Рішення від 22.07.2015 по справі 760/9055/15-ц

Провадження №2/760/4362/15

Справа №760/9055/15-ц

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шереметьєвій Л.А.

при секретарі - Носачову А.К.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Яготинської міської ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції в Київській області, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на спадкове майно та визначення часток у праві спільної сумісної власності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати, що частки співвласників, якими є він, відповідач ОСОБА_2 та його померла мати ОСОБА_5, в квартирі, яка є їх спільною сумісною власністю і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є рівними.

Крім того, просить визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 3/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2. у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5.

Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, яка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 1989 року успадкувала ? частину незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі Свідоцтва про паво на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_2 вона успадкувала ще ? частину будинку, і таким чином її частка в будинку складає 3/4.

На підставі договору міни від 20 жовтня 2010 року він, відповідачка ОСОБА_2 та померла придбали в спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матер є він.

25 жовтня 2013 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дічкової О.В. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа.

В цей же день йому було відмовлено в видачі Свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи на майно не були належним чином оформлені.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги останнього підтримав.

Представник відповідача - Київської міської ради подав до суду письмові заперечення, якими проти позову заперечує та просить відмовити в позові.

Просить розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача - Яготинської міської ради направив на адресу суд письмову заяву, якою проти позову не заперечує і просить розглядати справу в його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення, якими позов визнала і також просить розглядати справу в її відсутності.

Треті особи подали до суду пояснення і також просять розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5- мати позивача.

Після її смерті відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 та ? частини будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року позивачу було визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері.

25 вересня 2013 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дічкової О.В. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа №02-14.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дічкової О.В. від 07 квітня 2014 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що Договором міни не визначено частки померлої в квартирі, а також відсутності правовстановлюючого документа на ім»я померлої на належну їй частину будинку.

/ а.с. 63 - 75; 116 - 198 /

З Договору міни від 20 жовтня 1999 року вбачається, що позивач, померла ОСОБА_5 та донька позивача ОСОБА_2 шляхом обміну придбали у власність квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

В ч.1 ст.355 ЦК України зазначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За правилами ч.2 ст.370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З аналізу даних норм закону та Договору міни від 20 жовтня 1999 року випливає, що внаслідок укладення даного договору співвласники, в тому числі померла, набули у власність по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, після смерті матері позивача відкрилася спадщина на 1/3 частину даної квартири.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що «...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні».

Цим же інформаційним листом рекомендується судам у резолютивній частині рішення визначати частку померлого в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу).

З врахуванням викладеного вище аналізу суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, а саме 1/3 частини, та визнання за позивачем права власності на дану частину в порядку спадкування за законом.

Судом також встановлено, що померла відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 1989 року успадкувала ? незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, яким успадкувала ще ? частину цього ж будинку.

Таким чином, померлій належало ? частини будинку АДРЕСА_2.

Встановлено також, що за життя ОСОБА_5 добудувала будинок та Актом №65 державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 09 листопада 1992 року ввела його в експлуатацію.

Представник позивача суду пояснив, що після введення будинку в експлуатацію Свідоцтво про право власності на належну їй частку померла не отримала.

/а.с. 66 - 68/

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 Року « Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» право власності на житловий будинок, збудований на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

В п.3.3 вище приведеного Інформаційного листа зазначено, що по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Як встановлено вище, Актом державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння будинок АДРЕСА_2. був прийнятий в експлуатацію померлою на ОСОБА_7

З матеріалів спадкової справи вбачається, що будинок був побудований на відведеній земельній ділянці, про що зазначена відповідна інформація в земельно-кадастровій книзі.

Крім того, 06 листопада 1992 року на будинок виготовлено Технічний паспорт, в якому викладена технічна характеристика будинку та його стан.

/ а.с. 34; 143 - 146 /

Належні померлій частки в праві власності на частину будинку були зареєстровані в Яготинському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується довідкою -характеристикою від квітня 1989 року та Комунального підприємства Київської міської ради »Лівобережне бюро технічної інвентаризації» від 01 листопада 2013 року.

/ а.с. 70 - 71; 75 /

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 Року « Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Керуючись ст. ст.15,16, ч.1 ст.355, ч.1 ст.368, ч.2 ст.370, 1216 - 1220,1226 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3 -4, 10 - 11, 57-60, 209, 212- 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 - спадкодавця ОСОБА_5, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рівними, а саме по 1/3 частині.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Попередній документ
47520725
Наступний документ
47520727
Інформація про рішення:
№ рішення: 47520726
№ справи: 760/9055/15-ц
Дата рішення: 22.07.2015
Дата публікації: 31.07.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право