про неправомірне віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 13 333,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом Приватне сільськогосподарське підприємство «Мрія», оскільки відсутній факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 4/2 від 25.06.2014, яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014.
На підставі висновків даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16 666, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 13 333, 00 грн, за штрафними санкціями - 3 333,00 грн.
Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи висновки контролюючого органу необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що порядок обчислення, сплати та адміністрування податку на додану вартість встановлений розділом V Податкового кодексу України (ПК).
У статті 198 ПК (тут і в подальшому - в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).
Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтвердженими митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзаци третій-шостий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.
Абзацом дев'ятим пункту 201.10 статті 201 ПК встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідних звітний період.
Відповідно до абзацу десятого пункту 201.10 ст. 201 ПК виявлення розбіжностей даних податкової накладної та єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Єдиного державного реєстру податкових накладних податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 по справі № 21-259а14.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання договору купівлі-продажу № 15 від 24.02.2014 Приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія» (далі - ПСГП «Мрія) (продавець) надано позивачу (покупець) податкову накладну № 2/2 від 25.06.2014, на загальну суму 80 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 333,33 грн. Зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.07.2014, реєстраційний №0013361503.
Також, на виконання договору купівлі-продажу № 15 від 24.02.2014 Приватним сільськогосподарським підприємством «Мрія» (продавець) надано позивачу податкову накладну № 4/2 від 26.06.2014, на загальну суму 100 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 16 666,67 грн.
Вищезазначені податкові накладні були відображені позивачем у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту у податковій звітності за липень 2014 року.
Разом з тим, з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року вбачається, що податкова накладна від 25.06.2014 відображена з номером 4/2.
Враховуючи не відображення позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 фактично існуючої та належним чином зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2/2 від 25.06.2014, схожість номерів податкових накладних, відображених послідовно, відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 4/2 від 25.06.2014 ПСГП «Мрія», суд дійшов висновку, що в даному випадку з боку позивача мала місце описка, а саме: невірне відображення в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних номеру податкової накладної від 25.06.2014.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 201.6 ст. 201 ПК контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, встановивши розбіжності між реквізитами податкової накладної, відображеної позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, та даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, відповідач був зобов'язаний направити позивачу відповідне повідомлення.
Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що таке повідомлення на адресу позивача направлялось, але позивач не вчинив дій щодо уточнення виявлених розбіжностей, та зазначає, що лист «Про надання інформації» № 6802/15-3 від 27.08.2014, наданий представником відповідача в якості доказу, не містить жодного посилання на виявлені розбіжності, а тому унеможливлює їх усунення позивачем.
Суд звертає увагу, що у відповідь на даний запит позивачем надавалась, крім іншого, податкова накладна від 25.06.2014, проте, під час перевірки відповідачем не надано оцінку цій податковій накладній.
Також, з наданого відповідачем скріншоту сторінки «Співставлення реєстрів» Аналітичної системи Міністерства доходів і зборів України, зробленої 15.09.2014 при співставленні відображених позивачем даних з даними контрагента - ПСГП «Мрія», вбачається, що перевіряючим було виявлено факт наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованої податкової накладної № 2/2 від 25.06.2014, а також її не відображення в податковій звітності позивача за липень 2014 року, проте відповідної оцінки даному факту не надано.
Крім того, суд зазначає, що позивачем було усунуто дані розбіжності та здійснено уточнення у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформленої та внесеної до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної № 2/2 від 25.06.2014, висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для формування податкового кредиту через невідповідність показників податкової накладної тим показникам, які містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд не приймає їх до уваги, оскільки наявність таких розбіжностей не знайшла свого підтвердження.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення не доведено.
Враховуючи попередні висновки суду про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ № НОМЕР_1 від 20.10.2014, суд дійшов висновку про необхідність його скасування та наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірма Лідер».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем подано платіжне доручення № 1093 від 21.04.2015, відповідно до якого ТОВ «Агрофірма Лідер» сплатило судовий збір за подачу позову до Запорізького окружного адміністративного суду в розмірі 182,70 грн. Згідно відмітки Відділення № 397 АТ «УкрСиббанк», платіж проведено банком 21.04.2015.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку наявність підстав для повернення з Державного бюджету України на користь позивача судових витрат в розмірі 182,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 88, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лідер» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №0013361503 від 20.10.2014.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лідер» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко