Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 липня 2015 р. Справа №805/2120/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
час прийняття постанови: 17 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Козаченка А.В.
при секретарі Широбокові І.В.
за участю:
позивача - Чернишова С.В.
представник відповідача 1 - не з'явився
представник відповідача 2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 06.04.2015р. на підставі наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 805 він був звільнений зі служби за п. 64 (за порушення дисципліни) “Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України”.
Разом з цим позивач зазначає, що він був позбавлений жодних прав учасника службового розслідування та дізнався про факт його проведення 29.04.2015р. при ознайомленні зі спірним наказом, який містив посилання на відповідний висновок. Позивач вважає, що за таких обставин заборонено затверджувати висновок службового розслідування, відповідно затверджувати будь-який наказ, виданий на підставі неправомірного висновку службового розслідування є вчинком також неправомірним.
Також позивач вважає, що службове розслідування, на підставі висновків якого його було звільнено, проведене всупереч вимогам Наказу МВС України № 230 від 12.03.2013р. "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС".
Разом з цим позивач вважає, що порушенням службової дисципліни, яке стало підставою для його звільнення, спірним наказом визначені не конкретні дії, а лише факт підозри його в кримінальному правопорушенні, за яким на час розгляду справи відкрито кримінальне провадження та відбувається судове слідство.
Посилаючись на Постанову № 114 від 29.07.1991р. "Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС", позивач вважає, що спірний наказ не містить положень, передбачених вищевказаним нормативним актом, які б слугували юридичною підставою для його звільнення з ОВС.
Також позивач зазначає, що з 15.04.2015р. по 02.06.2015р., тобто під час винесення спірного наказу, він знаходився на лікарняному, про що повідомляв працівників відділу кадрового забезпечення.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 805 від 09.04.2015р. в частині його звільнення з ОВС протиправним та скасувати його, визнати наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 133 о/с від 28.04.2015р. в частині його звільнення з ОВС протиправним та скасувати його, поновити позивача на службі в ОВС з 07.05.2015р., стягнути з відповідача 2 грошове забезпечення за фактично відпрацьований час з 07.05.2015р. по 02.06.2015р. в сумі 4818, 42грн., стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.05.2015р. по день винесення судового рішення.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 1 до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення, відповідно до змісту яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до змісту якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу без участі свого представника.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Управлінням кадрового забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області 08.04.2015р. було складено спецповідомлення (а.с. 62) за фактом затримання працівників міліції Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області до числа яких входить позивач.
Відповідно до наказу від 08.04.2015р. (а.с. 61), було прийнято рішення стосовно проведення службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження № 42015050000000164 за ознаками кримінального правопорушення.
Прокуратурою Донецької області 09.04.2015р. було винесено повідомлення про те, що позивач, будучи службовою особою яка займає відповідальне становище, вимагав та одержав неправомірну вигоду (а.с. 72-73).
З висновку службового розслідування від 09.04.2015р. (а.с. 63-65) вбачається, що за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42015050000000164 за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України відносно позивача, відповідне службове розслідування-припинено, за особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, невиконання вимог Присяги та Кодексу честі працівника ОВС, Закону України “Про міліцію”, ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, що призвело до надзвичайної події, позивача звільнено з ОВС.
Також з вищевказаного службового висновку вбачається, що за фактом відкриття кримінального провадження № 42015050000000164 було опитано т.в.о. заступника начальника відділу - начальника МГБ Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції Шахвервердієва С.Г., начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції Крищенка А.Є.; опитати позивача не представлялося можливим, оскільки його було затримано у порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, факт затримання позивача в порядку ст. 208 КПК України унеможливив опитування останнього в межах проведення службового розслідування відповідно до вимог Інструкції № 552.
Відповідно витягу з наказу від 28.04.2015р. № 133 о/с (а.с. 47), позивача, на підставі наказу відповідача 1 від 09.04.2015р. № 805, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС: звільнено з органів внутрішніх справ (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 “є” (за порушення дисципліни).
З приводу спірних відносин суд зазначає наступне.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються Законом України “Про міліцію” від 20.12.1990р., № 565-XII (далі-Закон України “Про міліцію”), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114 (далі-Положення 114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. N 3460-IV (далі-Закон України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” або Дисциплінарний статут ОВС України) та іншими нормативно-правовими актами.
За Конституцією України від 28.06.1996р., державна служба, до якої відноситься і служба в органах внутрішніх справ, є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92).
Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.
