Україна
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд
21 липня 2015 р. Справа № 805/1930/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 облдержадміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 27.04.2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., зобов'язання повернути виконавчий документ стягувачу, -
ОСОБА_1 облдержадміністрація звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 27.04.2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., зобов'язання повернути виконавчий документ стягувачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.12.2012 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №2а-23849/08/0570 про зобов'язання ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Ворошиловської районної у місті ОСОБА_1 ради надати ОСОБА_2 благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої чотирьохкімнатної квартири жилою площею не менше 64,60 кв.м у місті ОСОБА_1 та видати ордер на заселення жилої площі, на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП№36718564.
14 травня 2015 року позивачем було отримано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації виконавчого збору у розмірі 2040,00грн., яку він вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню, оскільки частиною 2 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується. Зокрема, у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Також, позивач зазначає про неможливість виконати рішення суду у зв'язку: з відсутністю житлового фонду та цільових коштів; з належністю території міста ОСОБА_1 до тимчасово неконтрольованої території, що унеможливлює здійснення видатків з державного бюджету до повернення цієї території під контроль органів державної влади; з відсутністю фінансування видатків за кодом економічної класифікації видатків 2800 “Інші поточні видатки” в кошторисі на 2015 рік, затвердженим Міністерством фінансів України.
Просив визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації виконавчого збору у розмірі 2040,00грн. протиправною та скасувати її; зобов'язати повернути виконавчий документ стягувачеві..
Відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на їх необґрунтованість. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Вважає, що згідно частини 1 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання боржником рішення стягується виконавчий збір. У зв'язку з цим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав письмову заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача не заперечував проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надав до суду відповідну заяву.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.
ОСОБА_1 окружним адміністративним судом 05.12.2012 року видано виконавчий лист №2а-23849/08/0570 про зобов'язання ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Ворошиловської районної у місті ОСОБА_1 ради надати ОСОБА_2 благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої чотирьохкімнатної квартири жилою площею не менше 64,60 кв.м у місті ОСОБА_1 та видати ордер на заселення жилої площі.
Постановою державного виконавця від 20.02.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-23849/08/0570, виданого 05.12.2012 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом та у зв'язку з цим, направлено позивачу вимогу державного виконавця від 10.04.2013 № 732/6 про виконання рішення суду в повному обсязі.
ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 15.05.2013 року №01-07072-22/01 державного виконавця було повідомлено про відсутність в облдержадміністрації можливості виконати рішення суду.
14 травня 2015 року позивачем отримано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації виконавчого збору у розмірі 2040,00грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно частини 1 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Частиною 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ст.ст. 1, 47 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає, що оскільки в даних спірних правовідносинах боржником є державний орган і відповідно до приписів Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, відповідно до ч.2 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” судовий збір не стягується.
Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що відповідно до частини 2 статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно, тобто за майновими спорами. Однак, в даному випадку спірні правовідносини є немайновими, оскільки боржника зобов'язано вчинити певні дії, тому відповідач вважає, що виконавчий збір повинен бути стягнутий.
Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, оскільки частиною 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація.
В даному випадку ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію судовим рішенням, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, зобов'язано вчинити певні дії щодо майна, а саме: зобов'язано надати окрему благоустроєну квартиру та видати ордер на заселення жилої площі, тому з урахуванням частини 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та відповідно до ч.2 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” судовий збір не стягується.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 27 квітня 2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації виконавчого збору у розмірі 2040,00грн. підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання повернути виконавчий документ стягувану суд зазначає, що постановою державного виконавця ВП№36718564 від 27.04.2015 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий лист №2а-23849/08/0570 про зобов'язання ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, Ворошиловської районної у місті ОСОБА_1 ради надати ОСОБА_2 благоустроєне безоплатне житло у вигляді окремої чотирьохкімнатної квартири жилою площею не менше 64,60 кв.м у місті ОСОБА_1 та видати ордер на заселення жилої площі, повернуто стягувачу.
З огляду на викладене, позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 облдержадміністрації підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 облдержадміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 27.04.2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., зобов'язання повернути виконавчий документ стягувачу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 квітня 2015 року ВП №36718564 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 обласної державної адміністрації виконавчого збору у розмірі 2040,00грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 облдержадміністрації (ідентифікаційний код 00022473) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 91 (дев'яносто одна) гривень 35 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бабаш Г.П.