24 липня 2015 року 14:30Справа № 808/3409/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Садового І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Запоріжжі
про: зобов'язання вчинити певні дії
24.06.2015 Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Запоріжжі (далі - відповідач, ФССНВ) про зобов'язання відповідача прийняти до заліку і включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для відшкодування суми витрат на виплату пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, за грудень 2014 року у сумі 150 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 25.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3409/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 14.07.2015. Розгляд справи відкладався до 24.07.2015 у зв'язку із неявкою сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно з позовною зазначає, що у січні 2015 року між позивачем та відповідачем проведено щомісячні звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. За наслідками зазначених звірок ФССНВ не прийняв до заліку витрати на виплату основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, у загальній сумі 150 грн. Таким чином, неузгоджена загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню за пенсіонера ОСОБА_2 у грудні 2014 року становить 150 грн. У зв'язку з цим, позивачу не відшкодовано понесені ним витрати на загальну суму 150 грн. Вважає, що незарахування витрат на виплату пенсії, щомісячної державної адресної допомоги до пенсії та доплати громадянину ОСОБА_1, який отримав каліцтво у цій країні та переїхав на постійне місце проживання в Україну, є незаконним. Позивач посилаючись на приписи ст.1, 4, 25, 26 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.2 ст.7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 №2272 (далі- Закон України №2272-ІІІ), пункту «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII), ч.2 ст.2, ч.2 ст.24, п.3 роз.ХІ (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі- Закон України №1105-XIV) зазначає, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між ФССНВ і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до ч.2 ст.2 Закону України №1105-XIV. За змістом наведених норм обов'язок ФССНВ відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Механізм такого відшкодування врегульовано «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4, зареєстрованим 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за №376/7697 (далі- Порядок №5-4/4). Оскільки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, мають виплачуватися за рахунок коштів ФССНВ, то щомісячна державна адресна допомога до пенсії та доплата мають також виплачуватись за рахунок їхніх коштів. У зв'язку з тим, що фактично пенсія громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, до складу якої входить адресна допомога і доплата, була виплачена Пенсійним фондом, відповідач, на думку позивача, має їх відшкодовувати. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив суду письмові заперечення на позов. Згідно з запереченнями зазначає, що позовні вимоги необґрунтовані та відповідачем правомірно не прийнято до заліку вказані суми. Відповідно до Конституції України та «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України №1105-XIV. Пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць СНД та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, що визначено Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана 13.03.1992, але це стосується пенсій за віком. На пенсію по інвалідності розповсюджується Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення призначення та виплата пенсій громадянам інших країн - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей здійснюються за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення. Тобто, забезпечення провадиться за рахунок державного бюджету держави, але ж кошти Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України не є бюджетними та Фонд не є державною установою. Окрім того, відповідно до статті 3 Закону України №1105-XIV, Фонд є некомерційною самоврядною організацією - юридичною особою. Проведення взаєморозрахунків між Фондами, на думку відповідача, не передбачено. Громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 не перебуває на обліку у відділенні Фонду, його особової справи немає і бути не може, оскільки він отримав трудове каліцтво у 1996 році у ОСОБА_1 (тобто вже після підписання угоди 09.09.1994) та має право отримувати відшкодування шкоди від роботодавця (Сторони), на території якого трапився нещасний випадок. У даному випадку роботодавець зареєстрований та знаходиться у ОСОБА_1. Потерпілі які на теперішній час знаходяться на обліку у відділенні Фонду та переїхали на постійне місце проживання до інших країн - учасниць СНД отримують відшкодування шкоди за кошти Фонду. Окрім того, відповідно до ст.27 Закону України №1788-ХІІ Пенсійним фондом пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва призначається громадянам України - переселенцям з інших держав. ОСОБА_2 не є громадянином України. Тому, відповідач вважає вимогу позивача щодо зобов'язання відділення Фонду прийняти до заліку і включити в акт щомісячної звірки суми пенсії по інвалідності ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на проживання в Україну - неправомірною. Також вважає, що у разі незгоди відділення Фонду на підписання актів звірки, такий спір може бути вирішений у судовому порядку шляхом заявлення вимог щодо стягнення спірних сум. Просить у задоволенні позову відмовити та розглядати справу без участі уповноваженого представника.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.1 ст.41 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2015 року позивач проводив з відповідачем щомісячні звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За наслідками зазначених звірок ФССНВ не прийняв до заліку витрати на виплату основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, у загальній сумі 150 грн.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Дослідженням Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в грудні 2014 року, судом встановлено, що за грудень 2014 року позивачем здійснювались виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_2, витрати на яку складають 150 грн.
Також, судом досліджений Акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих за грудень 2014 рік підписаним представниками позивача та відповідача, в яких відсутні дані про спір щодо відшкодування виплаченої громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2 пенсії. Досліджена судом Таблиця розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України містять у собі відомості по розбіжність у 1 справу, сума розбіжності становить 150 грн. 00 коп. щомісячно. Вказана таблиця, підписана представниками позивача, відповідача та не містять у собі даних, що вказана 1 справа стосується саме ОСОБА_2
Відповідно до статті 3 «Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», підписаної 13.03.1992 у м.Москва, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 «Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»).
У ст.27 Закону України №1788-XII зазначено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються: а) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи; б) по інвалідності внаслідок загального захворювання - при наявності стажу роботи, необхідного за віком на день встановлення інвалідності.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України №1105-XIV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, згідно зі ст.21 Закону України №1105-XIV, зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з ч.2 ст.7 Закону України №2272-ІІІ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №1105-XIV установлено, що: відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом наведених норм обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У пункті 4 Порядку №5-4/4, зокрема, зазначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати позивача на виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_2 підлягають стягненню з відповідача.
Отже, належним способом захисту прав є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_2 за грудень 2014 року в сумі 150 грн.
Однак, позивачем обраний інший спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів - шляхом зобов'язання відповідача прийняти до заліку і включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для відшкодування суми витрат на виплату пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, за грудень 2014 року в сумі 150 грн.
Витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України №1788-XII, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому, нормами Порядку №5-4/4 передбачено, що у разі відсутності спору щодо сум виплат відшкодування таких витрат у даному випадку відбувається на централізованому рівні.
Чинне законодавство у разі відмови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у включенні до актів звірки сум виплачених позивачем, передбачених ст.26 Закону України №1788-XII, не містить такого способу захисту прав Пенсійного фонду України (в особі його управлінь), як зобов'язання відповідних відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві прийняти до заліку і включити до акту щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання прийняти до заліку і включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для відшкодування суми витрат на виплату пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, за грудень 2014 року в сумі 150 грн. є необґрунтованими.
Зазначена позиція також викладена у судовому рішенні Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 у справі №К/9991/16506/12.
Крім того, за результатами розгляду позову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про стягнення за попередній період (червень - листопад 2014 року) суми 900 грн. по аналогічній справі №808/9454/14 постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2015 було відмовлено в позові. За результатами апеляційного оскарження, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2015 у справі №808/9454/14 залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Запоріжжі про зобов'язання відповідача прийняти до заліку і включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для відшкодування суми витрат на виплату пенсії громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2, який отримав трудове каліцтво у ОСОБА_1 та переїхав на постійне проживання в Україну, за грудень 2014 року у сумі 150 грн. 00 коп., - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Садовий