Відповідно ч. 12 ст. 18 Закону України “Про міліцію”, на працівників міліції поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Згідно ст.1 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачені обов'язки осіб рядового та начальницького складу ОВС.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як зокрема звільнення з посади.
Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Вищевказаною статтею встановлений місячний термін проведення службового розслідування.
Відповідно п. 64 “є” Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік зокрема за порушення дисципліни.
Суд звертає увагу, що відповідно до спірного наказу № 805 від 09.04.2015р., позивач звільнений саме за п. 64 “є”, тобто за порушення дисципліни, не за вчинення кримінального правопорушення.
Порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991р. № 552 (далі-Інструкція № 552).
Відповідно до розділу II п. 2.1. Інструкції №552, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до розділу VI п. 6.3.1., 6.3.2. Інструкції №552, особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Узагальнюючи вищенаведені положення законодавства суд вказує, що право особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування брати участь у службовому розслідуванні це є таке право, а не обов'язок особи. У контексті даного публічного спору суд зазначає, що позивач не мав змоги реалізувати свої права, передбачені пунктом 6.3.2. Інструкції №552 у зв'язку з терміном проводження службового розслідування, яке тривало один день. Разом з цим суд звертає увагу, що законодавством не передбачено мінімального терміну проведення службового розслідування.
Таким чином, суд вважає, що службове розслідування відносно позивача було проведено з дотриманням вимог Інструкції №552.
Відповідно до розділу II п. 2.2 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженим Наказом МВС України від 22.02.2012р. № 155 (далі- Правила № 155), дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.
Згідно розділу VII п. 7.2 Правил № 155, працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України „Про міліцію”, уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу (пам'ятка-застереження працівника органів внутрішніх справ України про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України (додаток)).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами у судовому засіданні доведений факт правомірності звільнення позивача на підставах, які зазначені у прірних наказах, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що відповідно характеристики від 31.03.2015р. (а.с. 8) вбачається, що за час проходження служби в органах внутрішніх справ та перебування на займаній посаді позивач зарекомендував себе з позитивної сторони, як виконавчий та дисциплінований співробітник. У період часу з 02.02.2015р. по 12.02.2015р. добровільно приймав участь у антитеррористичній операції та очолював спільний загін співпрацівників Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області, був відряджений до міста Авдіївка Донецької області для підтримки охорони громадського порядку та виконання поставлених завдань керівництвом області, є патріотом своєї Батьківщини тощо.
Як вбачається з рапорту від 03.04.2015р. (а.с. 70), позивач нормально відноситься до роботи, скарг з боку сусідів не має, характеризується позитивно.
Разом з цим, згідно довідки № 15 (а.с. 42), № 25 (а.с. 43), № 17 (а.с. 44) у період з 15.04.2015р. по 06.05.2015р., з 07.05.2015р. по 13.05.2015р., з 14.05.2015р. по 02.06.2015р. позивач знаходився на стаціонарному, амбулаторному лікуванні та лікуванні у денному стаціонарі відповідно.
Суд зазначає, що позивачем відповідачу 2 було повідомлено щодо наявності листа непрацездатності за період з 15.04.2015р. по 06.05.2015р. та з 07.05.2015р. по 13.05.2015р., на підставі чого відповідачем 1 було винесено наказ від 08.07.2015 року № 214 ос щодо зміни дати звільнення позивача на 14.05.2015 року.
При цьому суд зазначає, що позивачем у судовому засіданні не було надано будь-яких доказів стосовно надання відповідачам відомостей щодо його непрацездатності з 14.05.2015р. по 02.06.2015р.
З книги обліку видачі трудових книжок, приписів та довідок до військомату (а.с. 78) вбачається, що 10.06.2015р. позивачем було отримано трудову книжку.
Разом з цим, відповідно до заперечень від 10.07.2015р. зокрема вбачається, що в канцелярію Управління кадрового забезпечення від відповідача 2 надійшов лист з клопотанням внести зміни щодо дати звільнення позивача з огляду на його непрацездатність з 02.06.2015р.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вказана норма закону надає суду право, а не є обов'язком вийти за межі позовних вимог. При цьому, така процесуальна дія може бути вчинена лише в тому випадку, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Також суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з вимогою щодо зміни дати звільнення та стягнення грошового забезпечення за відповідний період.
Враховуючи, що вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку є похідними від вимог про поновлення на службі, позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління Міністрерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу, поновлення на службі, відшкодування коштів- відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови складено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 22.07.2015р.
Постанова в повному обсязі буде виготовлена 27.07.2015р.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.