Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 липня 2015 р. Справа № 805/2195/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року.
Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр» (далі за текстом - ПрАТ «Кальчицький кар'єр», підприємство, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі за текстом - Мангуська ОДПІ, відповідач) про скасування вимоги № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року про стягнення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 300 370,05 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він, як платник єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької та Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платників єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнено від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.
Як платник єдиного соціального внеску позивач перебуває на обліку відповідача та фактично здійснює свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки згідно переліку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р село Кальчик включене до переліку проведення АТО.
З зазначених підстав позивач вважає себе звільненим від зобов'язань щодо сплати єдиного соціального внеску, а винесена вимога № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Через канцелярію суду представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі представника позивача.
Представником відповідача через канцелярію суду надано письмові заперечення на позов. В обґрунтування незгоди з позовом відповідач зазначає, що 08 травня 2015 року Мангуською ОДПІ винесено вимогу № Ю-1088-25 про сплату позивачем суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2015 року у розмірі 300 370,05 грн., направлена рекомендованим листом на адресу ПрАТ «Кальчицький кар'єр» 08 травня 2015 року та отримана позивачем 22 травня 2015 року, про що свідчить відмітка у поштовому відправленні.
Посилаючись на приписи пункту 6.9 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби тільки на суму зростання боргу.
Відповідач вважає, що підприємство, з урахуванням положення пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування» не може бути звільнено від сплати єдиного внеску, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено до визначення остаточного переліку населених пунктів, на яких здійснювалось АТО.
Також, відповідач в запереченнях зазначив, що заява про звільнення платника єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування», а також Сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», від ПрАТ «Кальчицький кар'єр» до Мангуської ОДПІ не надходили.
Вважає вимогу Мангуської ОДПІ № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року про сплату суми недоїмки відносно ПрАТ «Кальчицький кар'єр» у розмірі 300 370,05 грн. винесену з урахуванням вимог діючого законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення та клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження без участі представника інспекції.
Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00292238, юридична адреса: 87040, Донецька область, Володарський район, село Кальчик, діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ «Кальчицький кар'єр» згідно Протоколу №1 від 24 березня 2011 року та перебуває на обліку Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області як платник податків та платник єдиного внеску.
08 травня 2015 року Мангуською ОДПІ винесено спірну вимогу № Ю-1088-25 на суму зростання боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 300 370,05 грн., яка вручена адресату 22 травня 2015 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.
Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон №2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону №2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Наряду з викладеним, суд враховує наступне.
Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.
Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску, виходячи з наступного.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669).
Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:
Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану лише за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.
Судом встановлено, що 24 травня 2015 року за вихідним №75, ПрАТ «Кальчицький кар'єр» надав до Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області заяву про звільнення від сплати єдиного внеску та списання заборгованості. Тобто, заява подана позивачем не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, як визначено Законом №2464 для сплати зобов'язань по єдиному внеску. Даних стосовно відповіді контролюючого органу на дану заяву матеріали справи не містять.
Абзацом 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 5 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження село Кальчик Володарського району Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.
Суд вважає неправомірним посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, яким зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, оскільки, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду по справі 26 січня 2015 року № 826/18327/14, яке ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року залишене без змін, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року «Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30 жовтня 2014 року № 1053» визнано нечинним.
Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території села Кальчик Володарського району Донецької області.
Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону №2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.
Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Позивачем надано у якості доказу сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №1009 про настання обставин непереборної сили від 14 жовтня 2014 року, зареєстрований за номером вих. № 3765/05-4/21, тобто наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.
Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати єдиного внеску, оскільки 14 жовтня 2014 року отримав відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили та надав його до Мангуської ОДПІ, що підтверджено листом № 11 від 19 січня 2015 року, а також, у строки, передбачені Законом, 24 травня 2015 року надав до Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області заяву про звільнення від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
За таких обставин, вимога від 08 травня 2015 року № Ю-1088-25 про заборгованість зі сплати єдиного внеску є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, керуючись вимогами ст.ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-164, 167, 185-186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року - задовольнити.
Скасувати вимогу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ю-1088-25 від 08 травня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 300 370,05 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» (код ЄДР 00292238, ІПН 002922305340, юридична адреса: 87040, Донецька область, Володарський район, село Кальчик) судові витрати з судового збору у розмірі 609 (шістсот дев'ять) гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у иписьмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Крилова М.М.